До 140-річчя від дня народження Архипа Юхимовича Тесленка

2 березня виповнилося 140 років від дня народження Архипа Тесленка, українського письменника, драматурга, етнографа, публіциста, учасника революційних подій 1905 р. Про його життя та творчість йшлося в літературному шкіці «Трагічна постать Архипа Тесленка».

Серед українських передових письменників кінця XIX - початку XX ст. визначне місце належить Архипу Тесленко. Цей селянин-бідняк, активний учасник революції 1905-1907рр., він все своє коротке життя і талант віддав боротьбі за народне визволення.

Народився Архип Юхимович Тесленко 2 березня (18 лютого за ст. стилем) 1882 року на околиці села Харківці, Лохвицького повіту, на Полтавщині, у бідній селянській сім’ї.

Архип ріс тихим, соромливим і був закоханий у чари рідної природи, яка уявлялась йому живою й населеною казковими істотами, у таємничість казок і повір’їв, в ясну та сумну мелодію народної пісні.

Шевченків «Кобзар» допоміг юнакові відчути справжню красу рідного слова. Шевченкові слова: «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь», – на все життя запали в пам'ять хлопцеві, і набагато пізніше він написав їх на книзі Гоголя «Сорочинський ярмарок», яку мав у своїй бібліотеці.

У своїй автобіографії Тесленко писав: «Не скінчивши (второкласної) церковноприходської школи, поступив писарчуком у волость, далі до нотаріуса. Кинув. Пішов на залізничного телеграфіста вчитись, лікар знайшов слабість на очі, забракував мене. Став жить дома. Книг не було, а бажалось читати. Познайомився з вчителем одним, почав брати у нього книги. Були в його й українські книжки… Незабаром 1905р. Хопився в тюрму. Через місяць з днями випускають мене. Далі знов ганяють за мною. Чкурнув я у Київ. Жив поміж босяками, по монастирях жив. Хліб у Лаврі місив, картоплю чистив. Навідавсь додому. Заарештовують мене в жовтні 1906р., і просидів уже я сим разом у тюрмі увесь 1907 і восьмий, – більше двох років. Одвідав і Вятської губ[ернії], пробув тільки мало там. В тюрмі заслання відбув. Увесь час був під судом – не пускали. Палата судила. Оправдавсь. В етапі у Вятську тифом болів. Увесь1909 судив окружний суд за (визволення) політичного. Два тижні арешту одбув на початку 1910».

Зима 1910-1911 рр. була найтяжчою для хворого Тесленка. Навесні письменник зовсім зліг.

В останні місяці життя, коли Тесленко вже знав, що вмирає, у його листах не знайти розпачу і нарікань. Він лишається, як і завжди, делікатним до людей.

Один з останніх його листів адресовано брату Яремі. В ньому Тесленко заповідає братові, що зробити зі своїми оповіданнями. Просить берегти їх.

У ніч з 27 на 28 червня (за н. стилем) 1911 року Архип Тесленко помер у Лукській лікарні.

Поховали його на Харківецькому кладовищі, у мальовничому куточку над селом.

Тесленко написав небагато(всього 29 років). Уся його спадщина зібрана в одному томі. Його творчість породжена епохою першої російської революції 1905 року і відбиває ті процеси, які розвивалися в українському селі під час і після її поразки. У перших поетичних творах Тесленко пише:

Как мучительно терзаться

В жгучей жажде света

И как тяжко оставаться

В тюрьме мрачной без просвета.

Захопившись театром, Тесленко пише п’єси, які призначалися для постановки у народному театрі рідного села. Обдарованість молодого драматурга помітив його перший критик – відомий артист і драматург М.Л. Кропивницький 1903 року, коли був на гастролях у Лохвиці. Тут і познайомився з ним А. Тесленко, а згодом надіслав йому на розгляд свою п’єсу «Не стоїть жить». У листі до Тесленка Кропивницький писав: «Над такою творою як драма треба працювати довго, треба її передумати не один раз і переробити… Кажу Вам одне, що у вас є іскра Божа…»

З оповідань, написаних Тесленком у 1904-1905 рр., склалася рукописна збірочка, яку поніс він у Київ (саме поніс – пішки) у червні 1905р., бажаючі надрукувати її. Керівництво журналу «Киевская старина» відмовилося їх друкувати під приводом їх «невиробленості», «невиразності» й «поганенької мови». Так було сказано про збірку, в якій були такі чудові зразки українського оповідання, як «Хуторяночка» й «За пашпортом». Чотири оповідання цієї збірочки побачили світ лише у 1906 р. (оповідання «Хуторяночка», «За пашпортом», «Мати» були надруковані у журналі «Нова громада», оповідання «У городі» – у газеті «Рада», оповідання «Дід Омелько» за життя письменника опубліковане не було).

Книжкова виставка присвячена творчості Архипа Тесленка, стане у нагоді шанувальникам української мови та літератури.

Архип Тесленко ввійшов в історію української літератури як співець селянської бідноти, правдивий і безпосередній виразник настроїв народних мас, розбурханих першою російською революцією.

Життя його – справжній громадянський подвиг. Тюрми, карцери, етапи підірвали здоров’я Архипа Юхимовича, але не зламали його духу.