«Людина, яка пробудила Україну»

 (до 85-ти річчя В’ячеслава Чорновола)

 «Всі хто проти диктатури – встаньте!» Більше, ніж півстоліття назад, за часів жорсткого радянського тоталітаризму, ці слова В’ячеслава Чорновола прогриміли попри всі заборони та утиски. 4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна» відбулася прем’єра фільму «Тіні забутих предків». Під час показу здійнявся протест проти арештів української інтелігенції - Опанаса Заливахи, Івана Світличного, Михайла Гориня, Михайла Масютка, Ярослави Менкуш, що відбулися напередодні. Перед прем’єрою фільму, після Сергія Параджанова, слово взяв Іван Дзюба. Він повідомив публіці про недавні таємні арешти. Директор кінотеатру відштовхнув письменника від мікрофона, намагаючись позбавити слова. У залі увімкнули пожежну сирену, щоб заглушити виступаючих. Саме тоді Дзюбу і підтримав В'ячеслав Чорновіл, який вигукнув фразу, що пройшла через роки: «Всі хто проти диктатури – встаньте!»

24 грудня виповнюється 85 років від дня народження В’ячеслава Чорновола.

Його внесок в державотворення важко переоцінити. У 1960-х він став одним з лідерів дисидентського руху в Україні. 1966-го написав дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору» – один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступного року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих 1965-го шістдесятників. Її видали закордоном і заборонили в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом Премії для кращих журналістів світу, що борються за права людини.

Також він був засновником та редактором «Українського вісника», в якому оприлюднювали матеріали самвидаву та хроніки національного спротиву, членом Української гельсінської групи, а згодом Української гельсінської Спілки. Очолив партію Народний Рух України. Балотувався у президенти України.

За свою активну журналістську та правозахисну діяльність та радикальну проукраїнську позицію тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років таборів.

Обірвалося життя В’ячеслава Чорновола на 62 році. Низка питань щодо аварії, в якій він загинув, і досі залишаються без відповіді.

З того зерна, що було у вантажівці, яка спричинила ДТП, засіяли поле пшениці. Його назвали полем Чорновола. Після того як скосили колосся – його роздали по усіх областях України.

Попрощатися з Чорноволом прийшло приблизно 200 тис. людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Центральна Рада), а черга бажаючих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.

Головний обов’язок кожного українця – берегти пам'ять минулих поколінь, всіх тих, хто присвятив своє життя боротьбі за Незалежну Україну. Тож запрошуємо вас до бібліотеки-філії №3, де вас чекає цікава пізнавальна література, з якої ви дізнаєтеся про всі історичні віхи Української держави.