четвер, 30 квітня 2020 р.


1 Травня - свято весни і праці та Міжнародний день солідарності трудящих

 Першого травня в Україні відзначають Свято весни та праці та День міжнародної солідарності трудящих. Це свято відзначають у багатьох європейських країнах.
 1 травня як День солідарності трудівників має свою історію. 1886 р. в місті Чикаго (США) робітники розпочали страйк з вимогою 8-годинного робочого дня. Під час демонстрації відбулися сутички з поліцією, пролилася кров. 4 травня на мітингу протесту вибухнула бомба, загинуло 7 поліцейських і 60 цивільних людей. Організатори мітингу були заарештовані, а потім засуджені.
 У липні 1889 р. Паризький конгрес II Інтернаціоналу, в пам’ять про виступ чиказьких робітників, вирішив щороку 1 травня проводити демонстрації солідарності. Вперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений в 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччини, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції та деяких інших країнах. Протягом досить тривалого часу 1 травня було символом «класової боротьби» та революції.
 У Радянському Союзі Першотравень став одним з головних державних свят – із велелюдними демонстраціями
 В Україні 1 Травня відзначається як свято весни і праці. Перший травневий день був святковим ще у наших пращурів. Засіявши насінням поле, давні українці радісно відзначали перший день травня, сподіваючись на добрий врожай.
 У різних країнах 1 травня відзначають по-різному. В Іспанії це свято квітів і закоханих – воно називається «Зелений Сантьяго». У Кореї 1 травня — день народження Будди. У Франції — День конвалії. У Литві – День матері. В Казахстані – День єдності народу.



середа, 29 квітня 2020 р.


Міжнародний день танцю
Земля  кружляє  у  космічнім  вальсі.
Вітри  галактик  -  вічні  скрипалі.
Гармонія  крізь  тугу  дисонансів
проносить  ритми  танцю  по  землі.
Ліна Костенко
29 квітня весь танцюючий світ – театри опери і балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі бального і народного танцю, відзначають своє професійне свято – Міжнародний день танцю.
Причому, відзначають не тільки ті, хто танцює, але й прихильники цього виду мистецтва.
Сьогодні танцювати модно, престижно, рейтингово.
Міжнародний день танцю відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера, реформатора та теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету». Його вклад у розвиток танцю неоціненний. Завдяки цьому майстру танець став самодостатнім видом мистецтва, справжнім дійством, мистецьким шедевром.
Жан Жорж Новер(29.4.1727-19.10.1810) - французький балетмейстер, учень балетмейстера Л. Дюпре. Виступав як танцівник і очолював балетну трупу в театрі «Друрі-Лейн» у Лондоні. Новер розробив принципи героїчного балету та балету-трагедії. У 1759 вийшла його знаменита праця «Листи про танець і балети», де Новер обгрунтував принципи балету-п’єси, який втілюється засобами дієвої  пантоміми і танцю в співдружності композитора, хореографа і художника.
Танець - це не тільки видовище, а й спосіб вираження своїх думок і почуттів. Згадати хоча б індійські танці, які передають всю гаму почуттів танцюриста і «розповідають» все, що хоче він висловити. А балет? Без єдиного слова ми розуміємо весь сенс що відбувається на сцені театру. Саме за допомогою танцю стираються всі межі між людьми, і не залишається вже ніяких політичних, мовних та культурних рамок. Танець здатний об'єднувати людей.
 У цей день весь танцюючий світ відзначатиме своє професійне свято - театри опери та балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального та народного танцю і інші, як професійні, так і самодіяльні артисти.
 Сам танець виник ще в глибоку давнину. Його історія досить давня. Люди танцювали завжди: в часи Античності, Середньовіччя, Відродження,.. сьогодні... Танцювальний дух настільки сильний, що він здатний об'єднувати представників танців різних стилів, напрямків, епох.
До Міжнародного дня танцю в бібліотеці підготовлено книжкову виставку «Магічна сила танцю». До уваги користувачів пропонується різноманітна література даної тематики.



пʼятниця, 24 квітня 2020 р.

День Чорнобильської трагедії
26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.
26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, внаслідок якої радіоактивного забруднення зазнало  145 тис. кв. км території із населенням 6 млн. 945 тис. людей. Ця аварія є найбільшою техногенною катастрофою ХХ сторіччя, яка змінила екологію, радіаційну обстановку, вплинула на долі людей не тільки на європейському континенті, а й у всьому світі.
Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (якщо можна так сказати), вибухи були не ядерними, а хімічними – наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.
Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опроміненими, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.
Масштаби катастрофи могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Кількість людей, що брали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, становила близько 600 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. За даними міжнародних організацій, в результаті аварії померли 60 тисяч ліквідаторів, а 165 тисяч набули інвалідність. Однак саме ліквідаторам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.
Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного українця, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів – пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації.
В бібліотеки організована книжкова виставка до Дня Чорнобильської трагедії
«Дзвони Чорнобиль душу тривожать».
Ми низько схиляємо голови перед ними і з особливим почуттям їх вшановуємо! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас, щодня, щохвилини, завжди!
Чорнобиль закутий колючим парканом
Чорнобиль... згадаємо знову і знову
Це місце, окутане темним туманом -
Це пустка одвічна - Чорнобильська зона.
Був звичний всім день, було тихо і ясно,
Та враз в одну мить усі зорі погасли.
З'явилось тавро - Чорнобильська зона...
У гарному небі проклята ворона...
Чорнобильська зона - нема там життя.
Чорнобильська зона пливе в небуття.
Одне в нас завдання - не дати нікому
Створить ще на світі десь прокляту зону.
                                 Ірина Іващук



24 квітня – 100 років від дня народження           Д. Білоуса, письменника, літературознавця, фольклориста, перекладача
«Ангелом Білим він жив на цьому світі
і Ангелом Білим полинула його душа на той світ...»
Я. Гоян
У селі Курманах, що стоїть при зачарованій Сулі на Сумщині, у родині Григорія Білоуса 24 квітня 1920 року народився хлопчик Дмитрик. Він був десятою дитиною, якраз «лялькою в колисці», коли старші вже парубкували й дівували.
Батько майбутнього письменника свого часу закінчив тільки три класи церковнопарафіяльної школи, але самотужки здобув юридичну освіту і працював волосним писарем, народним суддею, бухгалтером Державного банку.
Книжки в домі оточували Дмитрика з раннього дитинства. В хаті читалися вголос то «Кобзар», то вірші Пушкіна, то «Наталка Полтавка».
Така сімейна атмосфера вплинула на вибір життєвого шляху Д.Білоуса.
Дмитро Білоус навчався у Харківській дитячій трудовій комуні, вона й врятувала Дмитра від голоду й тифу. Адже це були голодні 30-ті роки в Україні. Вихователем й душею дитячої трудової комуни був Антон Семенович Макаренко. По закінченню трудової комуни Д. Білоус вступає на філологічний факультет Харківського університету. Потяг до педагогіки у нього був від вихователя Антона Семеновича Макаренка.
Війна перервала навчання. Д. Білоус добровольцем йде на фронт. Війна загартувала майбутнього поета. Він був одним з небагатьох напівозброєних студбатівців, що вижили після героїчної оборони Києва. А потім – важке поранення, тривале лікування й робота у відділі мовлення для партизанів України. Д. Білоус почав воювати словом: писав звернення й тексти листівок для партизан окупованої України. Піднімав дух народу словом гострої сатири проти окупантів.
Після війни Дмитро Григорович закінчує Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка та аспірантуру при кафедрі української літератури. А далі – книги, книги й книги.
У бібліотеці розгорнуто книжкову виставку,  на якій представлені твори Д.Г. Білоуса. Скористайтесь нагодою ознайомитись зі збірками видатного майстра слова та відкрити  для себе його духовний світ.


четвер, 23 квітня 2020 р.


ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГ ТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА
Всесвітній день книг і авторського права відзначається 23 квітня. Цей день вибрали для свята не випадково. Саме 23 квітня 1616 року померли три генія світової літератури: Вільям Шекспір, Мігель де Сервантес Сааведра, а також Інка Гарсіласо де ла Вега.
У 1995 році на паризькій конференції ЮНЕСКО було прийнято рішення про встановлення даного свята. Його головна мета — викликати у молодого покоління повагу до літератури, закликати людей до читання книг, які є невід’ємною частиною духовної спадщини кожної епохи.
Книга — це не тільки джерело знань. Це простий доступ до головних людських цінностей, духовних принципів та творчих досягнень всього людства. Книга є носієм найрізноманітнішої інформації. На основі її використання організований весь освітній процес в цивілізованому світі. Також книга вважається фундаментом самоосвіти та пошуку внутрішньої гармонії. Цінність цього свята як раз і полягає в пропаганді цих ідей. Тільки любов до книги допоможе людям передати свій життєвий та історичний досвід наступним поколінням. День книг і авторського права можна назвати одним з інструментів культурного збагачення людства.





середа, 22 квітня 2020 р.


22 квітня – Міжнародний день Матері-Землі
Все на землі, все треба берегти
І птаха й звіра, і оту рослину,
Не чванься тим, що цар природи ти
Бо врешті, ти його частинка.
Друже мій, люби життя,
Люби людей, природу,
А кривду кинь у забуття,
Як камінь в тиху воду.
Б.Лепкий
Починаючи з 1971 року у багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день Землі. Перша успішна громадська акція цього дня пройшла у США 22 квітня у 1970 році. А майже століття перед тим, у 1872 році у штаті Небраска (США) секретарем території Джоном Мортоном було запропоновано провести день, що був присвячений озелененню території. Під час першого святкування жителями штату було висаджено понад мільйона дерев. Після такої вдалої масштабної акції цей день було названо “Днем дерев”. У 2009 році Генеральною асамблеєю ООН 22 квітня було проголошено Міжнародним днем Матері-Землі.
Пан Гі Мун, Генеральний секретар ООН, закликав громадян всього світу єднатись з природою, поважно та з турботою ставитись до своєї домівки, оскільки, використовуючи блага планети, ми не віддаємо нічого натомість.
22 квітня - Міжнародний День Землі - свято чистої води, чистої землі, чистого повітря. День нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина повинна задуматися над тим, що ЗЕМЛЯ потребує турботи й захисту. Цей день покликаний об'єднати людей планети в справі захисту навколишнього середовища , нагадати про те, що планета, яка дарувала нам життя, унікальна й має потребу в турботі і захисті. Ця проблема не має територіальних кордонів та мовних бар'єрів.
До Міжнародного дня Землі в бібліотеці проходить книжкова виставка “Земля – наш рідний дім”, з якою Ви можете ознайомитись, завітавши до нас.


пʼятниця, 17 квітня 2020 р.


Юрій Шкрумеляк – співець січового стрілецтва

Моє життя безсонні ночі
Моє життя – тривожні дні.
А мої стопи кров полоче,
Мені освічують огні.

Ці рядки поезії належать патріоту української державності, поету, письменнику, уродженцю селища Ланчин, нашому краянину Юрію Шкрумеляку.
Юрій Шкрумеляк – журналіст, поет, перекладач, січовий стрілець -народився 18 квітня 1895 року в с. Ланчин в селянській родині (тепер смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської обл.). Вчився у чотирикласній початковій школі. По закінченні її в 1907 р. його, як кращого учня, громада направила на навчання в Коломийську гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на історико-філософському факультеті (1922-1924 рр.), а з 1924р. по 1926 р. – в Празькому вільному університеті на історико-філософському факультеті. Цієї пори одружується. У серпні 1914 року на заклик Головної Української Ради добровольцем вступив в лави січових стрільців, був підхорунжим. Брав участь в боях, був поранений, знов повернувся на фронт, воював на Тернопільщині, в Буковині. Учасник визвольної війни.
Перший вірш написав 1915-го року у Відні. Є одним з найвідоміших поетів-усусів. Разом з Мирославом Ірчаном, художником Гецом видавав сатирично-гумористичну газету «Самохотник». Свої твори підписував псевдонімами Смик, О. Підгірський, Ю. Ігорків, Гнотик, Максим Цимбала та іншими. У 1922 р. разом з Р. Купчинським, Р. Лепким та іншими створив групу поетів-символістів, які об»єднались навколо літературно-мистецького видання «Митус».
1920-1930 рр. – співробітник видавництва «Світ дитини».
1928-1939 рр. – працює у видавничому концерні Івана Тиктора, головним редактором і фейлетоністом газети «Народна справа» і журналу для дітей «Дзвіночок». У 1945 році був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність», відбував покарання вПечорських таборах. Після повернення(1956 р.) був реабілітований.
Автор понад 30 книг для дітей. Друкувався у виданнях «Червоної Калини». Окремими книгами вийшли: поема «Сон Галича» (1920 р.), проза «Поїзд мерців» (1922 р.), «Авелева жертва» (1926 р.), повість «Чета крилатих» (1928 р.), повість «Огні з полонин» (1930 р.), п»єса «Стрілець невмирущий» (1938 р.), повість «Високі гори і низини» (1939 р.), збірки поезій «Пісня про радісну осінь» (1940 р.), «Сопілка співає» (1957 р.), вибрані твори «Привіт Говерлі» (1964 р.).
Помер 16 жовтня 1965 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
В бібліотеці організовано виставку «Він просто любив Україну».
Саме через вивчення творчої спадщини Юрія Шкрумеляка – літописця душ, яким він був, глибше усвідомлюються цінності вищих істин, духовних пріоритетів у нашому житті. Нехай ніколи святе слово поезії нашого земляка не буде забуте між народом! З нами Бог і Україна!




«СВЯТО ПАСХИ ЙДЕ ДО ХАТИ, - БУДЕМО ВЕЛИКДЕНЬ СПРАВЛЯТИ»
Сонце сяє у ясній блакиті,
Теплим променем цілує світ увесь.
І серця для радості відкриті:
Знайте, люди, що Христос Воскрес!
Пташечки цвірінькають надворі –
То вони співають Богу честь!
Позабудьмо сумніви та горе,
Бо Христос Воістину Воскрес!
Зоряна Живка

Наближається  головне свято християн – Світле Христове Воскресіння, яке символізує перемогу життя на смертю, доброти над злом і безмежної віри над відчаєм. Пасха, в першу чергу, світле сімейне свято, яке також означає і довгоочікуваний перехід від зими до весни. Саме тому з нагоди святкування Великодніх свят наша бібліотека пропонує переглянути книжкову виставку «СВЯТО ПАСХИ ЙДЕ ДО ХАТИ, - БУДЕМО ВЕЛИКДЕНЬ СПРАВЛЯТИ».
Великоднє свято пов’язане із воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христос вчить нас воскрешати себе мудрістю і терпимістю. Матеріали, представлені на виставці розкривають таємницю писанкарства, адже нині воно набуває колишнього розмаху, а також розповідають про народні традиції відзначення Великодня.
Українці, відроджують та свято бережуть свої національні традиції, уявлення про весняне пробудження, про невмирущість вічно живого духу нашого народу. Тож у ці святкові дні Воскресіння Христового запрошуємо до бібліотеки на перегляд виставки. Ви отримаєте багато позитивних емоцій від спілкування з книжковими виданнями.
Чекаємо на зустріч з вами.
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!




День довкілля
«Збереження навколишнього
середовища – справа кожного».
Поль Елюар.
18 квітня відзначаємо Всеукраїнський День довкілля. День довкілля відзначається в Україні щороку (у третю суботу квітня) починаючи з 1999 року і установлений Указом Президента України «Про День довкілля».
Третьої суботи квітня громадські організації проводять заходи спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, збереження заповідних об'єктів, поширення екологічних знань.
Планета Земля – наш дім, прекрасний і неповторний. Нам необхідно піклуватися про нього, дбайливо оберігати, як порядні господарі. Отруюючи і знищуючи природу, людство, в першу чергу, знищує себе. Де ми будемо жити, що ми будемо їсти, якщо не буде природи?
З цього приводу в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Екологія життя. Екологія душі», яка розкриває тему сучасного стану навколишнього середовища і його захисту. З матеріали виставки ви можете ознайомитись у нашій бібліотеці.
Виставка розрахована на широке коло користувачів і супроводжуватиметься бібліографічними оглядами представленої літератури.


пʼятниця, 10 квітня 2020 р.


Вербна неділя: історія свята, звичаї, народні прикмети та, що не можна в цей день.
За тиждень – Великдень!
Будьте здорові, як вода,
І багаті, як земля.”

Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзнеачатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.
В цей день великий піст дещо послаблюється: ті, хто постять, можуть вживати рослинну олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина. Але це не єдине, що варто знати про це свято. Стаття, окрім короткої історії про походження свята, містить багато цікавих фактів про святкування, забобони та заборони, котрих здавна дотримувались українці та як бонус, прикмети до Вербної неділі!
Коротка історія про походження свята:
Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.
Тож коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа. Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до цих пір.
Раніше Вербна неділя мала іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим, але оскільки на теренах Європи символом цього дня є верба, а припадає він щороку на сьомий день тижня, тож отримав видозмінену народну назву — Вербна Неділя.
Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але оскільки на території Європи, в тому числі і України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба, навпаки, поширене дерево, що несе у собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою.
Звичаї і заборони під час Вербної неділі, пов’язані із вербою:
Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду.
Освяченою гілочкою верби махали у бік хмар, якщо хотіли відігнати грозу та очистити небо від хмар.
Після освячення в церкві, вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників — аби вся живність була здорова, а господарство процвітало.
Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року. Засушеною вербою розмалювали піч у якій випікались пасочки до Великодня.
Та у взагалі, освячені гілочки ставили у кутках будинку і залишали до тих пір, коли вони самі не засохнуть.
Вірили також, що вода, у якій були замочені вербові гілочки, має цілющу силу, нею вмивались, поплескуючи легенько себе та своїх рідних гілочкою і промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист».
Існувала також цікава традиція випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишки верби, а запечені вироби згодовували худобі та домашнім улюбленцям, щоб ті були здорові.
Вдариш по тілу гілочкою верби – буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе і рідних, яким зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок.
Це лише декілька прикладів традицій, пов’язаних із вербою. Насправді, в Україні існує величезна кількість подібних “вербових” традицій, які мають свої відмінності у кожному куточку країни.
Заборони під час Вербної неділі:
Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці, такої як рубання дров чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.
Звісно ж, до заборон відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, котрі триватимуть ще протягом тижня до Великодня.
Чудодійні властивості верби:
·Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
·Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
·Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
·Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
·Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
·Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
·Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
·З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
·Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
·Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
·Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
·Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
·У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
·Коли  господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
·Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.
Народні прикмети на Вербну Неділю:
·     Якщо у цей день нема заморозків — чекайте щедрий врожай фруктів.
·     Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо.
·     Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною.
·     З’їсти шматочок освяченої верби — отримати успіх у своїх справах.
·     Закликати кохану людину подумки у свій дім — пришвидшити її прихід у ваше життя.
·     Якщо на Вербну неділю йде дощ, то весь врожай буде хорошим.
·     Посадиш кімнатну рослину в будинку у цей день — принесеш достаток у дім.
·     Мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів.    
В бібліотеці оформлено книжкову виставку до свята «Гілочка тоненька, котики пухнасті принесуть у хату радість, мир і щастя». 




12 КВІТНЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ
…«З висот, проклавши трасу невідому.
Оглянув землю-матір наш Антей
І повернувся до землі. Додому –
В обійми людства і дітей»
Василь Юхимович (про перший політ Ю.О.Гагаріна)
12  квітня світ відзначає День авіації і космонавтики – пам’ятну дату, присвячену першому польоту людини в космос. Це особливий день – день тріумфу науки і всіх тих, хто сьогодні  працює в космічній галузі.
Саме 12 квітня 1961 року відбувся історичний політ радянського льотчика-космонавта Юрія Гагаріна на орбіту Землі, що відкрив нову епоху в освоєнні космосу людиною. Політ тривав 108 хвилин і за один день зробив Гагаріна героєм всесвітнього масштабу. У день космонавтики і авіації ми вшановуємо працівників ракетної та авіаційної галузі, які розвивають космічну техніку, запускають на орбіту супутники, створюючи передумови для подальших наукових досліджень.
Цікаві факти про космос, як правило, привертають до себе масу читачів у всьому світі. Таємниці і загадки Всесвіту не можуть не хвилювати нашу уяву. Що ж ховається там, високо-високо в небі? Чи є життя на інших планетах? Як багато часу потрібно, щоб дістатися до сусідньої галактики? Погодьтеся, відповіді на ці питання хочеться отримати всім, незалежно від віку, статі чи, скажімо, соціального статусу. Відповісти на ці та інші питання користувачам бібліотеки допоможе книжково-ілюстративна виставка-подорож «Космічні таємниці». Матеріали, представлені на виставці розповідають про найцікавіші факти про космос і космонавтів. Знайомлячись з книгами, маленькі читачі дізнаються багато нового про те, про що раніше і не здогадувалися.
Бібліотека запрошує всіх бажаючих ознайомитися з матеріалами виставки та здійснити цікаву захоплюючу космічну подорож.