День Чорнобильської трагедії

26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, внаслідок якої радіоактивного забруднення зазнало  145 тис. кв. км території із населенням 6 млн. 945 тис. людей. Ця аварія є найбільшою техногенною катастрофою ХХ сторіччя, яка змінила екологію, радіаційну обстановку, вплинула на долі людей не тільки на європейському континенті, а й у всьому світі.

Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (якщо можна так сказати), вибухи були не ядерними, а хімічними – наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опроміненими, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.

Масштаби катастрофи могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Кількість людей, що брали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, становила близько 600 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. За даними міжнародних організацій, в результаті аварії померли 60 тисяч ліквідаторів, а 165 тисяч набули інвалідність. Однак саме ліквідаторам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного українця, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів – пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації.

В бібліотеки організована книжкова виставка до Дня Чорнобильської трагедії

«Дзвони Чорнобиль душу тривожать».

Ми низько схиляємо голови перед ними і з особливим почуттям їх вшановуємо! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас, щодня, щохвилини, завжди!

Чорнобиль закутий колючим парканом

Чорнобиль... згадаємо знову і знову

Це місце, окутане темним туманом -

Це пустка одвічна - Чорнобильська зона.

Був звичний всім день, було тихо і ясно,

Та враз в одну мить усі зорі погасли.

З'явилось тавро - Чорнобильська зона...

У гарному небі проклята ворона...

Чорнобильська зона - нема там життя.

Чорнобильська зона пливе в небуття.

Одне в нас завдання - не дати нікому

Створить ще на світі десь прокляту зону.

                                 Ірина Іващук