Сьогодні, 23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання. Це один із знакових днів у нашому міжнародному календарі. Талант письменника - яскрава демонстрація духовного начала всього людства. Уміння висловити свої почуття і переживання, думки і образи, події і відносини, і багато чого, що так чи інакше зв’язується з людським світоглядом - справжній дар. Сказати і бути почутим, знайти розуміння і відгук у серцях вдячного читача - це мета будь-якого автора.

З нагоди свята вчителем української мови та літератури Світланою Шайваровською та бібліотекарем Оксаною Шпитчук був проведений виховний захід «Хліб годує тіло, а книга - розум» з учнями 5-х класів. До юних читачів завітала письменниця Марія Грушак, яка презентувала свої збірки «Через терни до зірок» і «Мелодія мокрого снігу». Пані Марія розповіла дітям про своє дитинство, свій перший вірш, поділилася враженнями та переживаннями. Учасники заходу із захопленням спілкувалися з поетесою, читали вірші, а також знайомилися з її новими творами. Зустріч дітей з Марією Андріївною була щирою і неймовірно емоційною. Маленьким слухачам сподобалася чудова поезія авторки, адже написана вона про події сьогодення.

Сподіваємось, що зустріч з пані Марією залишила в дитячих серцях тепло і радість від спілкування, бажання прочитати ще більше творів сучасної української літератури. За рахунок благодійних коштів випускниці Красноїльської школи 1983року Марії Ткачук юні читачі отримали в подарунок збірку «Через терни до зірок» Марії Грушак.

 У рамках Національного тижня читання поезії у 7 класі бібліотекаркою Оксаною Шпитчук та вчителькою Галиною Кіцнак проведено інтегроване заняття «З книгою - до Перемоги», завданням якого було привернення уваги учнів до ролі поетичного слова.

Поезія - це щось позавимірне й незбагненне, що зміцнює нас ізсередини та вкладає іскру життя і в найсіріші будні.

Поезія – це той дзвінкий струмок,

Що витікає з надр душі твоєї,

Це мрії у тлумаченні думок,

Що з вірою вселяються в надію!

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

До Всесвітнього дня поезії бібліотекаркою та вчителькою української мови проведено бібліотечний урок «Поезія виховує високі почуття» з учнями 10-Б класу. Під час заняття здобувачі освіти розгадували ребуси, кросворди та ознайомлювалися з поезією, представленою на книжковій виставці "Поезія- це діамант величиною в слово".

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обраниці.

(Ліна Костенко)

  Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів.
1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко.
  У 1946 р. опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина поступила в Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького, який закінчила 1956 р., а вже наступного року вийшла перша книжка її поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" була опублікована у 1958 р., згодом – збірка "Мандрівки серця" у 1961 р. А у 1962 р. збірка "Зоряний інтеграл" була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 р. Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала "в шухляду". Це тоді були написані й "Берестечко", і "Маруся Чурай", і вірші, що склали книжки "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". 1969 р. Осип Зенкевич видав у діаспорі велику збірку "Поезії", до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема поезії, які поширювалися у "самвидаві" через заборону комуністичною цензурою. Ще одна збірка "Княжа гора" була розсипана у 1972 р., що не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими. 1977 р. надрукована збірка Ліни Костенко "Над берегами вічної ріки", через два роки роман у віршах "Маруся Чурай", а у 1980 р. – збірка "Неповторність". 1987 р. вийшла збірка "Сад нетанучих скульптур". За роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність" поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. Збірка "Вибране" побачила світ 1989 р. За книжку "Інкрустації", видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки. 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Ліну Костенко найвищою своєю відзнакою – медаллю Святого Володимира. У 1999 р. був написаний історичний роман у віршах "Берестечко" і окремою брошурою видана лекція "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала". 2000 р. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги.
  Ліна Костенко – одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань, і її шістнадцятирічне мовчання не виглядало як слабкість чи компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито.
  Поезії Ліни Костенко – неперевершеного митця слова – незвичайні, прекрасні, художньо довершені. «Це – як висловився Володимир Базилевський, – більше ніж поезія – тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі…»

Володимир Шухевич (1849-1915) - визначний український етнограф, фольклорист, публіцист, педагог, культурно-освітній і громадський діяч, уродженець села Тишківці, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича.

Найбільшим результатом його багаторічної етнографічної праці стала п’ятитомна монографія «Гуцульщина», присвячена дослідженню матеріальної і духовної культури галицьких гуцулів, видана у 1899-1908 роках Науковим товариством імені Шевченка у Львові й надрукована у чотирьох томах. «Гуцульщину» високо оцінили вітчизняні й зарубіжні діячі науки і культури, а Іван Франко відзначав, що про вартість праці В. Шухевича найкраще свідчить те, що вона іще в рукописі була перекладена польською.

Гордий, величний, палкий і нескорений

Наш незабутній Шевченко - Кобзар.

Лине в безсмертя над нивами й горами

Помислів, дум і сердець володар!

Напередодні відзначення 210 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка вчителькою української мови та літератури Тамілою Жиколяк проведено урочисту лінійку "Кобзареве слово, наче пісня, свою дарує мудрість нам...", присвячену генію українського народу,великому патріоту України, її Пророку.
Здобувачі освіти уявно пройшлися стежинами Великого Кобзаря, показали свої акторські здібності, перевтілюючись у різні ролі, поклали квіти до пам'ятника Тарасові Шевченку , вшановуючи пам'ять про нього. Всі присутні вкотре переконалися, що ми разом творимо історію, дружно вплітаємо всю красу й цвіт нашої національності у спільний вінок нетлінної слави. І хай вкотре збудуться пророчі слова Кобзаря:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі!