День української писемності та мови, свято яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня, не випадково приурочене до  дня вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця,  послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Мова – це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. З  глибини віків, від покоління до покоління передавалася вона, незважаючи на усі негаразди. Хто не любить своєї рiдної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на iм’я людини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.  Ми є ніби носіями естафети тривалістю в тисячі років і маємо передати усе багатство нашої мови нащадкам.

До Дня української писемності та мови в бібліотеці розгорнуто книжкову виставку «Бринить - співає наша мова, чарує, тішить і п’янить».

 

Скуратівський Василь Тимофійович — український народознавець, журналіст, письменник, етнограф, фольклорист, видавець. За журналістську та літературну діяльність нагороджений преміями: «Золоте перо», імені Миколи Островського, імені Павла Чубинського, міжнародними преміями «За сприяння українській культурі» (Клівленд, США) та фундації Антоновичів (Нью-Йорк).

Василь Скуратівський народився 29 жовтня 1939 року у селянській родині на Житомирщині. Дитинство та юність провів на хуторі Великий Ліс. З дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником. Надсилав до редакції районної газети свої вірші, байки, замальовки, дописи. З часом їх почали друкувати. У 1959 році – закінчив десятирічку, а в 1964 – Московську заочну школу журналістики. З 1967 по 1971 рік заочно навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики.

Після закінчення університету працював у районних та обласних газетах, чимало їздив по країні, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. На їх основі Василь Тимофійович видавав свої численні публікації в періодиці та збірниках.

З 1969 року працював редактором у журналі «Народна творчість та етнографія». Це була його улюблена справа. З 1970 року у періодиці з’являються перші статті Василя Скуратівського на народознавчу тематику. 1987 року вийшла перша книга письменника «Берегиня», яка витримала не одне видання і викликала хвилю зацікавлення народознавством в Україні.

1992 року Василь Тимофійович започаткував народознавчий часопис «Берегиня», де публікував багато своїх матеріалів, а також залучав до друку багатьох талановитих дослідників. Він організував та проводив багаторічну народознавчу експедицію «Чумацькими шляхами». Був одним із засновників та організаторів цілої низки фольклорних фестивалів, серед яких особливо вирізнялись Всеукраїнські і Міжнародні фольклорні свята в Луцьку («Берегиня»), Харкові («Покуть») та Рівному («Коляда»).

Всього за життя письменника було видано 20 книг досліджень із фольклору та етнографії. Остання, 21-а, «Я сам про себе розкажу» з’явилась вже після смерті письменника. У різних збірках та періодичних виданнях було опубліковано майже 1000 статей Василя Скуратівського. Інколи дослідник використовував псевдонім Василь Древлянський.

16 грудня 2005 року Василь Скуратівський помер. Похований в Києві на міському Берковецькому кладовищі.

На виставці представлені цікаві відомості про життя етнографа і письменника.

Його книжки завжди знаходили (й знаходитимуть!) вдячних поціновувачів, бо вони – унікальні: художні і, водночас, наукові, теплі і душевні.

 Бібліотечний урок «Скільки книг у бібліотеці і книгарні: книги різні, дуже гарні». Діти дізналися, що книга-одне з найбільших див, створених людиною. Демонструвалися книги, які діти зможуть взяти у бібліотеці. Читачі виконували різні завдання: асоціативний кущ «Книга» і «Бібліотека», розфарбовували малюнки, розгадували філворд «Бібліотека», складали сенкан до слова «Книга», збирали розсипані прислів’я.

 У рамках місячника шкільних бібліотек «Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки» бібліотекар Оксана Шпитчук та вчителька Ганна Плитка провели бібліотечний урок у 2 класі «Твій друг – добра, розумна книга». Мета даного уроку – виховати у дітей почуття особистої відповідальності за книгу, навчати берегти і любити книги, розвивати потребу в знаннях, а також розвивати вміння визначати зміст та призначення книги. Під час заняття здобувачі освіти знайомилися із хмаркою слів «Книжка», «Я читаю», «Бібліотека», грали в гру «Так чи ні», розгадували вікторину «Що ми знаємо про книгу», складали асоціативний кущ до слова «Бібліотека», деформовані прислів’я про книгу і читання, розфарбовували закладки для книг. Потім за сумлінну працю отримали сертифікати «Суперчитач» і «Суперчитачка».

 

Зірка Мензатюк – сучасна дитяча письменниця. Її книги мають заслужені міжнародні премії та виборюють першість у номінаціях «Книга року». У творчому доробку письменниці особливе місце займають казки. «Казка - це зерно, яке завтра проросте», – впевнена письменниця. Проросте у душах читачів милосердям і добром. Літературні казки Зірки Мензатюк світлі, як і її душа. Вони ненав’язливі, сповнені фантазій і реальності.

Веселі витівки, чарівні персонажі та істинно українські мотиви − ці твори, як і в цілому творчість Зірки Мензатюк, мають яскраво виражений національний мотив.

В бібліотеці оформлена викладка літератури «Казочок, як у небі зірочок». Книги Зірки Мензатюк вчать любити свій край і його дивовижну історію.

Павло Глазовий – один з найпопулярніших українських гумористів. Його люблять усі – і дорослі, і малі. Його гумор піднімає людям настрій, допомагає побачити в житті більше світлого, радісного, стати добрішими. Навіть назви книг Павла Глазового досить чітко характеризували їхній зміст: «Смійтесь люди на здоров’я», «Щоб вам весело було», «Весела розмова», «Хай вам буде весело».

Павло Глазовий був відомий своєю роботою в жанрі гуморесок, сатири та гумористичних творів. Гуморески – це літературний жанр, характеризується веселим, гострим гумором і часто використовується для висміювання або критики різних аспектів суспільства.

Якщо у вас є бажання дізнатися більше про конкретні твори чи стиль Павла Глазового, я вам раджу нижче прочитати його гумористичними творами та сатиричними поезіями. Вони можуть виявитися веселими та цікавими для читача.

Творчість Павла Глазового мала значний вплив на читачів та глядачів, сприяючи підняттю настрою та поширенню позитивного погляду на життя через гумор.

Увазі присутніх оформлена книжкова виставка «Нехай від лих і бід усіх вас береже здоровий сміх».

 

Щорічно 20 жовтня кулінари всього світу відзначають своє професійне свято – Міжнародний день кухаря і кулінара. Відзначаючи цю дату у бібліотеці оформлено виставку-інсталяцію «Стравами багата Україна - мати». На ній представлено літературу із галузі кулінарного мистецтва та видання де наведено рецептуру і технологію приготування багатьох страв та кулінарних виробів.

Хліб – один з найпопулярніших продуктів у світі, без якого, мабуть, не обходиться жоден день нашого життя, – це, звичайно ж, хліб. Тому не дивно, що у нього є своє свято – Всесвітній день хліба (World Bread Day), який відзначається щорічно 16 жовтня. Свято було засновано у 2006 році з ініціативи Міжнародного союзу пекарів і пекарів-кондитерів. Вибір дати обумовлений тим, що 16 жовтня 1945 року було створено Продовольчу й сільськогосподарську організацію ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського господарства і його виробництва.

Хліб завжди величали і шанували в українській родині. Він був святим, божим. Його оспівували, ним благословляли на добру долю, ділилися з усією челяддю і худібкою у Свят-вечір.

Народження хліба - завжди диво: і багато століть назад, коли далекі наші предки вперше скуштували обвуглені на вогні грудочки твердої зернової каші - прародички першого хліба, і в наші дні, коли на величезних хлібозаводах потужні печі безперервно виносять із своїх надр золотисті потоки пшеничних калачів, короваїв, батонів, булок, сухарів, пряників, пирогів, буханок житнього хліба.

Всесвітній день хліба – це професійне свято працівників даної галузі, і, звичайно, данина поваги продукту. Традиційно, у Всесвітній день хліба в багатьох країнах проходять різноманітні виставки хлібної продукції, зустрічі кулінарів, пекарів і кондитерів, ярмарки, майстер-класи, народні гуляння, а також безкоштовні роздачі хліба всім нужденним, благодійні акції та багато іншого.

 До Всесвітнього дня хліба бібліотекарем ліцею  разом з учнями 3 класу проведено бібліотечний урок "Хліб — всьому голова".