Шевчук Валерій Олександрович народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому.
Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української.
У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, почав писати вірші, а потім - новели.
Після закінчення університету В. Шевчук був відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія» В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою. Повернувся додому у 1965р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції.
У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі.
В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
У 1969р. він написав повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.
У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979— 1999 pp. В. Шевчук видав книги: «Крик півня на світанку», «Долина джерел», «Тепла осінь» , «На полі смиренному» , «Дім на горі» , «Маленьке вечірнє інтермеццо» , «Барви осіннього саду», «Три листки за вікном» , «Камінна луна», «Птахи з не видимого острова» , «Дзиґар одвічний», «Дорога в тисячу років» , «Панна квітів», «Із вершин та низин», «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т.), «У череві апокаліптичного звіра» , «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» , «Око прірви» , «Жінка-змія», «Юнаки з вогненної печі», «Біс плоті» та ін.
У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».
У 1999 р. нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст. Нагороджений медаллю Івана Мазепи, ювілейною медаллю «25 років незалежності України».
В. Шевчук лауреат премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання», лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2017) — за двокнижжя прози «Порослий кульбабами дворик».
29 листопада 2011 року була започаткована у Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) — українська літературна премія, творча відзнака за найкращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік, вручається щороку в квітні на спеціальній урочистій церемонії в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету.
Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.
У 2007 році став почесним професором Національного університету «Києво-Могилянської академії».
Валерій Шевчук – майстер мереживного слова. Усе, що ви хотіли знати про розмаїтість, глибину та барви української мови, ви знайдете в його текстах. Мова Шевчука – це ліки від набридлого постмодернізму.
У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.
Письменник торкається вселюдських цінностей, тому найскладніші його герої є носіями всього кращого, що дала людині еволюція.
Немає коментарів:
Дописати коментар