Афганістан... Геройство. Біль. Довчасна сивина

Щороку, 15 лютого, в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена до дня виведення радянських військ з Афганістану.

Будь-яка війна - це катастрофа для людства. І завжди – це страждання, сльози, біль... Таким болем для багатьох став Афганістан.

10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат. Під час бойових дій тисячі наших співвітчизників загинули: від ран, контузій, травм, хвороб, пропали безвісти. На сьогодні в Україні близько 150 тисяч ветеранів Афганістану.

Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав - вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших «гарячих» точках.

Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 44 тис. військовослужбовців. Від самого початку війни на сході України тисячі ветеранів, насамперед «афганців», виступили на захист рідної землі. Нині вони проходять службу у складі Збройних сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ та інших силових підрозділах.

Бібліотекар провели бесіду біля книжкової виставки книжкова виставка "Афганістан... Геройство. Біль. Довчасна сивина", де читачі  мають можливість ознайомитися з літературою, де висвітлюються вищезгадані події.

Битви закінчуються, а історія вічна. Пішла в історію ще одна війна. І сьогодні ми вшановуємо пам'ять тих, хто воював в афганських ущелинах, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді хлопці йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили,що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих, перед членами сімей загиблих. Висловлюємо глибоку подяку батькам, які виховали мужніх синів. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя. Нехай над всіма нами буде мирне небо.