240 років від дня народження Стендаля (Анрі Марі Бейль) (1783—1842), французького письменника

Анрі Марі Бейль, якого весь світ називає просто Стендаль, народився 23 січня 1783 року у Франції. Його батько працював адвокатом, а мати померла, коли синові виповнилося всього сім років. Фактично матір хлопчику замінила його тітка Серафі, проте Анрі завжди відчував брак тепла і любові з її боку. Та й батько не тішив його своєю увагою, тому хлопчик проводив багато часу з дідом Анрі Ганьоном.

У школу Анрі пішов лише в 13-річному віці, але робив у навчанні помітні успіхи. Йому навіть пророкували велике майбутнє в галузі математичних наук, тому в 1799 році Стендаль вирішив вступити до Політехнічної школи в Парижі. Але з цим задумом майбутнього письменника збіглися події державного перевороту, під час якого до влади прийшов Наполеон. Це настільки захопило юнака, що він отримав звання сублейтенанта і переїхав до Італії.

Геніальний талант письменника всі могли помітити вже з виходом роману Стендаля «Расін і Шекспір». Автор поставив настільки високу планку в психологічному реалізмі, що перевершити його у майстерності слова не зміг ніхто.

Одним із найвідоміших романів автора можна назвати «Червоне і чорне».

Після падіння Наполеона та повернення до влади Бурбонів Стендаль нарешті вирішив виїхати з Франції. Він перебрався до Італії, де з захопленням почав вивчати італійське мистецтво. Його перша книга про мандри була опублікована у 1817 році. Це була перша його робота, підписана псевдонімом "Стендаль". Він був закоханий у Матільду Дембовську, але цей роман закінчився нещасливо. Меттерніхська поліція вигнала його з Мілану за підозрою в участі у повстаннях карбонаріїв, тому у 1821 році він знову переїхав до Парижа.

Він заробляв на життя, працюючи в різних салонах в місті. У нього був палкий роман з герцогинею Клементиною Кур'є. Стендаль написав герцогині 215 любовних листів, де зізнавався їй у коханні.

У 1822 році було опубліковано його книгу "Про кохання". В основі сюжету були його стосунки з Матільдою та романтична пристрасть, що їх поєднувала. Така тема була провідною в багатьох роботах Стендаля. Він був романтичним реалістом. На його честь навіть названо "синдром Стендаля" - стан, коли в людини пришвидшується серцебиття і паморочиться в голові, якщо забагато часу споглядати прекрасне мистецтво або щось неймовірно красиве. Саме так Стендаль описує свої переживання від поїздки у Флоренцію в книзі "Неаполь і Флоренція: мандрівка з Мілану до Реджо".

Він присвячував свої книги "кільком щасливцям", маючи на увазі декількох справді близьких йому людей, які розуміли його творчість. Твори Стендаля сповнені іронією і психологізмом. Він любив музику, особливо відомих композиторів Чімароза, Моцарта і Россіні. Він навіть написав біографію Россіні в книзі "Життя Россіні", опублікованій у 1824 році. Інші твори Стендаля: "Арманс" (1827), "Червоне і чорне" (1830), "Люсьєн Левен" (1894), "Пармський монастир" (1893). Крім цього він написав незавершений роман "Рожеве і зелене" (1837), "Італійські хроніки"(1837-1839) і "Абатиса з Кастро" (1832). Стендаль також написав біографію Наполеона, опубліковану під назвою "Життя Наполеона" у 1829 році.

Стендаль помер від розриву аневризми аорти 23 березня 1842 на вулиці в Парижі.Подекуди зберiгається звичай спiвати господарю оселi величальнi пiснi, якi годиться завершувати побажанням добра, злагоди та багатства. У вiдповiдь  хазяїн  обдаровує спiцiв грошима.