Міжнародний день дитячої книги

Як сяде сонце в комиші, дітей гойдають на калині,

матусі, вічні берегині колиски нашої душі.

Ласкаві мамині казки під колискове засипання – то

сув’язь нашого родання передається у віки.

Олександр Матійко

На початку квітня діти і дорослі всього світу святкують день народження дитячої книги. З моменту появи на світ людина починає вчитися. Вона вчиться ходити, говорити, пізнає навколишній світ. ЇЇ вчать сонячний промінь і метелик, який сів на квітку, кумедна картинка і добра пісня, весела гра і улюблена книга.

Книга! Вона поруч із самого народження. Перші казки, вірші читають нам мама і тато, братик і сестричка. Книга розповідає нам про казкових богатирів, про шкільне життя, про далекі країни. З книгою кожен із нас може мандрувати в минуле і в майбутнє. Про все на світі розповідає книга.

Одним із найулюбленіших казкарів усіх часів і народів визнаний Г. К. Андерсена, автора всесвітньо відомих казок для дітей і дорослих: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Кресало» та інших. Його казки перекладені більш ніж 150 мовами світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів,балетів. В день народження Г.К.Андерсена, 2 квітня, за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги відзначається Міжнародний день дитячої книги.

Святкування Міжнародного дня дитячої книги є наглядний показник того, що книга, яка створена саме для дитини,має великий вплив на формування її характеру та становлення як людини. Дитячі книги вбирають у себе дивовижний, невичерпний, чарівний світ, який дитина відкриває для себе саме завдяки книжці.

ПОВІР У КАЗКУ

Повір у казку і усе здійсниться,

Що мріється уже які роки.

І принц чарівний на коні присниться,

Все буде добре казці завдяки.

А в рік Новий прийдуть нові надії,

То ж усміхнися сонечку вгорі.

Хто щастям долю обділити сміє?

Не дасть злетіти мріям до зорі?

Повір у казку. І живи щасливо,

Перетерпіти зможеш тільки ти,

Перебороти і створити диво,

І досягнути власної мети.

А як іще? Від кого поміч ждати?

Хто принесе тепло і радість в дім?

І хто казкові возведе палати,

Щоб ти жила, немов принцеса, в нім....

Таких нема й на горизонті нині,

А жити треба... Час бере своє.

Усі довкола добрі і гостинні,

Та щось фальшиве у стосунках є.

Що від чужих у цім житті чекати,

Коли свої, чужіші, як чужі?

І бідам всім не можна ради дати,

Здається на останнім рубежі

Стоїш уже і думаєш сьогодні,

Чи втонеш і не подадуть руки...

Ох, люди-люди, то ж на все ви годні...

І так було завжди, в усі віки.

То ж треба вибиратися зі скрути

І злу наперекір вперед іти.

В житті мирському треба сильним бути,

Щоб за собою й інших повести.

Повір у казку й зможеш подолати

Усі перипетії й дике зло.

В житті людині треба небагато,

Щоб сонечко надії зацвіло,

Й любов світила, як зоря казкова,

І не прийшла на землю цю війна...

Підтримка щоб була і щире слово.

Хоч ти поміж людей, але одна...

Повір у казку і усе здійсниться,

Все буде добре, як біда пройде.

А принц із білого коня спішиться

Й тебе за руку в казку поведе.

Повір у диво і повір у мрію.

Так тяжко-важко буде не завжди.

В житті ніколи не втрачай надію,

А з вірою у серденьку іди! (Н. Красоткіна)