Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у с. Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові.

Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу.

Під час військових експедицій Південною Україною вивчав життя й побут селянства, зустрічався з колишніми січовиками. Брав участь у воєнних кампаніях: російсько-турецькій війні 1828–1829, придушенні польського повстання 1830–1831, у поході 1849 в Угорщину; був контужений. 1850–1863 – служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. Сучасники згадували, що практика слідчого, яка припала на той період, захоплювала О. Стороженка. У 1864 переведений на службу до м. Вільно. Вийшов у відставку в чині дійсного статського радника. 1868 оселився на хуторі Трішин коло Берестя і тут прожив останні роки життя, захоплюючися музикою, малюванням і скульптурою. З 1850-х – друкувався на сторінках російських часописів "Северная пчела" і "Библиотека для чтения", зокрема було опубліковано роман-хроніку з української старовини "Брати-близнюки" (1857) та "Рассказы из крестьянского быта малороссиян" (1858). 1861 – став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в часописі "Основа". 1863 у Петербурзі вийшли "Українські оповідання" у двох томах, написані ще в 1850-х.  З українського доробку за життя Стороженка надруковано лише кілька творів письменника, зокрема шість перших розділів повісті "Марко Проклятий" у львівському журналі "Правда" у 1870–1876 роках. Згодом опубліковано 16 розділів посмертно у 1879 в одеській "Типографії Л. Нітче". У передмові до посмертного видання 1879, редактор зазначив, що "з тих 16 розділів, дванадцять повністю написані особисто Стороженком, а решта читири розділи створено редактором відповідно до листів письменника, його планові та поглядам на цілі та значення цього твору". Пізніше, стало відомо, що не 12 а 11 перших розділів написано Стороженком.

У травні 1854 року пішов у відставку з армії за станом здоров’я. Через місяць почав працювати виконуючим обов’язки чиновника з особливих доручень VI класу у Києві.

Як письменник Олекса Стороженко заявив про себе у 1857 році, коли на сторінках російських журналів і газет з’явився його роман “Брати-близнюки”.

З 1861 р. став відомим і як україномовний письменник – творчий доробок Олекси Стороженка друкували в часописі “Основа”.

У 1863 році у Петербурзі вийшов двотомник “Українські оповідання”.

Помер Олекса Стороженко після того, як впав у холодну воду, переходивши річку несправним мостом, і застудився. На фоні інших захворювань та недоброго стану здоров’я після служби, це призвело до смерті.