«А танець нас завжди мобілізує,
Дає наснагу, силу до життя.
Душа, як тільки музику почує,
Танцює аж до самозабуття...»

29 квітня - день особливий для всіх, хто живе у ритмі танцю. Саме у цей день весь  світ відзначає Міжнародний день танцю (International Dance Day). Свято започатковане у 1982 році за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера, реформатора та теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».

Деякі хореографи вважають, що за рухами тіла ховаються справжні рухи душі. Танець - невід’ємна частина будь-якої культури. Він є джерелом натхнення для художників, дизайнерів, скульпторів, режисерів театру і кіно. Мистецтво танцю - це загальнолюдське явище, що дарує людям радість. Завдяки йому ми маємо можливість доторкнутися до піднесеного, хвилюючого і чарівного світу мистецтва. Танець - це рух, а рух це життя!

Головна ідея  свята – об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва. Танець здатен долати всі політичні, культурні та етнічні межі, об’єднувати людей в ім’я дружби і миру, дозволяючи їм говорити однією мовою – мовою танцю.

В цей день весь танцюючий світ - колективи театрів опери і балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального і народного танцю та інші, як професійні, так і самодіяльні артисти - відзначають своє професійне свято. Форми ж святкування вельми різноманітні- від традиційних концертів і виступів до танцювальних флешмобів і незвичайних уявлень.

Танцюйте, виражайте себе, показуйте в танці всю свою сутність, живіть в ритм танцю!

За даними Української федерації танцю 20% українців люблять танцювати. Роблять це у гуртках, школах, студіях, у скверах, підземних переходах чи просто вдома. Причому, з кожним роком все більше українців прагнуть професійно оволодіти майстерністю рухів та ритмів. Для прихильників цього мистецтва танець – це не просто фізичні вправи, а й спосіб пізнання себе і світу. Пропонуємо декілька висловів про це:

·        «Кожен танець – неповторна історія ваших почуттів».

·        «Танець – це праця, але глядачі її бачити не повинні».

·        «Танцюючи, людина дозволяє собі бути собою».

·        «Головне в танці – пристрасть, танець без пристрасті – лише гімнастика».

·        «Танець – єдине мистецтво, матеріалом для якого є ми самі».

·        «Танець – поема, в ній кожен рух – слово».

·        «Танцюрист – це не той, хто робить рухи під музику. У справжнього танцюриста танцює душа».

Танцюйте, виражайте себе, показуйте у танці усю свою сутність, живіть в ритмі танцю! 

 

 

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,

За скоєний гріх розіп’ята живцем,

Прип’ята до неба, щоб випити вічність,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?..

Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, це слово й досі полум’яніє чорним вогнищем скорботи. Ця трагедія стала для людства уроком, за який заплачено надзвичайно дорогою ціною.

26 квітня — дата, що назавжди закарбувалася в історії. Саме цього дня сталася аварія на Чорнобильській АЕС, яка змінила долі тисяч людей і залишила глибокий слід у серці України та всього світу.

Наша свідомість після Чорнобиля вже не могла залишитися такою, як раніше.

Напередодні відзначення 40-х роковин трагедії на ЧАЕС учитель історії Рильчук С.Г. та педагог-організатор Танасійчук С.І. провели лекторій «Чорнобиль: пам’ять, що не згасає». Здобувачі освіти 9–11 класів переглядали відеоматеріали, слухали виступ учителя хімії Мартищук С.М. про негативний вплив радіаційних речовин на довкілля, а також спілкувалися з медичною сестрою Аксюк В.В. щодо сучасних захворювань, пов’язаних із радіаційним впливом.

Шкільний бібліотекар Шпитчук О.М. презентувала художню літературу про події 1986 року та їхні наслідки, зокрема про героїзм ліквідаторів, які ціною власного життя і здоров’я рятували інших.

Учасники заходу наголосили на важливості збереження історичної пам’яті, відповідальності за майбутнє та цінності людського життя. Чорнобиль — це не лише трагедія минулого, а й застереження для наступних поколінь.

Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо.

 

 

Книга - це вікно в світ культурного різноманіття,
це міст, який з'єднує різні цивілізації
в часі і просторі.

Дата святкування Всесвітнього дня книги і авторського права, який увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995 році – 23 квітня. Вона вельми символічна для всієї світової літератури. У цей день, до прикладу, покинули світ або прийшли в нього такі знамениті та відомі автори як Шекспір і Сервантес, Моріс Дрюон і Інка Гарсіласо де ла Вега, Мануель Мехіа Вальєхо, X. Лакснесс і Дж. Пла.

Книга – це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

Добірка цікавих фактів про книжки:

·        Паперові книжки читаються швидше. Це підтвердив своїм дослідженням професор Якоб Нільсен, фахівець із комп’ютерів, у 2010 році. Він провів дослідження та виявив: пропри те, що відсоток читачів електронних книг росте — паперові, все ж, вдається прочитати швидше, а засвоюються вони мозком простіше.

·        Найпопулярніший у світі автор — письменниця Агата Крісті. Її книги поступаються популярністю лише Біблії.

·        Чим раніше — тим краще. Дослідження довели, що якщо вже в 4 роки привчати дитину до читання — то вона легко буде засвоювати нову інформацію. Якщо ж почати вчитися читати у 6 років — нові знання будуть даватися вже важче.

·        Всього життя не вистачить, щоби прочитати хоча б 1% літератури. Адже, за підрахунком Google, де враховувались художні, публіцистичні та наукові твори, всього їх понад 130 мільйонів!

·        Люди почали читати мовчки тільки в 4 столітті нашої ери. До цього людство завжди читало вголос.

·        33% американців не прочитали жодної книги після того, як закінчили школу. Хоча в США бібліотек в 7 разів більше, ніж McDonald’s.

·        Рей Бредбері, автор «451 градус за Фаренгейтом», офіційно є нащадком однієї з Салемських відьом! Її було засуджено до спалення під час інквізиції у 1692 році. Давня родичка дивом врятувалася, й завдяки їй на світ в майбутньому з’явився відомий письменник. Тепер, історія зі спаленням книжок здається цікавішою, правда?

 

 

 

Все на землі, все треба берегти

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б.Лепкий

Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня, в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди, проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі.

Спілкування з природою просто дає нам радість. Чому? Мабуть тому. що природа — це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину. Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов'я або вигин лебединої шиї, безодня нічного зоряного неба — все це несе в собі невичерпний заряд краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю.

Давайте лілеїти і берегти нашу природу, нашу Землю, збагачувати та робити щось не тільки за для себе, а й для інших! Думати не тільки про сьогоднішній день, ай про завтрашній.

Адже в цьому світі нікому і ніщо не належить, і ніхто не має права щось приборкувати за для себе. Якщо кожен із нас буде дотримуватися цих пріоритетів – нам вдасться зберегти природу і все живе на Землі! Не забувайте, що наша доля – це доля нашої рідної Землі.         

               

Хтось з великих сказав, що коли у календарі немає нічого, а душа прагне свята, то потрібно придумати маленьке свято і відзначити його. Саме таке свято для душі й зібрало 21 квітня у стінах Красноїльського ліцею усіх шанувальників поетичного слова, зокрема творчості голівської поетеси Марії Грушак. Зібрались, щоб вшанувати творчу людину, яка має талант від Бога: вміння і бажання писати вірші, якими вона оспівує, прославляє свою маленьку батьківщину і тим самим несе любов і світлі почуття до своєї України.

Про життя поетеси та її спілкування з друзями дізналися з невеличкої презентації, а доповнила розповідь про Марію бібліотекар ліцею Оксана Шпитчук, яка, власне, й була ініціатором цієї зустрічі.

Увазі учнів 9 та 11 класу була представлена творчість Марії Грушак, яка втілилась у п’ятьох збірках. І саме сьогодні відбулася презентація п’ятої збірки «Де зорі торкаються гір».

Учні мали можливість поспілкуватися з Марією Грушак, ознайомитися з її творчістю, отримати відповіді на поставлені запитання, а ще ознайомилися з віршами авторки, які покладено на музику. Прислухалися до кожного слова, яке звучало в піснях.

Зустріч пройшла в теплій, душевній атмосфері, і не залишила байдужим жодного з присутніх.

Бібліотекар і читачі щиро вдячні Марії Андріївні за гарну зустріч і відверту розмову. Зичимо авторці здоров’я і сил відстоювати свою тверду життєву позицію та творчого натхнення для нових літературних здобутків!