У першій половині 19 століття культура в Україні розвивалася передусім в умовах національного відродження. Тривав процес становлення нової української літератури, яка зображувала реалістичне життя і внутрішній світ героїв. У зв'язку з цим з’явилися нові художні жанри, одним з яких була байка.

Петро Петрович  Гулак-Артемовський, відомий у новій українській літературі як поет-байкар, народився 27 січня 1790 року в Київській губернії в родині священика. Навчався у церковній школі, потім у Київській духовній академії, 1817 року став вільним слухачем словесного (історико-філологічного) факультету Харківського університету. З 1818 року він викладав французьку мову  в Харківському інституті  шляхетних дівчат і польську - в  університеті. Захистивши магістерську дисертацію, П.П. Гулак-Артемовський став професором історії і викладав в університеті. У 1838 -1841 роках  він обіймав посаду декана словесного факультету, з 1841-1849 ректора Харківського університету.

Початком україномовної творчості прийнято вважати 17 вересня 1817, коли було  опубліковано в часопису «Украинский вестник» вірш «Справжня Добрість (Писулька до Грицька Пронози)», адресований Г. Квітці-Основ’яненку.

Байки - це найцінніша частина художніх творів письменника. За тематично-жанровими ознаками його байки  поділяються на дві групи: байки-казки побутового характеру і байки-приказки. В байках-казках розкриваються громадські і побутові події за певним сюжетом, вводяться яскраво окресленні персонажі. Характерними байками цього типу є «Пан та Собака», «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько». Байки-приказки відзначаються дуже стислою і дотепною формою показу невеличкої події без широкого змалювання обставин, як це буває в приказках («Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун», «Лікар і Здоров’я»). Широке використання живої народної мови дало змогу поетові реалістично змалювати образи дійових осіб. Ставши першим в новій українській літературі на шлях створення і поширення жанру реалістичної байки,  П.П. Гулак-Артемовський сприяв удосконаленню літературної мови, вводячи до неї форми й образи, запозичені з живої, рідної йому української мови. 

Похований П. П. Гулак-Артемовський у 1865 році в Харкові. Його могила збереглась до наших днів.