До істини іду, як до причастя
Народилася ювілярка 28 січня 1947 року у селі Кобаки, що на Косівщині.
Калина Ватаманюк – талановита
письменниця, володарка Золотого Пера, Член Спілки письменників України,
заслужений журналіст держави, лауреат премії Василя Стефаника та Марка
Черемшини. В 2003 р. зі своїм чоловіком Дмитром заснувала духовно-екологічний
центр “Здвижин”. Ця великої душі людина зробила вагомий внесок у розвиток
духовної культури в селі Кобаки. Калинка-Верховинка, як їй ласкаво кажуть у
Кобаках, закінчила нашу школу рівно 41 рік тому. Пробігло босоноге дитинство,
заклопотана юність. Життя невпинно твердить Калині Миколаївні: “Все від Господа
Бога на землі”. І вона ніколи в цьому не сумнівалася. Після переїзду до
Верховини для молодої дівчини відкрився зовсім інший світ: робота в редакції
газети “Світанок”, заміжжя, проба пера, навчання у Львівському університеті.
Так трапилося, що саме в той час, коли
Калина Миколаївна складала державні іспити, весь Львів проводить в останню путь
великого поета, композитора і співака Володимира Івасюка. Через три дні після
того її викликали до кабінету КДБ і звинуватили у націоналізмі.
Тоді в її мудрій голові зароджується
ідея створити альманах “Гуцульщина”. Наполеглива журналістка досягає свого. В
1995р. світ побачила перша книга Калини Ватаманюк “Від лиця твого, Господи,
судьба моя іде”. Люди стали приходити до того хреста в лісі, який з такою шаною
і любов’ю описано у творах Калини Миколаївни. Тут, де розлогі дерева
простягають до неба свої віти-долоні, знаходять вони духовне заспокоєння.
Наступна книга виходить під таємничою
назвою “Між хрестами і зорями”. Життя дає письменниці багатий життєвий досвід.
І вона передає його читачеві, на
ставляє на путь істинний.
Третя книга носить назву “Ми – діти
світла”. Вона вчить нас дивитися на світ очима душі, яка ніколи не обмане.
Хтось з великих світочів сказав: “Фізична краса - не постійна, моральна краса –
відносна, і тільки духовна краса – вічна”.
У 2000 році пані Калина видала книгу
“Сад моїх журавликів”, у 2008 побачив світ ще один шедевр пера письменниці –
“Очима душі”.
Верховина та Кобаки пишаються своєю
талановитою особистістю, всі з радістю читають її чудові твори, і в їхніх
серцях загораються вогники духовності і всеохоплюючої любові.
Також в бібліотеці оформлено ювілейну книжкову виставку “Промінчик світла, який поєднує нас із Господом”.
Немає коментарів:
Дописати коментар