«Через край із серця рідне слово ллється»

до 230-ї річниці з дня народження П.Гулака – Артемовського.

Народився Петро Гулак-Артемовський 27 січня 1790р. у містечку Городище на Київщині (нині місто Черкаської області) в родині священика. Змалку відчув красу народної пісні, захопився народними казками. У 1801-1803 pp. навчався у Київській академії, а з 1817 р. – у Харківському університеті, з яким було пов’язане його подальше життя: з 1825 р. він професор історії і географії, а у 1841-1849 pp. – ректор. Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою.

В історію української культури увійшов насамперед як просвітник, талановитий продовжувач народних бурлескних традицій і реалістичних тенденцій, започаткованих І.Котляревським. Він заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування.

Літературні інтереси П. Гулака-Артемовського пробудилися ще в часи навчання в Київській академії, але активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харкова, коли в журналі “Украинский вестник” були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна, Популярність поет здобув після опублікування 1818 р. у цьому самому журналі відомої байки “Пан та Собака”, в якій звернувся до актуальної соціальної теми: через стосунки Пана й Собаки розкрив характер взаємин у феодальному суспільстві. Поєднання бурлескного струменя з реалістичним змалюванням української дійсності, жива народна мова і гуманістична тенденція переконливо засвідчили не пересічність автора байки.

Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки ХIХ ст. У цей період він публікує байки “Солопій та Хівря”, “Тюхтій та Чванько” (обидві 1819), “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун” (обидві 1820), “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці” (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.

Новаторські пошуки поета в жанрі байки привели до вдосконалення її форм, які цілком можна вважати сучасними. Дещо пізніше в українській літературі цим шляхом пішли Є. Гребінка та Л. Глібов.

У скрижалях нашої культури він утвердився як палкий захисник української літературної мови, діяч просвітительського реалізму, майстер художнього слова, один з найвизначніших попередників Т. Шевченка. Помер 13 жовтня 1865 р. у Харкові.

Серед українських письменників дошевченківської доби, з літературною діяльністю яких органічно пов'язаний новий етап у розвитку національної культури, одне з почесних місць по праву належить Петру Петровичу Гулаку-Артемовському – автору написаних українською і російською мовами оригінальних і перекладних байок, віршів, прозових послань, критичних статей. У своїх ідейно – естетичних шуканнях він, як і його видатні сучасники – І.Котляревський, Є.Гребінка, Г.Квітка – Основ’яненко, - орієнтуючись на багатий досвід і досягнення української і світової літератур, життєдайні традиції народної творчості, зумів виробити нові принципи художнього відображення дійсності. Творчість П.Гулака – Артемовського, - насамперед його байки, - позначена демократичною спрямованістю, викривальними тенденціями, сповнена гуманістичного пафосу. Вона відіграла важливу роль у процесі становлення й розвитку нового художнього методу – реалізму в українській літературі перших десятиліть ХІХ ст. Краща частина поетичної спадщини П.Гулака – Артемовського назавжди ввійшла до скарбниці українського художнього слова.

З нагоди 230-річчя від дня народження П. П. Гулака-Артемовського в бібліотеці підготовлено книжкову виставку. Експозиція, яка висвітлює життєвий і творчий шлях поета, представлена збірками його творів, до яких увійшли перекладні поезії, статті, листи письменника, літературою про нього, а також наукові статті, присвячені аналізу творчості митця.