Роман Горак

Прозаїк, есеїст, драматург, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України. Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.

Визнаний лауреатом літературної премії ім. В. Стефаника 2016 р. (номінація „твори або роботи, які популяризують творчість В. Стефаника і написані письменниками, котрі проживають за межами області") за 2 томи фундаментального художньо-есеїстичного  видання „Василь Стефаник".

Народився 17 січня 1942 р. у м. Городок Львівської області.

Навчався у Львівському університеті ім. Франка на хімічному факультеті (1959-1964), згодом - в аспірантурі на кафедрі органічної хімії  університету. Працював у Бориславській філії Всесоюзного інституту органічної хімії та хлорної промисловості, викладачем Хмельницького вищого артилерійського командного училища, в Українському науково-дослідному інституті полігафічної промисловості, в різних науково-дослідницьких лабораторіях.

Кандидат хімічних наук, професор.

Літературним та дослідницьким об'єктом творчості Романа Горака є біографічні романи про письменників та діячів культури з різних епох (М. Шашкевича, Я. Головацького, В. Стефаника, М. Устияновича, Л. Мартовича, І. Франка та багатьох інших), які він почав друкувати з 1978 р. В результаті створюється історія української літератури через дані особистості та тогочасні суспільні відносини, в яких вони жили та творили. Має автор у своєму арсеналі й дослідження про Дмитра Вітовського, Євгена Коновальця, Андрея Шептицького, Володимира Островського, Юрія Липу, а також про сподвижників і сучасників Каменяра.

Образна й водночас насичена фактажем документалістика Горака захоплює. Цей пристрасний настрій надає читацьким роздумам нового поштовху. Хочеться пізнавати далі, нове, маловідоме.

Роман Горак - автор кількасот літературознавчих статей, півсотні окремих книжок.

У співавторстві з Ярославом Гнатівим написав та видав десятикнижну, на 5 тисяч сторінок, епопею „Іван Франко", рівної якій нема у світовій біографічній документалістиці: „Рід Якова" (Кн. 1, 2000); „Цілком Нормальна школа" (Кн. 2, 2001); „Гімназія" (Кн. 3, 2002); „Університет" (Кн. 4, 2004); „Не пора!" ( Кн. 5, 2005); „В поті чола" (Кн. 6, 2005); „Протистояння" (Кн. 7, 2006); „Роки страждань" (Кн. 8, 2007); „Катастрофа" (Кн. 9, 2008), „Quo tendis?" (Кн. 10. ч. 1 „Відхід", 2009; ч. 2 „У притворі вічності", 2009).

Автор сценаріїв телевізійних фільмів про Івана Франка: „Рідне село Франка", „Адреси генія у Львові", „Дрогобич - місто юності Івана Франка", „Іван Франко і Львівський університет", „Іван Франко".

Лауреат премії імені Івана Франка за есе „Удар" та повість-есе „Ще удар... Захист", присвячені таємниці останніх років життя і творчості Великого Каменяра.

Лауреат премії імені Михайла Возняка за 6 книгу „В поті чола" із епопеї „Іван Франко".  А 2011 р. став лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка за 10-томне видання „Іван Франко", написане у співавторстві з Я. Гнатівим.