БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

А ти, як завжди сам в пустелі світу лютій,

Й оцінять марно, скупо, точно і тверезо.

А ти, як завжди, будеш сам під сонцем гострим лезом,

Й складуть надгробний напис: жив і вмер забутий.

Богдан-Ігор Антонич

До 110 річниці від дня народження поета у бібліотеці відкрито книжкову виставку “Я є рушниця, радістю набита, якою витсрелю на честь життя”.

Слава прийшла до Антонича вже «по від’їзді» у вічність – і не як наслідок його прижиттєвих титанічних зусиль, а, швидше, як побічний ефект. Такий собі осад від хімічної реакції в реторті поезії.

Писати вірші Антонич почав рано – у польській гімназії, польською мовою. «Навернення» до української поезії відбулося по вступові у Львівський університет 1928 року. Уперше Антонич дав до друку свою поезію аж у 1931 році в пластовий журнал «Вогні». Того ж року побачила світ перша книжка «Привітання життя».

Прижиттєве визнання запопало поета після публікації у 1934 році збірки «Три перстені», за яку він отримав літературну нагороду львівського Товариства письменників і журналістів. «Книгу Лева», видану в 1936 р., теж було відзначено – премією Українського Католицького Союзу. Втім, слава (нехай досить локальна) торкнулася Антонича мало – лише через дискусії, спричинені незвичністю поетичних образів вільного літератора.

Не досягнувши 28 років, 6 липня 1937 року поет відійшов у «дім за зорею». Наступного року було посмертно видано дві збірки, які Антонич готував паралельно із останньою прижиттєвою: «Зелена Євангелія» і «Ротації».

Поетичний доробок Б.-І.Антонича приваблює своєю небайдужістю до національно-визвольних рухів і змагань нашого народу, до боротьби за його волю. Читачі мають можливість переконатися в патріотичній наснаженості віршів “Крутянська пісня”, “Навпроти тьми, неволі, горя…”, “Листопад” та ін.

Осягнення всієї величі таланту поета – справа майбутнього. Але з матеріалів книжкової виставки читачі можуть переконатися у неповторності світу, створеного поетом, відчути подих “вітру століть”, що віє зі сторінок його книг:

І вітер віє від століть,

крилатий, вільний і неспинний,

і вчить свободи, туги вчить

за чимсь незнаним і нестримним.