Письменниця сумління та боротьби

 «Щоб увійти у безсмертя людина має скласти два екзамени:

один перед сучасниками, другий – перед історією».

І. Вільде «Окрушини»

Ірина Вільде (Дарина Дмитрівна Полотнюк) народилася 5 травня 1907 р. в. Чернівцях у родині письменника. 1923 року разом з родиною переїхала до міста Станіслава (Івано-Франківськ). Тут вона здобула середню освіту, працювала у приватній українській гімназії. У 1928 році майбутня письменниця вступила до Львівського університету на славістичний факультет, була однокурсницею Богдана Ігоря Антонича.

Після закінчення навчання Дарина Полотнюк переїжджає до Коломиї, де розпочинає свою журналістську діяльність. З 1933 до 1939 року вона працює у часопису «Жіноча доля». В цей час виходять друком перші твори письменниці. 1935 року Ірина Вільде стає лауреатом другої нагороди премії Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка за збірку новел «Химерне серце» та повість «Метелики на шпильках».

1936 року талановита письменниця розпочинає роботу над романом «Сестри Річинські», над яким працюватиме упродовж наступних чотирьох десятиліть.

У 1939 році 32-річна Ірина Вільде, авторка близько п'ятдесяти творів малої і великої прози та есеїстки, разом з чоловіком вітали прихід Червоної армії.  

Радянська літературна критика визнала Ірину Вільде радянською письменницею, охарактеризувавши її твори як реалістичні, достовірні та правдиві. 1940 року письменниця стала членом Спілки письменників УРСР. У 1945 – 1949 роках  Ірина Вільде працювала спецкором газети «Правда Украины», 1947 р. стала депутатом Верховної Ради Української РСР. 1949 року побачила світ збірка оповідань «Зелена брама». 1952 року письменниця опублікувала роман «Повнолітні діти», перероблений з циклу «Метелики на шпильках».

У 1955 – 1956 рр. в журналі «Жовтень» було надруковано 1-й том роману «Сестри Річинські». 1958  – 1964 рр. перші 2 томи роману вийшли окремим виданням.

У1965 році за роман «Сестри Річинські» Ірині Вільде було присуджено Шевченківську премію.

З 1965 року упродовж багатьох років Ірина Вільде очолювала Львівську організацію Спілки письменників України. Активно підтримувала контакти із молодими письменниками у Львові, організовувала неформальні літературні зібрання.        

Нагороджена: орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Знак Пошани.

Померла письменниця 30 жовтня 1982 р. у Львові, похована на Личаківському кладовищі. 

Сьогодні про творчість Ірини Вільде говорять як про самобутнє явище української літератури. Павло Загребельний вважав: «Велич Ірини Вільде у відстоюванні справедливості». Така її життєва позиція та літературний талант дали підставу ЮНЕСКО зарахувати Ірину Вільде до числа знаменитих людей 20-го століття.

Ірина Вільде говорила, що письменник мусить скласти два екзамени : один перед сучасниками, а другий перед історією. Свої два екзамени перед сучасниками та перед історією Вільде склала на «відмінно», і увійшла в безсмертя.

В ці дні  ми повертаємося до пам’яті про українську письменницю Ірину Вільде, яка жила і творила, одержима правдою та вірою у щасливе майбутнє України. Прикро, що з часом народ призабуває імена своїх талановитих синів і дочок, бо зберігати пам’ять – справа живих. А ми не завжди це розуміємо. До 115-річчя від дня народження Ірини Вільде, української письменниці бібліотека організувала книжкову виставку «До 115-річчя від дня народження Ірини Вільде (1907–1982), української письменниці».