Стежками Миколи Федоровича Сингаївського

Сингаївський Микола Федорович народився  12 листопада 1936 року в невеличкому селі Шатрище на Житомирщині в родині хліборобів. Вчився і працював, пізніше працював і вчився. У дитинстві, як і багато його ровесників, був пастухом. «Нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скирті під серпневими зорями. Ми звикали до будь-якої роботи, нею росли і гартували юнацькі плечі. Так одразу по війні ми ставали старшими в сім'ї і власними мозолями відчули всі труднощі відбудови зруйнованого фашистами господарства», — згадує Микола Сингаївський.

Друкуватись почав ще навчаючись у школі. Вихід на люди дали районна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Школярем восьмого класу Микола зі сцени вітав депутата Максима Рильського, який приїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добірка віршів хлопця із напутнім словом сивочолого майстра.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка».

У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» автор був удостоєний звання лауреата премії імені М. Островського.

Ще про один жанр мистецтва, до якого небайдужий М. Сингаївський, — це пісня. Вона володіє ним з дитинства, з юнацьких років. Багато мелодій, написаних композиторами на вірші М. Сингаївського, знайшли дорогу до людських сердець. Стали «співучими» серед людей «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок поета має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру.

 

 Світ добра і любові Неоніли Стефурак

 

Неоніла Василівна Стефурак народилася 10 листопада 1951 року в м. Коломиї. Закінчила Львівський медичний інститут і Літературний інститут імені М. Горького в Москві. Протягом 10 років очолювала обласне літературне об'єднання „Іскри юності". Працювала в редакції Івано-Франківської молодіжної газети, кореспондентом „Галичини". Входила до складу редколегії львівських релігійних журналів „Місіонер", „Милосердний самарянин", „Діти Непорочної". Поле її журналістської діяльності - культура і духовність: те, без чого не може бути ані сильної нації, ані цивілізованої держави.

  У творчому доробку письменниці є поетичні та прозові твори, п'єси, вірші для дітей, переклади з польської мови. Її поезія вирізняється тонким ліризмом, глибокою філософською розсудливістю, високодуховністю та енергетичністю, що зцілюють душу.

  За активну літературну діяльність Неоніла Стефурак стала лауреатом міської  премії ім. І. Франка (2000) та обласної премії ім. В. Стефаника (2007). До 2000-річчя Різдва Христового за внесок у духовне відродження України нагороджена срібною медаллю УГКЦ.

Поезія – душа прекрасного. З поезією Неоніли Стефурак відчуваєш це надзвичайно тонко. Вона міцно утвердилася у слові і, як цікава, своєрідна та оригінальна поетеса, здобула високу популярність та ім’я. Її твори відомі не тільки на Івано-Франківщині.

В ці дні відома на Прикарпатті журналістка і письменниця, лауреат міської премії ім. І. Франка, член Національної спілки письменників України відзначає ювілейну дату свого народження. На честь її ювілею у бібліотеці організована виставка «Світ добра і любові Неоніли Стефурак».

Цікавим доповненням до виставки є цитати. Своє творче кредо Неоніла Стефурак висловила вагомими словами:

Те, що віддав задарма,

Воздасться тобі стократ.

Те, що зрослося з кров’ю,

не вичавлюють і віки…

Стараюся жити для інших.

Не вмію інакше… Прости.

Поезія Неоніли Стефурак — вічна. Адже вона говорить про високі цінності, а не про буденні речі. Саме такі твори дають можливість вірити й надіятись на те, що добро переборе зло, любов осилить ненависть, правда здолає брехню, а людина навернеться до Бога.

 

Єдиний скарб у тебе – рідна мова.

Заклятий для сусіднього хижацтва.

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

П. Куліш

 

9-го листопада ми відзначаємо велике свято — День української писемності та мови. Як відомо, свято запроваджене указом президента від 1997 року на честь Нестора Літописця. Зазвичай, в цей день у навчальних закладах проводяться різноманітні заходи, присвячені темі писемності та грамотності, а ще в цей день проводять загальнонаціональний диктант.

Учасники освітнього процесу Красноїльського ліцею приєдналися до флешмобу "XXI Всеукраїнський радіодиктант національної єдності".  Цього року його прочитав відомий український письменник Юрій Андрухович. Він є і автором тексту. За словами Андруховича, текст диктанту, що мав назву "Слідом за пам’яттю", — початок його майбутнього нового роману. Проведення подібних заходів дозволяє  не лише перевірити знання рідної мови, а й відчути єдність з усіма, хто шанує українську мову та розуміє важливість її розвитку і збагачення, а ще випробувати на собі сучасний тренд - навчання впродовж життя.

Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська. Саме їй був присвячений урок з української мови в 4 класі Красноїльського ліцею.

Урок був побудований у формі гри, під час якої діти не просто змагалися, а сформували розуміння того, що українська мова - наш найцінніший скарб, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмом надії.

Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Традиційно, до Дня української писемності та мови, в бібліотеці оформляється книжкова виставка та проводяться різні заходи.

 

 

 «З любов'ю до людей і Слова»

Народився Микола Степанович Вінграновський 7 листопада 1936 року в місті Первомайську на Миколаївщині.

У 1960 році закінчив Всесоюзний інститут кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О.П. Довженка.

Перший серйозний дебют Миколи Вінграновського як поета стався 7 квітня 1961 року. Тодішня «Літературна газета» (тепер «Літературна Україна») вийшла із заголовком на всю четверту полосу «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було вміщено п'ятнадцять віршів поета. А 1962 року побачила світ і сама книга - «Атомні прелюди», яка додала ще більше критичних стріч на адресу автора в літературному середовищі. Багато хто знаходив у поезії Миколи Вінграновського «штукарство», «туманності», «метафористичну ускладненість», «надмір алегорій». Але, як пише Іван Дзюба, «книжка вразила і багатьох окрилила своєю незвичайністю - масштабністю поетичної думки й бентежною силою уяви; діапазоном голосу, що вміщав у собі і громадянську патетику, і благородний сарказм, і щемливу ніжність; тією гідністю і суверенністю, з якими говорилось про болі народу, проблеми доби, суперечності історії. Космос, людство, земля, народ, доба, Україна - ось який масштаб узяла поетична мова Вінграновського, ось у яких вимірах жив його ліричний герой».

До думи дума доруша...

Стодоли дум - в одну стодолу!

Дивись і думай, моя доле, -

До думи дума доруша.

Стобальним, стоглобальним болем

До неба дибиться душа.

До думи дума доруша...

Стодоли дум - в одну стодолу!

Таким постає Микола Вінграновський і в книгах «Сто поезій» (1967). «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Кінь на вечірній зорі» (1987).

Поезія Миколи Вінграновського багата за жанрами і віршовими формами - це класичні сонет і елегія, медитація, романс, станси, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом.

Микола Вінграновський - автор десятка поетичних і прозових книг для дітей, серед яких - «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», а також роману «Северин Наливайко», кількох кіносценаріїв.

Твори Миколи Вінграновського перекладено російською, литовською, естонською, грузинською, чеською, словацькою, польською, румунською, англійською, португальською та іншими мовами світу.

Микола Вінграновський - лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка та премії Фундації Антоновичів (США)

Твори

Збірки поезій

Атомні прелюди (1962)

Поезії ( 1971)

Любов, не йди! (1997)

Сто поезій (1967)

Київ (1982)

На срібнім березі (1982)

Цю жінку я люблю (1990)

 

Збірки для дітей

Первінка

У глибині дощів

Літній ранок

Андрійко-говорійко

Літній вечір

Ластівка біля вікна

 

Повісті

Первінка

Літо на Десні (1983)

Чотирнадцять столиць України (1997, історичний нарис)

Наливайко (роман, 1990)

Світ без війни (1958)

У глибині дощів

 

Фільмографія

Актор

Іван Орлюк («Повість полум'яних літ», 1961)

Дончак («Сейм сходить з берегів», 1962)

Несвятиласка («Дума про Британку», 1970)

Вацлав Купка («Берег надії», 1967)

Режисер

Климко (1984)

Ескадра повертає на Захід (1966, співавтор)

Тихі береги (1973)

Дума про Британку (1970, роль Несвятиласкі)

Берег надії (1967, роль Вацлава Купки)

«Чигирин - столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993)

«Голубі сестри людей» (1966)

«Слово про Андрія Малишка» (1983)

«Довженко. Щоденник 1941-1945» (1993)

«Щоденник О. П. Довженка » (1989, у співавторстві з Леонідом Осикою)

«Гетьман Сагайдачний» (1999)

«Галич - столиця князя Данила Галицького» (1993)

«Батурин - столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993)

 

Просвітитель Галицької України

Маркіян Шашкевич – видатний письменник, громадсько-культурний діяч, священик, славний син Галицької землі, золотими літерами вписаний у літопис як просвітитель національного відродження у західних землях України середини ХІХ ст. Навчаючись у Львівському університеті та духовній семінарії (1829-1837), він уже став провісником, а з часом і прапороносцем української національної ідеї в Галичині. Він зумів організувати навколо себе гурт подвижників та власним прикладом запалити національний дух народу. Став організатором і лідером «Руської Трійці», до складу якої, крім нього, входили також Іван Вагилевич і Яків Головацький. Ідейна і творча спадщина М. Шашкевича стала скарбом для українського просвітництва. До 210-ї річниці від дня народження просвітителя Галицької України пропоную переглянути презентацію «Сторінками історичної творчості Маркіяна Шашкевича».

Матеріали виставки розкривають невідомі і маловідомі сторінки подвижницької діяльності на ниві національного відродження «Руської трійці», провідником якої був Маркіян Шашкевич.

Важко проникнути в «лабораторію» справжнього митця, відчути, зрозуміти тонкощі його ремесла й побачити крилатий лет натхненної фантазії. Допитливий читач, перегортаючи сторінки творів письменника, душею відчує оригінальність його поезії, її індивідуальний і суб’єктивний характер.

Літературно-критичні дослідження, які представлені до уваги користувачів, висвітлюють величну постать М. Шашкевича як реформатора, що підніс народну мову до гідності культурних мов і започаткував нову літературну добу на Галичині.