Дзвінке слово Марії Пригари

«…Даруй мені, доле, надію єдину,

Мов промінь незгасний, омитий грозою,

Що теж я на стежці лишила іскрину,

Що теж я у світі була не чужою…»

20 лютого виповнюється 115 років від дня народження української письменниці Марії Аркадіївни Пригари.

Більше п’ятидесяти років творчого життя віддала вона літературній творчості для дітей. Поетична та прозова спадщина М. Пригари стала класичним надбанням української дитячої літератури.

За її життя було зроблено дуже багато. Видано більше 50-ти книжок. Але вона вважала, що «…можна було б більше, краще…».

Марія Аркадіївна Пригара народилася 20 лютого 1908 року в Москві в сім’ї службовця. Після смерті батька Марія з мамою переїхала до Кривого Рогу, де маленька дівчинка насолоджувалась чарами степу, залюбки бігла понад озером до школи, захоплювалась милозвучністю народних пісень, поезією українських дум. Через деякий час сім’я переїхала в Київ, а потім – у Білу Церкву, де дівчина закінчила трудову школу. Не раз доводилось терпіти злигодні, важко працювати.

Поетичний талант Марії проявився дуже рано, навіть шкільні твори вона писала у віршованій формі. Підлітком захворіла на туберкульоз і сім’я змушена була переїхати до Одеси, де Марія Пригара по-справжньому почала займатися літературною творчістю. В 1924 р., коли шістнадцятирічна Марія навчалась на санітарно-профілактичних курсах, письменник Іван Микитенко привів її до одеської студії «Гарт». Незабаром у місцевій газеті «Червоний степ» було надруковано вірш молодої поетеси «Повстанець», що став її літературним дебютом. Наступні роки життя Марії Аркадіївни були пов’язані з Києвом, Харковом. Коли постала проблема вибору професії, спочатку думала бути медиком, як мама, але переважила любов до поезії. У 1927–1930 рр. навчалася в Київському інституті народної освіти, працювала позаштатним репортером у газеті «Пролетарська правда», у книжкових видавництвах.

У 1929 р. вийшли друком перші книжки для дітей: «Весна на селі» та «Дитячий садок».

З 1934 р. Марія Пригара – член Спілки письменників СРСР.

Окремими виданнями побачили світ віршовані збірки для малюків і школярів «Червона Армія», «Хто швидше» (1930), «Похід комбайнів» (1931), «Інкубатор», «Товариш урожай» (1932), «Кроляча бригада», «До криниці», «Челюскінці» (1935), «Парашут» (1936), «Весна» (1937), «Прикордонник», «Танки», «Червона кіннота» (1938), «В горах» (1939). Марія Пригара – автор творів на тему Великої Вітчизняної війни, зокрема поем: «Яринка», «Жив хлопчик» та низки поезій про героїзм дітей у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.

У роки Другої світової війни поетеса виїжджає в м. Саратов (Росія), де працює на радіостанції ім. Т. Г. Шевченка.

Повернувшись після війни до Києва, Марія Пригара п’ять років працювала заступником головного редактора журналу «Барвінок».

Письменниця написала чимало творів, у яких змальовано життя і навчання дітвори: «Наші знайомі» (1946), «Одна сім’я» (1955), «Дніпрові сусіди» (1961) та ін. Їй належать популярні дитячі казки та вірші пригодницького жанру: «Казки» (1956), «Казка про Катрю» (1958), «Весела мандрівка», «Про горобчика-розбишаку» (1959), «Про байбака-мандрівника» (1964).

Найбільш відомі збірки поезій Марії Пригари: «Дорогами війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Школярі» (1951), «Ростемо завзяті» (1959), «Ми любим сонце і весну» (1960), «Містечко чудес» (1962), «На лісовій галявині» (1963), «Якщо ми знайомі» (1965).

Справжньою творчою перемогою письменниці стала історична повість для дітей «Михайлик – джура козацький» (1972).

У 1979 р. за «Вибрані твори. В 2-х томах» (1978) Марія Пригара була удостоєна літературної премії імені Лесі Українки.

Плідно працювала в царині художнього перекладу, переважно з польської мови, яку письменниця знала досконало. Її перу належать українські переклади роману «Фараон» Б. Пруста, поеми М. Некрасова «Кому на Русі жити добре?», романів та повістей Ванди Василевської «Вогні на болотах», «Райдуга», «Просто любов», «Кімната на горищі», «Пісня над водами», романів В. Реймонта «Селяни», Елізи Ожешко «Хам», Є. Путрамента «Роздоріжжя». Для дітей вона переклала українською мовою твори С. Маршака, К. Чуковського, Агнії Барто, С. Михалкова та ін.

Померла Марія Аркадіївна Пригара 8 вересня 1983 року в Києві. На стіні київського будинку «Роліт», що на вулиці Михайла Коцюбинського, на знак вшанування пам’яті встановлено меморіальну дошку.