Богоявлення. Хрещення Господнє. Водохреще

19 січня святкується одне із найбільших християнських свят – Водохреще, воно ж Хрещення Господнє або Богоявлення,  яке завершує зимові святки, тобто свята різдвяно-новорічного циклу.

Цього дня православна церква згадує євангельську подію – як пророк Іоанн Предтеча хрестив Ісуса Христа в річці Йордан.

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя. Євангельськi перекази оповiдають, що коли Син Божий виходив iз води,  небеса розкрилися i в цю саму мить на його плече опустився голуб. Це був Святий дух. I голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що його Я вподобав!». Звідси ще одна назва свята — Богоявлення.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року. Освячена на Йордань вода символізує святу йорданську воду і має у вірян особливе значення. До магiчних  властивостей свяченої води вiдносять: здатність гамувати пристрастi, вiдганяти вiд оселi злих духiв, дарувати хворому одужання часто навіть вiд невиліковних хвороб. Деякi священники та вiряни вважають, що не iснує лiкiв, кращих за святу воду. Щоб свячена вода приносила користь необхідно, в першу чергу, дбати про чистоту власних думок i вчинкiв.

Вранці 19 сiчня у церкві відбувається урочисте богослужіння. По закінченню богослужіння  весь народ іде процесією на річку. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви. Очолює зазвичай цю ходу хор, який співає «Голос Господній…», за хором іде священник, а за ним — вся громада. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді та діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду.

Якщо по дорозi до рiчки, перед процесiєю пролетять горобцi, то рiк буде нещасливий для дітей, якщо граки – для молодi. Якщо гуси – то, найiмовiрнiше, наступного року лiтнi люди важко хворітимуть.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані хрещающуся Тобі, Господи...» . Ось тепер вода вважається освяченою i кожний набирає її собi для вжитку.

В Україні поширений звичай хрещенських купань. У деяких районах Правобережжя аж до XX ст. дотримувалися традиції, згідно з якою у день водосвяття обов’язково купалися ряджені колядники і щедрівники, змиваючи з себе таким чином «скверну бісівських масок».

Вдома господар освяченою водою кропить усе в оселi та господарствi. Перед обiдом всi п'ють свячену воду, оскільки вважається, що освячена на Водохреще вода має питися перед вживання їжi, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». Або дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

Гей, пане-господарю!
Щасти, Боже, із Йорданом,
Із Йорданом, із водицею,
Із царицею, і усім домом,
І усім добром, із твоєю дружиною,
Із твоєю челядкою,
Із дочками, як чічками.
Господарю, як королю, щасти, Боже!
З усім двором, із челядкою багатою,
Із роями, із ланами,
Із сусідами, із панами,
Із Господом Христом Богом,
На здоров’я, на літ много!
Христос Хрещається!
В річці Йордані!

Користувачів бібліотеки запрошую ознайомитись з виставкою-привітанням "Святе Водохреща настає. Хай Господь мир і щастя нам дає!"