Юрій Шкрумеляк – співець січового стрілецтва

Моє життя безсонні ночі

Моє життя – тривожні дні.

А мої стопи кров полоче,

Мені освічують огні.

Ці рядки поезії належать патріоту української державності, поету, письменнику, уродженцю селища Ланчин, нашому краянину Юрію Шкрумеляку.

Юрій Шкрумеляк – журналіст, поет, перекладач, січовий стрілець -народився 18 квітня 1895 року в с. Ланчин в селянській родині (тепер смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської обл.). Вчився у чотирикласній початковій школі. По закінченні її в 1907 р. його, як кращого учня, громада направила на навчання в Коломийську гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на історико-філософському факультеті (1922-1924 рр.), а з 1924р. по 1926 р. – в Празькому вільному університеті на історико-філософському факультеті. Цієї пори одружується. У серпні 1914 року на заклик Головної Української Ради добровольцем вступив в лави січових стрільців, був підхорунжим. Брав участь в боях, був поранений, знов повернувся на фронт, воював на Тернопільщині, в Буковині. Учасник визвольної війни.

Перший вірш написав 1915-го року у Відні. Є одним з найвідоміших поетів-усусів. Разом з Мирославом Ірчаном, художником Гецом видавав сатирично-гумористичну газету «Самохотник». Свої твори підписував псевдонімами Смик, О. Підгірський, Ю. Ігорків, Гнотик, Максим Цимбала та іншими. У 1922 р. разом з Р. Купчинським, Р. Лепким та іншими створив групу поетів-символістів, які об»єднались навколо літературно-мистецького видання «Митус».

1920-1930 рр. – співробітник видавництва «Світ дитини».

1928-1939 рр. – працює у видавничому концерні Івана Тиктора, головним редактором і фейлетоністом газети «Народна справа» і журналу для дітей «Дзвіночок». У 1945 році був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність», відбував покарання вПечорських таборах. Після повернення(1956 р.) був реабілітований.

Автор понад 30 книг для дітей. Друкувався у виданнях «Червоної Калини». Окремими книгами вийшли: поема «Сон Галича» (1920 р.), проза «Поїзд мерців» (1922 р.), «Авелева жертва» (1926 р.), повість «Чета крилатих» (1928 р.), повість «Огні з полонин» (1930 р.), п»єса «Стрілець невмирущий» (1938 р.), повість «Високі гори і низини» (1939 р.), збірки поезій «Пісня про радісну осінь» (1940 р.), «Сопілка співає» (1957 р.), вибрані твори «Привіт Говерлі» (1964 р.).

Помер 16 жовтня 1965 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

В бібліотеці організовано виставку «Він просто любив Україну».

Саме через вивчення творчої спадщини Юрія Шкрумеляка – літописця душ, яким він був, глибше усвідомлюються цінності вищих істин, духовних пріоритетів у нашому житті. Нехай ніколи святе слово поезії нашого земляка не буде забуте між народом! З нами Бог і Україна!