Стрітення

Свято Стрітення Господнє християни різних конфесій відзначають як данину важливої події: принесення немовляти Ісуса Христа до Єрусалимського храму на 40-й день після Різдва. У храмі Богонемовля привітав праведний Симеон.

У православ’ї свято Стрітення належить до числа дванадесятих і відзначається 15 лютого (що відповідає 2 лютого за «старим» стилем).

Старослов’янське слово «стрітення» на сучасній українській мові – це «зустріч». Стрітення – це зустріч Ісуса Христа і всього людства в особі старця Симеона з богом-батьком.

У слов’янській традиції – стрітення – це або середина зими і «повернення» Сонця, або (у південних слов’ян) – довгоочікувана зустріч зими з весною.

У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час.

На Стрітення говорили:

► Яка погода на Стрітення, така і весна.

► На Стрітення відлига – весна рання і тепла, коли холоду загорнутий – весна холодна, свіжий сніг – до недружньої і дощової весни.

► Якщо на Стрітення сніг через дорогу несе – весна пізня і холодна.

А от сніг на Стрітення вважався хорошим для майбутнього врожаю: сніг зранку – врожай ранніх хлібів, якщо в полудень – середніх, якщо до вечора – пізніх; на Стрітення крапель – урожай пшениці.

На Стрітення було прийнято також відпочивати, веселитися, і смачно їсти. У цей день в селах проводили гуляння, варили й пекли смаколики. Круглі золотисті млинці символізували Сонце, ще з давніх часів в цей час здійснювали обряди зустрічі та привітання світила, закликали весну і тепло.

Вважалося, що нудьгувати на Стрітення не можна – Сонце не приймає смутку, а на радісну зустріч відповість теплом і радістю.

У цей день в церквах України святять воду, а разом з водою свічки. Посвячені на Стрітення свічки звались «громовими», бо їх запалювали і ставили під образами під час грози, щоб убезпечити людей від грому та вогню.

У цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Коли ж приходили з церкви, запалювали цю «громичну» свічку – «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!». Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громиця».

Стрітенська свічка в народі обожнювалася, позаяк має неабиякі магічні властивості. Її дбайливо берегли упродовж року і використовували як лікувальний, заспокійливий засіб, а також проти злих духів.

У бібліотеці представлена книжкова виставка «Стрітення Господнє».