30 вересня Всеукраїнський день бібліотек

Бібліотека – це той храм,

де завжди народжується

і зберігається духовність.

Пам’ятаймо, що у давнину

бібліотеку називали “дім життя’,

“притулок мудрості”, “аптека для душі’.

(В. Сухомлинський)

30 вересня країна відзначає величне свято – Всеукраїнський день бібліотек.

Всеукраїнський день бібліотек встановлено в Україні Указом Президента України від 14.05.1998 р. № 471/98, враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства.

У цей День ми згадуємо про клопітку працю та високу місію бібліотекаря: виховувати грамотного читача, навчити його орієнтуватися у потоці інформації, уміло користуватися ресурсами та послугами бібліотеки.

Було запропоновано читачам цикл заходів: книжкові виставки, відкриті перегляди літератури.

28 вересня в шкільній бібліотеці, в рамках святкування Всеукраїнського дня бібліотек, пройшов День відкритих дверей.

Під час візиту до шкільної бібліотеки учні та вчителі мали змогу ознайомитися із тематичними книжковими виставками, найбільшими та найменшими книгами в бібліотеці, дізнатися про роль книги в житті людини та нові літературні надходження, пригадати основні правила роботи з книгою та правила поводження в бібліотеці.

Символічно, що саме 30 вересня, в день Віри, Надії, Любові і матері їх Софії відзначається це свято. Сама назва – Всеукраїнський свідчить, що це свято не тільки професійне, а загальнонародне, адже кожна людина хоча б раз у житті була в бібліотеці, а для багатьох вона стала рідною домівкою, бо без книги немає знань та поступу вперед.

Вітаємо всіх зі святом і запрошуємо до нашої бібліотеки!

100-річчя В.Сухомлинського

Василь Олександрович Сухомлинський (28 вересня 1918, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) — †2 вересня 1970) — український радянський педагог, публіцист, письменник, поет.

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б)[1]. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського.

Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно — публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально — виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя.

Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.

Всесвітній день туризму

«Людину роблять щасливою три речі:

любов, цікава робота і можливість подорожувати»

Іван Бунін 

27 вересня відзначається Всесвітній день туризму, з метою пропаганди туризму, висвітлення його внеску в економіку світової спільноти, розвитку зв'язків між народами різних країн.

 Свято встановлено Генеральною асамблеєю Всесвітньої туристської організації в 1979 року в місті Торремолінос, Іспанія.

 У жовтні 1997 року Україна стала дійсним членом Всесвітньої туристської організації — головної міжнародної міжурядової організації у сфері подорожей і туризму, що є виконавчим органом ООН та займається активізацією та розвитком туризму, розробкою та впровадженням світової туристичної політики.

 У вересні 1999 року на XIII сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації, що проходила у м. Сантьяго (Чилі), Україну було обрано до Виконавчої ради організації.

День туризму України припадає також на Всесвітній день туризму. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи Державного комітету України по туризму…» згідно з Указом Президента України «Про День туризму» від 21 вересня 1998 року № 1047/98. 

 Свято туризму відзначають люди, які працюють у цій сфері. Вони  обслуговують нас в готельних комплексах, працюють в туристичних агентствах, організовуючи нам екскурсії та подорожі, намагаючись професійно забезпечити наш повноцінний відпочинок.

 Але це свято і тих людей, чий стиль життя пов'язаний з мандрівками та подорожами. Деякі люди народжуються з любов'ю до подорожей і приділяють цьому захопленню своє життя, постійно шукаючи нові враження. Інші ж планують свої щорічні відпустки, вихідні, які проводять теж не вдома або беруть кілька додаткових днів, щоб кудись поїхати та щось для себе відкрити. Подорожі наповнюють нас новими емоціями, відкриттями і часто допомагають забути неприємності, які інколи трапляються  у нашому житті.

 Подорожуючи ми пізнаєм світ – історію, культуру, звичаї своєї Батьківщини та інших країн. А отже, ми не лише відпочиваємо, а й збагачуюємось духовно. Недарма Микола Реріх писав: «Ніщо так не збагачує, як подорож!».

 Тому подорожі мають стати невід’ємною частиною нашого життя. Звичайно, краще один раз самому побачити, ніж сто разів почути, один раз самому вирушити в подорож, ніж слухати про неї від когось. 

В бібліотеці було оформлено виставку літератури на якій було представлено видання в яких розглядаються загальні теоретичні аспекти, а також стан проблем і перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні та світі. Окрему частину експонованих матеріалів складають ілюстровані видання -  альбоми й  путівники, які знайомлять з найкращими туристичними маршрутами України, а також визначними пам’ятками вітчизняної культури.

Хай буде мир віднині і довіку

 Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

21 вересня світ відзначає Міжнародний день миру. День, коли кожен має замислитись над ціною миру, його важливістю для жителів всієї планети.
Тема Міжнародного дня миру в 2018 році - "Право на мир: 70 років Загальної декларації прав людини"

Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.

Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то в основному і існує цей день.

У 1982 році Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього.

ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню.

На жаль, нинішній День миру затьмарює наша спільна біда - тривають бої на Сході України, гинуть люди, серед них є і наші земляки. Мрія кожного українця, щоб вже нарешті настав мир, щоб більше ніколи не проливалася кров на українській землі.
Символом міжнародної солідарності всіх людей світу став Дзвін миру. Дзвін миру - символ спокою, мирного життя і дружби, вічного братерства і солідарності народів. То ж хай цьогорічний Дзвін миру стане закликом до дій в ім'я збереження миру і життя на Землі і на нашій рідній Україні.
в бібліотеці оформлено книжкову виставку під назвою "Миру в Україні - бути!

Миру хочуть добрі люди
    І дорослі, і малі

Прагнуть миру на Землі!"

Нові надходження 

Письменник і мислитель Лев Толстой

9 вересня  виповнюється 190 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого.

Лев Миколайович Толстой - один із найвидатніших  письменників і мислителів світу. 

Літературна спадщина письменника склала 90 томів художніх і публіцистичних творів, щоденникових нотаток і листів, а самого його не раз номінували на Нобелівську премію з літератури і Нобелівську премію миру.

Твори Льва Толстого знає весь світ, вони перекладені багатьма мовами, більшість із них багаторазово екранізувалися, його п'єси ставилися на сценах усього світу.

"Щоб жити чесно, потрібно рватись, путатись, битись, помилятись, починати й кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій — душевна підлість". Ці слова Толстого багато чого пояснюють в його житті і творчості.

"Жити чесно" у розумінні Толстого означало перш за все жити не для себе одного, а а для людей, їхнього блага і щастя.

Визначальною особливістю творчості Толстого є вивчення моральної сторо­ни людського буття. Джерело зла Толстой вбачав у духовній недосконалості особистості, і тому найважливіше місце відводив моральній самооцінці людини.

Вислови Льва Толстого

·        Розумне і моральне завжди збігається.

·        Старайся виконати свої обов'язки - і ти відразу взнаєш, чого ти вартий.

·        Щоб повірити у добро, треба почати чинити його.

·        Людина повинна бути завжди щасливою, якщо щастя закінчується, дивись, в чому помилився.

8 вересня День фізичної культури і спорту

Традиційно у другу суботу вересня відзначається свято всіх прихильників здорового способу життя, фізкультурників, спортсменів, ветеранів спорту – День фізичної культури і спорту. За всіх часів саме здорові духом і тілом люди складали опору суспільства, адже спорт не тільки дає здоров’я, він загартовує характер і волю. Україна завжди славилась своїми спортивними талантами, фізичне виховання – це здоров’я нації.

В бібліотеці було оформлено книжкову виставку до дня фізичної культури з якої учні могли дізнатися багато про спортсменів України.

Перший урок

Уже традиційно 1 вересня у нашій школі починається з години класного керівника. Цього року тема першого уроку «Під синьо – жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій», була вибрана не випадково. Адже саме школа виховує майбутніх патріотів своєї країни, прищеплює любов до рідної землі, гордість за свою націю. Перший урок був проведений у кожному класі.

Бібліотекар разом з класним керівником 5-А класу Шпитчуком П.І. провела перший урок і оформила книжкову виставку.

1 ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ ЗНАНЬ

1 вересня - День Знань, з якого починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя. Це особливий день у житті кожного школяра

Перший шкільний день, перший урок, перші вчителі. Наче все вперше – і слово, і музика, і дзвони душі. Ми раді привітати наших любих першокласників у стінах закладу! Бажаємо їм наснаги у здобутті знань!

Усі шляхи цього дня ведуть до школи. Розпочинається новий навчальний рік, який завжди означає відкриття нової, осяйної і зазвичай нелегкої дороги – дороги до знань, до нових звершень. Не менш важливим він буде для учнів 11 класів, яким доведеться обирати професію, які будуть втілювати отримані знання в дорослому житті. Яким буде їх вибір – залежить тільки від них. 

Свято першого дзвоника об’єднає педагогів, батьків, учнів  у дружню шкільну родину. День знань – справжнє  свято мудрості, доброти і людяності. Розпочинається новий навчальний рік, який завжди означає відкриття нової осяйної дороги – дороги до знань, до нових звершень.

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

В цей складний час ми хочемо, щоб в кожному серці зберігалася любов до рідної Батьківщини, щоб лани її розквітали, птахи співали, а наші діти жили у спокої і злагоді!!!

Зі святом!