Фрідріх Шиллер (Шіллер) (1759-1805) – німецький поет, філософ, теоретик мистецтва і драматург, професор історії та військовий лікар, представник літературних напрямів «Буря і натиск» та драматизму.

А ще – автор «Оди до радості», змінена версія якої стала текстом гімну Європейського Союзу.

Шиллер увійшов до історії світової літератури як  захисник людської особистості.

Шиллер почав писати свої перші твори ще під час навчання у медичній академії. Його талант завоював багато прихильників: і серед друзів, і серед вчителів, навіть при дворі герцога. Тоді ж він пише драму «Розбійники», яку завершив у 1781 р., вже після випуску академії. На той час Шиллер був простим полковим лікарем із жалюгідною платнею без офіцерського звання та дозволу на приватну практику, проте він прагнув змінити життя та присвятити його поезії.

13 січня 1782 р. в Мангеймському театрі з надзвичайним тріумфом відбулася прем’єра драми «Розбійники», після якої стало зрозуміло, що в літературу прийшов талановитий драматург.

У 1795 – 1797 рр. він видає та редагує журнал «Годинники» (нім. «Die Horen»).

 «Хорен» видається щомісяця у видавництві Котта в Тюбінгені. За участю провідних представників культури в Німеччині видання досить скоро набуває статус фундаментального елементу Веймарського класицизму і має значний вплив на німецьку інтелектуальну історію.

Протягом останніх 17 років свого життя (1788 – 1805) дружив з видатним поетом Йоганом Гете , якого він надихав на завершення  творів, що залишилися тоді у чорновому варіанті. Цей період дружби двох поетів та їх літературна полеміка увійшли до німецької літератури під назвою «Веймарський класицизм».