Семен
Скляренко – український письменник, автор історичних романів. Про
причини звернення до історичної теми він
писав: «…увагу мою привернули ті часи, у які закладалися основи нашої
державності,.. історіографія багато наплутала, перекрутила нашу історію,
зображуючи наш народ… некультурними варварами. А це далеко не так».
Семен
Дмитрович Скляренко народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці
Гельмязівського району на Черкащині. Батько з селянської родини, але все життя
працював у річковому пароплавстві на Дніпрі, спочатку матросом, а згодом начальником
пристані Прохорівки.
Семен
Скляренко закінчив Прохорівську сільську школу, а згодом у 1919 році
Золотоніську класичну гімназію.
Перші
вірші надрукував у золотоніській газеті у 1918 році. Після закінчення гімназії
у 1919 році повертається до рідного села, де працює бібліотекарем, учителем і
друкується у періодичних виданнях. З 1923 року служив у війську. Після
демобілізації працював у чернігівській, київській газеті «Пролетарська правда».
Був членом літературних організацій «Жовтень» та ВУСПП.
Під
час другої світової війни був на фронті військовим кореспондентом. Нагороджений
орденами і медалями.
Семен
Дмитрович Скляренко був членом Правління Спілки письменників України. Багато і
плідно працював, як перекладач з російської, латиської, білоруської та інших
мов.
Скляренко
автор більше шести десятків книг оповідань, повістей, романів, серед них книги
оповідань та нарисів: «Вітер з гір», «Десять ченців», «Три республіки» (1930),
«Водники – ударники» (1931), «Домаха Завгородня» (1934), «Пулино – Гута»
(1935), «Оповідання про почуття» (1936), «Радість людського існування» (1937),
«Завжди разом (1942), «Рапорт» (1945), «Орлині крила» (1948); повісті «Тиха
пристань» (1929), «Матрос Ісай» (1930), «Страх» (1935), «Пролог» (1936),
«Україна кличе» (1943), «Подарунок з України» (1946); романи: «Бурун» (1932),
«Помилка» (1933), «Пролог», «Шлях на Київ» (1937), «Шлях на Київ» (1947),
«Хазяїни» (1948), «Карпати» (1952). Вершиною історичної романістики 50–60-х
років стали твори Семена Скляренка «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962). На
жаль, не судилось завершити трилогію з історії Київської Русі – роман про
Ярослава Мудрого залишився лиш в уяві письменника.
Твори
С. Скляренка перекладались на білоруську, болгарську, латиську, німецьку,
російську, румунську, сербську, угорську, чеську та ряд інших мов.
Популярні
серед читачів його романи «Святослав» (1959 р.) і «Володимир» (1962 р.)
вважаються одними з найкращих історичних романів в українській літературі. В
них автор відображає боротьбу за незалежність, життя простого народу в Х-ХІ
ст., описує політичні, економічні та культурні здобутки. Письменник не встиг
закінчити роман про Ярослава Мудрого.
Життєвий
шлях Семена Дмитровича Скляренка обірвався 7 березня 1962 року.
Вшановуючи
пам'ять та з нагоди 125-річчя від дня народження українського письменника
Семена Дмитровича Скляренка, в бібліотеці ліцею презентовано
книжково-ілюстративну виставку «Майстер історичного роману». На ній представлено
видання із творчого доробку Семена Дмитровича, що зберігаються у книжковому
фонді бібліотеки.