Хліб – один з найпопулярніших продуктів у світі, без якого, мабуть, не обходиться жоден день нашого життя, – це, звичайно ж, хліб. Тому не дивно, що у нього є своє свято – Всесвітній день хліба (World Bread Day), який відзначається щорічно 16 жовтня. Свято було засновано у 2006 році з ініціативи Міжнародного союзу пекарів і пекарів-кондитерів. Вибір дати обумовлений тим, що 16 жовтня 1945 року було створено Продовольчу й сільськогосподарську організацію ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського господарства і його виробництва.

Хліб завжди величали і шанували в українській родині. Він був святим, божим. Його оспівували, ним благословляли на добру долю, ділилися з усією челяддю і худібкою у Свят-вечір.

Народження хліба - завжди диво: і багато століть назад, коли далекі наші предки вперше скуштували обвуглені на вогні грудочки твердої зернової каші - прародички першого хліба, і в наші дні, коли на величезних хлібозаводах потужні печі безперервно виносять із своїх надр золотисті потоки пшеничних калачів, короваїв, батонів, булок, сухарів, пряників, пирогів, буханок житнього хліба.

Всесвітній день хліба – це професійне свято працівників даної галузі, і, звичайно, данина поваги продукту. Традиційно, у Всесвітній день хліба в багатьох країнах проходять різноманітні виставки хлібної продукції, зустрічі кулінарів, пекарів і кондитерів, ярмарки, майстер-класи, народні гуляння, а також безкоштовні роздачі хліба всім нужденним, благодійні акції та багато іншого.

 До Всесвітнього дня хліба бібліотекарем ліцею  разом з учнями 3 класу проведено бібліотечний урок "Хліб — всьому голова".

 

“Мета життя – самовираження.

Проявити у всій повноті свою сутність

 — ось для чого ми живемо.”

Оскар Вайльд

Оскар Вайльд — поет, драматург і прозаїк, який найповніше втілив у своїй творчості художні принципи англійського естетизму.

Народився О. Вайльд 16 жовтня 1854 року в Дубліні, його батько був лікарем-хірургом, а мати письменницею і журналісткою. Першу освіту Оскар Уайльд здобув удома. Батьки, чудово освічені, прищепили йому з дитинства любов до книг і мов. Культ краси, що панував у батьківському домі, багато в чому визначив його особисті погляди на природу мистецтва.

З 1864 по 1871 Оскар Уайльд навчався в Королівській школі Портора (поблизу Дубліна), яку закінчив із золотою медаллю. Уайльд був удостоєний Королівської шкільної стипендії для навчання в дублінському Трініті-коледжі (коледжі Св. Трійці). З 1871 по 1874 він навчався у Трініті-коледжі.  У цьому навчальному закладі Уайльд придбав не тільки знання, а ще деякі переконання, риси характеру, які він зберіг на все життя.

У 1874 році Уайльд, удостоївся стипендії на навчання в Оксфордському коледжі Магдалини на класичному відділенні. Ще під час студентства Оскар подорожував по Європі, а також написав кілька творів. За поему «Равенна» отримав Ньюдігейтську премію. Після закінчення університету в 1878 році, він оселився в Лондоні, їздив по США з лекціями.

Перший опублікований збірник Уайльда «Вірші» вийшов в 1881 році. Повернувшись до Лондона, Оскар одружується на   красивій  доньці дублінського адвоката — Констанцією Ллойд,  від якої мав двох синів. Будиночок на Тайт-стріт, де мешкало подружжя, було обставлено з великим смаком . Улюбленим заняттям Уайльда було показувати своїм гостям дружину, щомісяця вбрану в інший костюм.

Наступний період його життя був літературно плідний. Він працював журналістом (був редактором журналу «Жіночий світ»), а також написав безліч оповідань в той час. У 1891 році був опублікований популярний роман Уайльда «Портрет Доріана Грея», а написаний він був у 1890.

Дотепність письменника прекрасно проявилося в комедіях «Ідеальний чоловік», «Як важливо бути серйозним», «Саломея» (1891). Після любовного зв’язку з Альфредом Дугласом (він кинув сім’ю через ці відносини), маркіз Куїнсберрі подав на Уайльда до суду. Оскар був засуджений на два роки в’язниці, в якій остаточно зламався морально. Звільнившись у 1897 році, оселився у Франції, змінивши ім’я на Себастьяна Мельмота, написав «Баладу Редінзької в’язниці».

30 листопада 1900 життя Уайльда обірвалося в результаті хвороби (менінгіту).

Оскар Уайльд (Вайльд) справедливо вважається одним з найяскравіших та найталановитіших письменників другої половини ХІХ століття. Його внесок до скарбниці світової літератури і культури неможливо переоцінити – кожен з його творів, від ранніх віршів до блискучих комедій, казок та єдиного роману «Портрет Доріана Грея». Його твори відомі тонкою іронією, парадоксами та вишуканим стилем, що робить їх унікальними і позачасовими.

Оскар Вайльд – це письменник, який змушує нас задуматися про природу мистецтва, про цінності життя та місце людини в суспільстві. Його твори – це не просто розвага, це філософські трактати, приховані під маскою гумору та парадоксів.

З нагоди 170 річчя від дня народження Оскара Вальда оформлень виставку «Співець краси і милосердя». Творчість Уайльда – це вічна спадщина, яка продовжує надихати та дивувати.

 

Нестор Чир – людина подвижницької долі, яка не скорилась важкій хворобі, а борючись в продовж десятки літ, викував себе для любові й людей.

Нестор Чир – поет з когорти борців, людина з великої літери.  Його вірші – великої громадської напруги, наповнені філософським звучанням, з глибокого колодязя пережитого і вистражданого виймає поет мудрість, тому його поетичне слово високоінтелектуальне, не байдуже, досконало відверте і точне.

Нестор Іванович Чир народився 12 березня 1938 року в с. Новий Диків Любачівського повіту Жешувського воєводства (Польща) в багатодітній українській селянській родині. У 1945 р. під час злочинної радянсько-польської урядової змови разом із сім’єю зазнав насильницької депортації на Тернопільщину (Україна), де пройшли його дитинство і шкільні роки в с. Полівці Чортківського району. Після закінчення середньої школи навчався у Дрогобицькому нафтовому технікумі (Львівська обл.), котрий успішно закінчив у 1960 році, здобувши фах спеціаліста з буріння нафтових і газових свердловин. Того ж року направлений на роботу в м. Надвірна Івано-Франківської (тоді Станіславської) обл. У нафтовій галузі працював на рядових та різних інженерно-технічних посадах до 2003 року.

Член Національної спілки письменників України з 2002 року. Поет, нарисовець, публіцист. Автор поетичних збірок "Пізнє яблуко мого саду" (1998), "Долоні в крапельках дощу" (2001 р.), "Калиновий спалах" (2003 р.), "Паморозь дивного світіння" (2008), "Акорди срібної печалі" (сонетарій, 2009), "Білі сльози снігу" (2011), дитячої книжки "Котячий обід" (2003). Співавтор ще восьми книжок. Голова редакційних рад з видання Книги про Надвірнянщину "Страгора" (диплом 2-го ступеня Міністерства преси та інформації України) та "Надвірна: Історичний нарис", співредактор фотокнижки "Надвірна: поема в світлинах". Друкувався у відомих в Україні та поза її межами часописах "Дзвін", "Дніпро", "Тернопіль", "Німчич", "Перевал" (член редколегії), "Січеслав", "Ятрань", "Народна армія", "Радосинь" "Літературне Прикарпаття", "Золота пектораль" (член редколегії), "Літературна Україна", "Море", "Літературний Львів", Всеукраїнському дитячому журналі "Дзвіночок" (член редколегії), обласній та районній пресі. Лауреат літературних премій: Всеукраїнської ім. Ярослава Дорошенка в жанрі сонета (2011), обласних ім. Василя Стефаника та ім. Марійки Підгірянки, районної (Надвірнянський район) – ім. Надії Попович. Низка віршів стали піснями. Член ради Івано-Франківської обласної організації НСПУ з 2008 року.

Занесений в антологію українського автографа "Віщі знаки думки, серця і руки" (2010) та 1-й том двохтомного видання "Постаті" (Студії, Есеї. Сильветки. Рефлексії. 2012) академіка Володимира Качкана, книжки літературного критика Євгена Барана "У полоні стереотипів" (2009) і "Тиша запитань" (2011), літературознавця і письменника Дмитра Юсипа "Норовистий кінь Посейдона" (2005), читанку для школярів "Рідний край"(2007), студентську магістерську роботу Прикарпатського Національного університету "Поетичний світ Нестора Чира" (2005), у довідники "Гуцульщина в літературі" (1977) і "Дослідники та краєзнавці Гуцульщини" (2002), які вийшли у видавництві "Писаний камінь" (м. Косів).

У липні 1987 році разом з іншими літераторами Надвірнянщини створює літературну студію "Бистрінь", яка до сьогоднішнього дня активно діє при редакції газети "Народна воля", і стає незмінним її керівником. Редактор, упорядник та співавтор двох літературних альманахів літстудії "Жниво на стерні" (1997), "Купальська злива" (2002) та двох антологій творів літстудійців "Літоплин над Бистрицею" (2007), "Сонячні обрії слова" (2012), автор багатьох передмов та рецензій на поетичні книжки прикарпатських поетів і нарисів про відомих людей Надвірнянщини. У 1989 році був серед засновників у Надвірнянському районі Всеукраїнського Товариства української мови ім. Т. Шевченка (в даний час ВУТ "Просвіта"), неодноразово обирався членом правління та ради цієї авторитетної громадської організації. В часи незалежності України чотири рази поспіль (1990, 1994, 1998, 2002 рр.) обирається депутатом Івано-Франківської обласної ради. Був серед ініціаторів створення Галицької Асамблеї демократичних рад Галичини. У 1993 році стає переможцем конкурсу "Людина року Надвірнянщини" в номінації "Громадсько-політичний діяч". Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, ювілейною медаллю Президента України "Двадцять років Незалежності України"(2011), Почесною грамотою Верховної Ради України, Подякою голови обласної ради (2000), медаллю "За заслуги перед Прикарпаттям" (2011), медаллю "За заслуги перед рідною землею" (2006), багатьма грамотами голови облдержадміністрації та голови облради, Почесним знаком на честь 2000-ліття Різдва Христового, Срібним нагрудним знаком "За заслуги" II ступеня Міністерства з надзвичайних ситуацій України, цінними іменними відзнаками. У 2003 році його визнано переможцем Всеукраїнської акції "Зорі надії" з врученням Диплому Міністерства праці та соціальної політики України. Також нагороджено Подякою голови районної ради (2007, 2011) та медаллю "За заслуги перед Надвірнящиною" (2012).

Ім’я Нестора Чира занесено в книгу ділової еліти Прикарпаття "Золоті імена" та в книгу "Новітня історія України: Хто є хто на Івано-Франківщині".

Одружений: має дві дочки, дві внучки, одну правнучку.

15 жовтня 2014 помер. Похований у м. Надвірна на місцевом цвинтарі.

З цієї нагоди ювілейної дати в бібліотеці бібліотекарка для своїх користувачів підготувала ювілейний репортаж «Я кожне слово вишию, як ружу…».

 

«Художник – людина, яка пише те, що можна продати.

А хороший художник – людина, яка продає те, що пише».

Пабло Пікассо

Щороку у другу неділю жовтня майстри пензля відзначають День художника України. В цей день, звичайно ж, прийнято говорити про роль образотворчого мистецтва в культурному розвитку всього людства. Цей досконалий і неповторний вид творчості є одним з головних у сучасному світі. За допомогою своїх робіт художники передають внутрішні переживання, красу і недоліки навколишнього світу, намагаються достукатися до людей, несучи їм свої ідеї.

Історія українського живопису дуже багата. Безліч художників України в своїй творчості досягли світового визнання. Вони є майстрами графіки, пластики, абстракції, проявляючи себе у різних напрямках цього мистецтва.

День художника в Україні можуть по праву відзначати люди, чиї твори стали невід'ємною частиною світового фонду живопису. Потенціал сучасних художників країни також вартий уваги, адже багато з них організовують свої виставки не тільки на Батьківщині, а й за кордоном — у найвідоміших виставкових центрах. При цьому вони залишаються впізнаваними й самобутніми.

У  бібліотеці організовано виставку літератури для шанувальників образотворчого мистецтва «Магія пензля». На ній знайшли своє місце книжки про відомих світових  художників, а також про митців нашого краю. Запрошуємо усіх бажаючих відвідати бібліотеку, ознайомитися  з літературою про видатних художників.

 

Богдан-Ігор Антонич – яскрава, оригінальна мистецька постать в українській літературі, поет-новатор, чия творча доля прекрасно засвідчує: великий талант, за словами Дмитра Павличка, «обов'язково пробивається крізь тернові хащі ідейних манівців і хитань на шлях передових думок свого часу, шлях, поєднуючий серце художника і серце його народу. Він називав себе малим хрущем на дереві нашої національної поезії, яке вросло глибоко в шевченківську традицію».

До 115-річчя від дня народження видатного поета, прозаїка, перекладача та літературознавця у відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук експонується книжково-ілюстративна виставка «Життя і творчість Богдана-Ігоря Антонича».