Володимир Дрозд

Пропонуємо увазі читачів книжкову виставку, присвячену 85-річчю від дня народження українського письменника Володимира Дрозда. Він увійшов в українську літературу разом із цілою плеядою українських шістдесятників: Валерієм Шевчуком, Євгеном Гуцалом, Іриною Жиленко, Іваном Драчем, Юрієм Щербаком…

Уже в двадцять три роки видав першу свою книжку новел і оповідань «Люблю сині зорі» (1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників. Далі були повісті й романи «Маслини» (1967), «Семирозум» (1967), «Ирій» (1974), «Катастрофа» (1968), «Спектакль» (1985) та ін. Але головним твором свого життя він вважав епічний роман «Листя землі»», – за цей роман-епопею письменник отримав Державну премію України імені Т. Г. Шевченка (1992).

«Володимир Дрозд був і залишається одним із найцікавіших і, мабуть, одним із найменш прочитаних українським літературознавством письменником, особливо у його пізній творчості, який сам письменник охарактеризував як такий, коли «уже є що сказати і знаєш, як сказати». З одного боку він – чи не найбільш відкритий і викличний з-поміж прозаїків другої половини ХХ – початку ХХІ століть у своїй художній автобіографічності, а з другого – чи не найбільш утаємничений, містифікований, затінений численними масками своїх автобіографічних (і не тільки) героїв, дешифрувати сенс і призначення яких ще належить наступним дослідникам». (Людмила Тарнашинська)

В його творчості відображена драматична історія українського народу – війни, голодомори, репресії, тиск тоталітарної системи, освячені вільнолюбною силою українського народу. «Я – розіп’ятий між двох епох…» – говорив письменник про себе.