Скуратівський Василь Тимофійович — український народознавець, журналіст, письменник, етнограф, фольклорист, видавець. За журналістську та літературну діяльність нагороджений преміями: «Золоте перо», імені Миколи Островського, імені Павла Чубинського, міжнародними преміями «За сприяння українській культурі» (Клівленд, США) та фундації Антоновичів (Нью-Йорк).

Василь Скуратівський народився 29 жовтня 1939 року у селянській родині на Житомирщині. Дитинство та юність провів на хуторі Великий Ліс. З дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником. Надсилав до редакції районної газети свої вірші, байки, замальовки, дописи. З часом їх почали друкувати. У 1959 році – закінчив десятирічку, а в 1964 – Московську заочну школу журналістики. З 1967 по 1971 рік заочно навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики.

Після закінчення університету працював у районних та обласних газетах, чимало їздив по країні, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. На їх основі Василь Тимофійович видавав свої численні публікації в періодиці та збірниках.

З 1969 року працював редактором у журналі «Народна творчість та етнографія». Це була його улюблена справа. З 1970 року у періодиці з’являються перші статті Василя Скуратівського на народознавчу тематику. 1987 року вийшла перша книга письменника «Берегиня», яка витримала не одне видання і викликала хвилю зацікавлення народознавством в Україні.

1992 року Василь Тимофійович започаткував народознавчий часопис «Берегиня», де публікував багато своїх матеріалів, а також залучав до друку багатьох талановитих дослідників. Він організував та проводив багаторічну народознавчу експедицію «Чумацькими шляхами». Був одним із засновників та організаторів цілої низки фольклорних фестивалів, серед яких особливо вирізнялись Всеукраїнські і Міжнародні фольклорні свята в Луцьку («Берегиня»), Харкові («Покуть») та Рівному («Коляда»).

Всього за життя письменника було видано 20 книг досліджень із фольклору та етнографії. Остання, 21-а, «Я сам про себе розкажу» з’явилась вже після смерті письменника. У різних збірках та періодичних виданнях було опубліковано майже 1000 статей Василя Скуратівського. Інколи дослідник використовував псевдонім Василь Древлянський.

16 грудня 2005 року Василь Скуратівський помер. Похований в Києві на міському Берковецькому кладовищі.

На виставці представлені цікаві відомості про життя етнографа і письменника.

Його книжки завжди знаходили (й знаходитимуть!) вдячних поціновувачів, бо вони – унікальні: художні і, водночас, наукові, теплі і душевні.