Василь Васильович Олійник – поет, журналіст, громадський діяч

«Іду селом, яке мене пеленило,

Яке мене виводило у світ…»

 

Народився Василь Васильович 5 лютого 1948 року в сім’ї робітника та колгоспниці, які важко працювали. Але в хаті панувала злагода, тепло, затишок. Вірші Василь почав писати в шкільні роки. Тоді, з доброго благословення калуського поета, музиканта і вчителя Йосипа Антоновича Попадюка, з'явилися вони у районній газеті “Зоря Прикарпаття”. Після закінчення восьмирічки Олійник навчався у професійно-технічному училищі, працював бетонником, слюсарем-вентиляційником, інженером, меблярем.

Василь Олійник закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Понад 10 років очолював Долинську районну «Просвіту». Був автором збірок: «Стремено» (1981), «Гармонія площин» (1992), «Толока» (1997), «Княгиня» (2000), «Крижма» (2005), «Понад шляхами сивими» (2008), «Йордань-Вода» (2015); художньо-документального нарису «Європейський тенор з Велдіжа» (2000) про видатного, але незаслужено забутого українського співака Василя Тисяка; упорядником антологій «Лолин – столиця Франкового кохання» та «З горіха зерня». Саме Василь Васильович засновник і один з організаторів щорічного свята ліричної Франкової поезії в с. Лолині Долинського району. А ще Василь Олійник був активним членом літературних студій «Карпатські акорди» та «Едельвейс». Ким би не працював, а поезія була завжди з Василем Олійником. Вірші друкувалися в обласній та республіканській пресі, колективних збірках творчості молодих «Новоліття», «Калиновий спів», «Ранковий клич» альманасі «Вітрила». Дуже цікавою рисою поета було його бажання і вміння слухати. Слухати розповіді, музику, природу.

Василь Олійник ще міг багато зробити, принести чимало користі громаді. Однак не судилося: важка недуга, на жаль, ще два роки тому раптово обірвала його земне життя. Та пам’ять про нашого славного земляка не згасає.