Великдень

Радість з неба ся являє,
Паска красна день вітає,
Радуйтеся щиро нині –
Бог дав радість всій родині,
Бог дав радість нам з небес,
Христос воскрес!
Христос воскрес!

Свято Світлого Христового Воскресіння – головна подія року для православних християн. Великдень — день, у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті. Великдень – це  найважливіше християнське свято, яке виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні християни бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування. Відзначення цього дня стало традицією в нашому суспільстві, але далеко не всі усвідомлюють його глибокий духовний зміст.

В бібліотеці відкрилася книжкова виставка, де представлені матеріали, присвячені Світлому святу.

Коли танець – це життя. 29 квітня – Міжнародний день танцю

29 квітня — день особливий для всіх, хто живе у ритмі танцю, адже у всьому світі він відзначається як Міжнародний день танцю. Ця дата обрана невипадково: 29 квітня 1727 року народився Жан Жорж Новер, великий французький балетмейстер, реформатор і теоретик хореографічного мистецтва, «батько сучасного балету». У 1759 вийшла його знаменита праця «Листи про танець і балети», де він обґрунтував принципи балету-п’єси, який втілюється засобами дієвих пантоміми і танцю в співдружності композитора, хореографа і художника.

Жан-Жорж Новерр (29 квітня 1727 – 19 жовтня 1810) — французький балетмейстер, хореограф і теоретик балету, учень балетмейстера Л. Дюпре. Виступав як танцівник і очолював балетну трупу в театрі “Друрі-Лейн” у Лондоні. Новерр розробив принципи героїчного балету і балету-трагедії. У 1759 році вийшла його знаменита праця “Листи про танець і балети”, де Новерр обґрунтував принципи балету-п’єси, втілюваного засобами дієвих пантомім і танцю в співдружності композитора, хореографа і художника.

Головна ідея цього свята — об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва, а сам День танцю — це привід для її вшанування, а ще — її здатності долати всі політичні, культурні та етнічні межі, можливості об’єднувати людей в ім’я дружби і миру, дозволяючи їм говорити однією мовою — мовою танцю.

З нагоди цього професійного свята у бібліотеці підготовлено відкритий перегляд літератури “Магічна сила танцю”.

 Тиждень духовності

Урок з християнської етики у 6 класі "Біблійні притчі"

Книжкова виставка до тижня духовності.

  

Учні 7-Б класу ознайомлюються з книжковою виставкою в бібліотеці.

 Учні 8-А класу ознайомлюються з книжковою виставкою.

Конкурс малюнків "Намалюю писанку" 

у 4 класі

Благодійна ярмарка 

80 років від дня народження

Ірини Володимирівни Жиленко

Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 в м. Київ — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва». Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі «міської української прози» в умовах форсованої русифікації Києва у 1980-тих роках. Авторка ґрунтовних спогадів «Homo Feriens» (2011).

Дружина українського романіста, лауреата Шевченківської премії Володимира Дрозда.

Народилася під час Другої світової війни у Києві. Втратила усіх рідних, виховувалася у родичів в Звенигороді.

1964 заочно закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

Працювала в редакціях газет і журналів. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Одружилася із відомим українським письменником Володимиром Дроздом. Під тиском обставин була змушена вступити до комуністичної партії 1981 року.

У 2011 вийшла книга спогадів Ірини Жиленко «Homo Feriens» (лат. “Людина святкуюча”).

Твори І. Жиленко виходили в перекладі багатьма мовами світу, зокрема російською.

Авторка низки дитячих творів: повістей для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986), «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Казки про буфетного гнома», збірників дитячих віршів «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства», (1979), «Казки буфетного гнома», (1985).

Головна тематика лірики Жиленко – обійстя та домашній сад, шлюб та родина, природа, доброта і сковородининська проповідь «повсякденних малих справ». У її поезії критики вбачають щирий ліризм, сполучений із вразливістю та винятковим смаком, насолоду життям з меланхолійним пізнанням мінливості світу, обережний еротизм та роздуми про смерть. Інші критикували її нібито угодовську життєву позицію, помітний гедонізм та естетство.

У своїх передсмертних спогадах, виданих видавництвом «Смолоскип» 2011 року, тверезо оцінює трагедію творчості в умовах совєцької окупації та всепоглинаючої цензури. Робить болюче зізнання:

Минуть роки – і жменька нас проводжатиме останніх… І молодші наші колеги, випадково проходячи повз той гурт, ковзнуть по ньому співчутливим оком і, можливо, теж відчують (хай і не глибоко) провину за те, що так і не вчиталися, що там нашкрябали оті гуцали, дрозди, андріяшики. І крижина шістдесятництва відпливе слідом за попередніми. А ми ж такі всі різні! І кожен – Світ. …Сучасність виблювала, навіть не розжувавши, всю літературу радянської доби (разом із шістдесятниками), і боюсь, що вже ніхто і ніколи не нахилиться над тими покладами…

Померла  3 серпня 2013 у Києві, чин відспівування відбувся у Київському Фролівському монастирі УПЦ МП.

 26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф

То не зорі, небо там навпіл

Чорним димом, згарищем палало

Атом з Прип’яті розжарений летів,

Все живе із болем помирало …

(Юлія Хандожинська «Чорнобиль»)

 26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф, що був запроваджений у вересні 2003 року на саміті СНД за ініціативою тодішнього президента України Леоніда Макаровича Кучми і підтримано Радою глав держав СНД. «26 квітня 1986 року о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що а 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі у 1945 році», – так згадував цю подію у своїй статті «Чорнобильська катастрофа» Володимир Лук’янюк.

Чорнобильська катастрофа настільки глобальна, що їй присвоїли 7-ий рівень небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій (INES). Потужний витік радіації «пофарбував» ліс поблизу Чорнобильської АЕС в яскраво-рудий колір. З того часу він називається «Рудий ліс». В той період «фарбувалась» в рудий колір і білизна, яку вивішували господині просушити після прання на своїх балконах Києва та подвір’ях в селах Київської області. Як зазначає Алла Кальніченко в своїй статті «Земля тривоги нашої»: «Ця аварія призвела до забруднення понад 145 тис. км2 території України, Білорусії та Російської Федерації. В наслідок катастрофи постраждало близько 5 млн людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тис. населених пунктів цих трьох країн. Із них в Україні – 2218 селищ та міст із населенням близько 2,4 мільйона. Вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни. Радіоактивні ізотопи переміщувалися на тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігалися в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів».

Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи в пам’яті народній подвиг ліквідаторів. Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків.

У фонді нашої бібліотеки є чимало видань, що назавжди збережуть в історії правдиву інформацію про цю екологічну катастрофу.

в школі протягом дня було проведено ряд заходів: радіолінійка, флешмоб, виставка малюнків, книжкова виставка, бесіда про Чорнобильську трагедію з використанням лепбука.

23 квітня - Міжнародний день книги та авторського права!

 

«Книги подібні рікам,

що тамують спрагу цілого світу –

це джерела мудрості…»

/Повість минулих літ

 

В 1995 році Генеральна конференція ЮНЕСКО , в Парижі обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Адже 23 квітня померли Сервантес, Шекспір і де ля Вега, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник.

Нині Всесвітній день книги й авторського права святкують у 190 країнах світу. Саме 23 квітня відбувається багато цікавих заходів. Зокрема, відбувається проголошення Всесвітньої столиці книги, проводяться виставки, громадські читання, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.

 

Трохи історії

Хороша книга - це дарунок, заповіданий автором людському роду.

Аддісон Д.

 

Традиція святкування Дня книжки народилася в Іспанії у Каталонії. Тут 23 квітня на День Юрія, уже понад 80 років існує традиція дарувати в день святого Георгія троянди і книжки тим, кого любиш. Троянди символізують кров, пролиту Георгієм у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року, день смерті Сервантеса, автора книги “Дон-Кіхот”. На батьківщині Сервантеса цю дату вшановують конкурсом - безперервного читанням "Дон Кіхота". Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

І наостанок, настанова від К. Паустовського: “Читайте! Читайте! Читайте! Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі коштовного змісту книги. Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!”

Запрошуємо до нашої бібліотеки, скористатися багатим та різноманітним книжковим фондом, переглянути наші цікаві та змістовні книжкові виставки!

У багатьох містах світу можна побачити пам'ятники книгам . Часто вони, звичайно, увіковічнюють пам'ять про якогось автора або події.

Вербна неділя 

За тиждень до Великодня святкується вербна неділя. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.

   За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.

   Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками:

    Це не я б'ю, а верба б'є, За тиждень — Великдень!

       Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:

Будь великий, як верба!

Будь багатий, як земля!

Будь сильний, як вода!

   Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.

 Чудодійні властивості верби за народними повірями:

·        вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

·        вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

·        вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

·        Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік.

·        з освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

·        ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

·        обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була "пригожа та здорова";

·        обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

·        сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.

 Після святкування Цвітної неділі з її розвагами та обрядами, що мали принести людям здоров’я й достаток, наставав Страсний тиждень.

         День Землі та довкілля

Все на землі, все треба берегти

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б.Лепкий

Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня, в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди, проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі.

Спілкування з природою просто дає нам радість. Чому? Мабуть тому. що природа — це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину. Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов'я або вигин лебединої шиї, безодня нічного зоряного неба — все це несе в собі невичерпний заряд краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю.

До Дня Землі і Довкілля із читачами була проведена бесіда «Майбутнє Землі у твоїх руках». Читачі розглянули такі важливі питання екологічного характеру, як забруднення атмосфери, проблеми гідросфери, відповідальності за майбутнє планети Землі, привернення уваги суспільства і кожної людини до глобальних проблем людства, проблем охорони навколишнього середовища, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття та поліпшення санітарного стану довкілля.

Давайте лілеїти і берегти нашу природу, нашу Землю, збагачувати та робити щось не тільки за для себе, а й для інших! Думати не тільки про сьогоднішній день, ай про завтрашній.

Адже в цьому світі нікому і ніщо не належить, і ніхто не має права щось приборкувати за для себе. Якщо кожен із нас буде дотримуватися цих пріоритетів – нам вдасться зберегти природу і все живе на Землі! Не забувайте, що наша доля – це доля нашої рідної Землі.

День космонавтики

12  квітня світ відзначає День авіації і космонавтики – пам’ятну дату, присвячену першому польоту людини в космос. Це особливий день – день тріумфу науки і всіх тих, хто сьогодні  працює в космічній галузі. Пройшло лише 60 років, коли неймовірні простори космосу відкрилися людству, але тим значніше, тим грандіозніше досягнення людини, яка зуміла за такий незначний період часу вийти  у відкритий космос.  Супутники, ракети, космічні кораблі і станції принесли людству нові знання.

 Україна і космос нероздільні. За роки незалежності Україна впевнено посіла своє місце серед  провідних космічних держав світу. Ім’я  Героя  України, льотчика космонавта Леоніда Каденюка є одним із символів сучасної  України.

До цієї знаменної дати в центральній районній бібліотеці оформлено книжкову виставку «Бежмежна далечінь космосу».  Дітям і дорослим запропоновано ознайомитися із популярними енциклопедичними виданнями, які  містять дивовижні факти, унікальні яскраві фотографії та ілюстрації про будову Всесвіту, Сонячної системи, дослідження планет, відкриття астрономів із усього світу. На виставці також представлено науково-популярну літературу   і статті із періодичних видань, в яких розповідається про етапи першого польоту людини в космос та становлення ракетно-космічної галузі України.

Я жила мріями моїх героїв

До уваги читачів запропонована виставка, яка присвячена 115-річчю від дня народження дивовижної жінки-письменниці – Оксани Дмитрівни Іваненко. Її книжки сповнені гарячим трепотом життя та чарують своєю безпосередністю, поетичністю і щирістю. На виставці представлені книжки різних років видання, вибрані твори та збірники.

Казкар Оксана Іваненко народилася в 1906 році в Полтаві у родині журналіста і вчительки. Писати і читати Оксана вивчилась непомітно в чотири роки. Змалечку дуже полюбила казку і сама почала вигадувати й фантазувати. Мрія, що зародилася змалку, все життя надихала Оксану Іваненко: писати для дітей, вести їх за допомогою слова дорогою добра.

Оксана Іваненко відома і як перекладачка. Вона переклала українською мовою роман А. Моруа «Тургенєв» (1977), збірку оповідей П. Бажова «Малахітова шкатулка» (1979), окремі твори В. Г. Короленка, Л. М. Толстого та інших. Її перекладацька робота дозволила  маленьким дітям читати казки Андерсена та братів Грімм українською мовою.  Твори О.Іваненко (роман «Марія» та інші) перекладено на інші мови.

У 1974 році О. Д. Іваненко було присуджено Республіканську літературну премію ім. Лесі Українки за цикл «Лісові казки», повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та інші твори, що вийшли у видавництві «Веселка» у п’ятитомному зібранні.

У березні 1986 року письменниця була удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. За заслуги у розвитку української літератури її нагороджено трьома орденами «Знак пошани» і орденом Дружби народів.

1997 року на 92 році життя полинула у вічність душа славетної майстрині художнього слова.

Своєю творчістю Оксана Дмитрівна Іваненко внесла значний вклад не тільки в дитячу літературу, але і в жанр історичної літератури для дітей і підлітків. Прикладом є «Друкар книжок небачених» – цікава науково-художня повість про першодрукаря Івана Федорова.

Життя письменника – це його книжки. Своє життя Оксана Дмитрівна Іваненко пройшла з чудовими книжками, які читали наші батьки, а зараз читаємо ми.

Наші читачі мають можливість познайомитися з виставкою, дізнатися більше про щирого друга дітей за допомогою представлених книжок. Запрошуємо всіх бажаючих до бібліотеки.