Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ.

Інакше навіщо жити на білому світі?

Іван Драч

17 жовтня 2026 року виповнюється 90 років від дня народження Івана Федоровича Драча – видатного українського поета, перекладача, кінодраматурга, літературного критика, публіциста та громадсько-політичного діяча, одного з найяскравіших представників покоління українських шістдесятників.

Його ім’я посідає особливе місце в історії української літератури другої половини XX століття. Він належав до тих митців, які прагнули оновити національну культуру, розширити можливості поетичного слова, заглибитися у складний внутрішній світ людини та осмислити найважливіші проблеми свого часу.

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. Дитинство майбутнього письменника минало серед українських сільських краєвидів, народних традицій і звичаїв.

Саме зв’язок із рідною землею, її природою, людьми та духовною спадщиною згодом став одним із важливих джерел його творчості. Відчуття причетності до долі свого народу, інтерес до історії та прагнення зрозуміти людину в усій складності її переживань простежуються в багатьох його поезіях.

Перші поетичні спроби Івана Драча припали на юнацькі роки. Його вірші почали з’являтися в періодичній пресі, а літературний дебют поступово привернув увагу читачів і критиків. Особливе значення мала перша збірка поезій «Соняшник», що вийшла 1962 року. Вона стала однією з помітних подій українського літературного життя й засвідчила появу автора з оригінальним баченням світу. Уже в ранніх творах поет відійшов від звичних способів художнього висловлювання, запропонувавши читачеві несподівані образи, складні асоціації та сміливі метафори.

У наступні десятиліття письменник створив значну кількість поетичних збірок, драматичних поем, есеїв і літературно-критичних праць. Серед найвідоміших видань – «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина» (1981), «Теліжинці» (1985), «Храм сонця» (1988), «Лист до калини» (1990), «Вогонь із попелу» (1995) та інші. Кожна з цих книжок відображає певний етап творчого розвитку автора, його художні пошуки, переживання та осмислення подій свого часу.

Поряд із літературною творчістю значне місце в житті Івана Драча посідала громадська діяльність. Наприкінці 1980-х років, коли в Україні активізувалися демократичні рухи та посилилося прагнення до національного відродження, письменник долучився до суспільних змін. Він став одним з ініціаторів створення Народного руху України – громадсько-політичної організації, яка відіграла важливу роль у процесах, що передували проголошенню незалежності України. У 1989–1992 роках Іван Драч очолював Народний рух України, а згодом продовжував брати участь у громадському та політичному житті держави. Він був народним депутатом України, працював у сфері державної інформаційної політики, очолював Конгрес української інтелігенції та долучався до діяльності організацій, спрямованих на розвиток української культури й підтримку зв’язків із закордонними українцями. У своїй громадській діяльності письменник приділяв увагу питанням національної самосвідомості, мови, культурної спадщини та ролі інтелігенції в суспільстві. Його життєвий шлях демонструє прагнення поєднувати творчість із відповідальністю перед народом і державою.

Заслуги Івана Драча були відзначені численними нагородами. У 1976 році він став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за збірку «Корінь і крона», а 1983 року отримав Державну премію СРСР за збірку «Зеленые врата». У 1996, 2001 та 2011 роках був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V, IV та ІІІ ступеня. 19 серпня 2006 року Іванові Драчу присвоєно звання Героя України за самовіддане служіння українському народові, утілене в поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи й демократії.

Іван Драч помер 19 червня 2018 року. Його поховали в рідному селі Теліжинці на Київщині – землі, з якою були пов’язані його дитинство, спогади й духовні витоки. Відхід письменника став втратою для української культури, проте його твори продовжують жити, залишаючись предметом читацького інтересу, літературознавчих досліджень і культурних дискусій.

Іван Драч - видатний український поет, перекладач, драматург, кіносценарист і активний громадський діяч, який займає особливе місце в історії української літератури XX століття. Його творчість вражає глибиною думок, сміливими метафорами та філософськими роздумами, а також щирою любов’ю до рідної країни. У межах виставки бібліотекарка ознайомила читачів із життям і творчістю митця, підкресливши різноманітність його літературної спадщини.

Найзначніші твори автора

Серед найважливіших здобутків Івана Драча варто виділити:

    поетичні збірки «Соняшник» та «Балади буднів»;

    знамениту поему «Чорнобильська мадонна», у якій поет осмислив трагедію Чорнобиля;

    сценарій до фільму «Криниця для спраглих», знятого режисером Юрієм Іллєнком у 1965 році.

У фільмі «Криниця для спраглих» через долю літнього селянина розкриваються важливі теми самотності, пам’яті, родинних цінностей та занепаду традиційного сільського життя.

Запрошуємо всіх охочих відвідати книжкову виставку «Дивовижний синтез поета Івана Драча», щоб дізнатися більше про непересічний талант цього митця та знайти натхнення у його поетичних рядках. Справжня література залишається актуальною крізь роки.