23 квітня - Міжнародний день книги та авторського права!

 

«Книги подібні рікам,

що тамують спрагу цілого світу –

це джерела мудрості…»

/Повість минулих літ

 

В 1995 році Генеральна конференція ЮНЕСКО , в Парижі обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Адже 23 квітня померли Сервантес, Шекспір і де ля Вега, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник.

Нині Всесвітній день книги й авторського права святкують у 190 країнах світу. Саме 23 квітня відбувається багато цікавих заходів. Зокрема, відбувається проголошення Всесвітньої столиці книги, проводяться виставки, громадські читання, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.

 

Трохи історії

Хороша книга - це дарунок, заповіданий автором людському роду.

Аддісон Д.

 

Традиція святкування Дня книжки народилася в Іспанії у Каталонії. Тут 23 квітня на День Юрія, уже понад 80 років існує традиція дарувати в день святого Георгія троянди і книжки тим, кого любиш. Троянди символізують кров, пролиту Георгієм у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року, день смерті Сервантеса, автора книги “Дон-Кіхот”. На батьківщині Сервантеса цю дату вшановують конкурсом - безперервного читанням "Дон Кіхота". Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

І наостанок, настанова від К. Паустовського: “Читайте! Читайте! Читайте! Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі коштовного змісту книги. Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!”

Запрошуємо до нашої бібліотеки, скористатися багатим та різноманітним книжковим фондом, переглянути наші цікаві та змістовні книжкові виставки!

У багатьох містах світу можна побачити пам'ятники книгам . Часто вони, звичайно, увіковічнюють пам'ять про якогось автора або події.

Вербна неділя 

За тиждень до Великодня святкується вербна неділя. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.

   За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.

   Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками:

    Це не я б'ю, а верба б'є, За тиждень — Великдень!

       Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:

Будь великий, як верба!

Будь багатий, як земля!

Будь сильний, як вода!

   Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.

 Чудодійні властивості верби за народними повірями:

·        вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

·        вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

·        вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

·        Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік.

·        з освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

·        ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

·        обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була "пригожа та здорова";

·        обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

·        сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.

 Після святкування Цвітної неділі з її розвагами та обрядами, що мали принести людям здоров’я й достаток, наставав Страсний тиждень.