«Марк Твен був першим справді 

американським письменником, 

і всі ми відтоді — його наступники» 

Вільям Фолкнер 

30 листопада світ відзначив 185 років від дня народження відомого американського письменника, гумориста, публіциста й видавця Марка Твена, який прославився як людина багатьох талантів.
Він працював друкарським набирачем, журналістом, лоцманом річкового пароплава на Міссісіпі, копав срібло в Неваді і золото в Каліфорнії. Він об’їхав безліч країн світу. Та насамперед, Марк Твен відомий світу як письменник.
Ім’я Марка Твена знають у всьому світі.
Семюель Ленгхорн Клеменс народився в місті Флориді штату Міссурі 30 листопада 1835. Потім родина переїхала в місто Ганнібал, мешканців якого він пізніше описав у своїх творах. Коли помер батько сімейства в 1847 році, старший син зайнявся виданням газети і Семюел вносив туди свій непосильний внесок – займався набором і написанням статтей. З початком громадянської війни, юнак вирушив працювати лоцманом на пароплаві, навіть хотів стати капітаном. У липні 1861 він виїхав подалі від війни на захід, де в цей час добували срібло. Не знайшовши себе в кар’єрі сріблошукача, він знов зайнявся журналістикою. Він влаштувався в одну газету у Вірджинії і почав писати під псевдонімом Марк Твен. Письменницький успіх прийшов до нього в кінці 1860-х років, коли після подорожі до Європи, він випустив книгу «Простаки за кордоном». У 1870 році, на піку успіху від «Простаков за кордоном», Твен одружився на Олівії Ленгдон і переїхав до міста Баффало (штат Нью-Йорк). Звідти він перебрався в місто Хартфорд (Коннектикут). У цей період він часто читав лекції в США та Англії. Потім він почав писати гостру сатиру, різко критикуючи американське суспільство і політиків, це особливо помітно у збірці «Життя на Міссісіпі», написаному в 1883 році. У 1876 році вийшов у світ роман про пригоди хлопчика на ім’я Том Сойєр. Продовженням цього роману стали «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884). Найвідомішим історичним романом Марка Твена є «Принц і жебрак» (1881). Крім літератури, Марка Твена захоплювала наука. Він дружив з Ніколою Теслою і часто бував у його лабораторії. До своєї смерті в 1910 році він пережив втрату трьох з чотирьох дітей, померла дружина Олівія. Останні роки Твен перебував у депресії. Сам Твен помер 21 квітня 1910 від стенокардії. За рік до смерті він сказав: «Я прийшов в 1835 році з кометою Галлея, через рік вона знову прилітає, і я розраховую піти разом з нею». Так воно і сталося …
А твори «Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна», «Принц та злидар» читають із великим задоволенням і діти і дорослі. Діти захоплені пригодами своїх однолітків, а дорослі згадують власне дитинство, дивлячись на себе очима дітей.
Багато пригод, характерів Марк Твен «списав» із себе та своїх товаришів, тому його герой – бешкетник, фантазер, але водночас чесна і благородна людина – завоював симпатії мільйонів читачів різних поколінь.
До ювілею письменника бібліотекарем була проведена бесіда «Герої Марка Твена» у 6 класі. Діти відкрили для себе цікавий світ героїв письменника та почули багато захоплюючих фактів із дитинства Марка Твена.
Школярі, які вже прочитали про Тома Сойєра та інших героїв, ділилися враженнями про неймовірні пригоди друзів, розповіли що у творах письменника сумне, а що – смішне. Разом з бібліотекарем прочитали найцікавіші та найсмішніші уривки з творів Марка Твена.

Конкурс «Техноялинка»

В школі проводиться виставка-конкурс саморобних новорічних ялинок «Техноялинка» .
На виставку представлено роботи учнів 5-7 класів. Виставка покликана стимулювати інтерес в українських дітей до науково-технічної творчості та технологій.
Експонати мають технічне спрямування, демонструють сучасний нестандартний підхід до використання як традиційних дизайнерських матеріалів (папір, картон, пластик, деревина, метал тощо), так і не характерних для об’ємно-просторової дизайнерської практики матеріалів, предметів побуту та мають привабливий вигляд.

«Минувшини чорні рядки і пам’яті світла скорбота» (до Дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій)

Голодомор в Україні – це терористичний акт

політичної системи проти мирних людей.

/ Едуард Петровський /

Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот,

Немов прокляття ожива,

Рік тридцять третій…

Голод…Голод…!

В.Крищенко

28 листопада в Україні вшановується пам'ять мільйонів наших співвітчизників - жертв Голодомору 1932-33 років.
Указом Президента України від 26 листопада 1998 року останню суботу листопада оголошено Днем пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, а згідно з Указом від 4 червня 2007 року цей день став називатись Днем пам’яті жертв голодоморів.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією.
На книжковій виставці «Голгофа голодної смерті» представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.
Зі сторінок численних видань – книг, журналів та газет, представлених на виставці, постає жахлива картина нищення української нації.
Наукові видання розкривають механізми здійснення Голодомору, порушують питання відповідальності його ідеологів, замовників та виконавців, обгрунтовують необхідність юридичної оцінки Голодомору.
Документи і матеріали книжкової експозиції розкривають причини, масштаби та наслідки катастрофи українського народу. На основі матеріалів усних історій розкривається глибина трагедії українського народу під час геноциду.
На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна змести сліди злочину. Можна враз і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду влади чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.
Відкрийтесь небеса!
Зійдіть на землю.
Всі українські села, присілки та хутори,
Повстаньте всі, кому сказали: вмри!
Засяйте над планетою, невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
Збудуйте пам’яті невигаслий собор!

Рекомендовані відеоролики для перегляду

· Д/ф «Голодомор 1932-1933 рр. Постгеноцидний синдром»
https://www.youtube.com/watch?v=bHFo_8cthSY&feature=youtu.be
· Справа №... Голодомор 1932 - 1933 рр.
https://www.youtube.com/watch?v=LXNFO8C5sgc&feature=youtu.be
· Голодомор. Мир знал, но молчал
https://www.youtube.com/watch?v=j2F_PKWw7Pg&feature=youtu.be
· Убиты Голодомором: реальное количество жертв и доказательства искусственности
https://www.youtube.com/watch?v=WCE2CPocslM&feature=youtu.be
· Голодомор 1932–1933: злочин Кремля проти України | Історичний контекст 2.12
https://www.youtube.com/watch?v=dpvkl0I59gw&feature=youtu.be

Багатогранність творчості поета (до 140 – річчя від дня народження Олександра Блока)

 

Олександрович Блок (1880 -1921) – видатний російський поет, драматург, перекладач.

Майбутній поет народився у Санкт-Петербурзі у висококультурній сім’ї, потім навчався в Петербурзькому університеті, спершу на юридичному факультеті, а згодом – на історико-філологічному. До слова, ректором університету був його дідусь А.Н. Бекетов. Перші вірші були написані Блоком в п’ятирічному віці. У 16 років Олександр Блок займався акторською майстерністю, прагнучи підкорити сцену. У 1903 році Блок одружується на доньці знаменитого вченого Д.І. Менделєєва. У наступному році було вперше надруковано вірші Блока, що вийшли в збірнику під назвою «Вірші про прекрасну даму». Одним з найвідоміших віршів Блока є «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека». Блок також плекав інтерес до дитячої літератури, написав безліч віршів, деякі з них увійшли до збірки для дітей «Круглий рік» та «Казки».

У 1912 році Блок написав драму «Троянда і Хрест». П’єса сподобалася Костянтину Станіславському і Володимиру Немировичу-Данченко, але драму так і не поставили в театрі.

Лютневу і Жовтневу революції Блок зустрів зі змішаними почуттями. Він відмовився від еміграції, вважаючи, що повинен бути з Росією у важкий час. Революційні події знайшли відображення у віршах та поемі «Дванадцять».

У січні 1921 року Блок з нагоди 84-ї річниці смерті Пушкіна виступив в Будинку літераторів зі своєю знаменитою промовою «Про призначення поета».

Лірика Блока, за своєю «стихійністю» близька музиці, формувалася під впливом романсу. Через поглиблення соціальних тенденцій (цикл «Місто», 1904-1908), релігійного інтересу (цикл «Снігова маска», 1907),) поет прийшов до ідеї неминучої «відплати» (цикл «Ямби», 1907-1914; поема «Відплата», 1910-1921). Головні теми поезії знайшли відбиття в циклі «Батьківщина» (1907-1916).

Парадоксальне поєднання містичного і побутового, відчуженого і повсякденного є характерним для усієї творчості Блока в цілому. Це відмінна риса і його психічної організації, і його власного, блоківського символізму.

Творчість Блока ще за його життя була добре знана в Україні. У 1907 р. на запрошення журналу «В мире искусств» Блок відвідав Київ, де виступив на літературному вечорі в оперному театрі. Українською мовою його твори публікувалися у періодичних виданнях і виходили окремими книжками: поема «Дванадцять» — в Одесі (1918), Харкові та Севастополі (1921), Львові (1922). Серед перекладачів поетичного спадку Блока — В. Сосюра, Д. Загул, В. Бобинський, Д. Павличко (всі — поему «Дванадцять»), П. Тичина (драму «Троянда і Хрест «), М. Рильський, І. Драч, Б. Олійник, Г. Кочур, М. Литвинець, В. Коптілов, Д. Паламарчук та ін.

Поезія – це містика. І її здатність бачити майбутнє – це річ досить відома і навіть тривіальна. Творчість Блока вражає кожного, хто відкриває для себе історію цього поета. Запрошуємо до бібліотеки долучитися до творчого надбання поета.

 Опанас Заливаха 

1925–2007 

Живописець, графік, скульптор, кераміст. Народився 1925 року на Харківщині. Згодом його батьки, віткаючи від голодомору 1930-х років, переїхали на Далекий Схід. Там і минула юність Опанаса Заливахи. Змалку мав неабиякий хист до малювання і батьки віддали його на навчання в художню школу при Ленінградській академії мистецтв, після закінчення якої навчався в Ленінградському державному інституті живопису, скульптури і архітектури.
Навчаючись в інституті, приїзджав на практику до м. Косова Івано-Франківської області. Полюбив цей край, його природу, людей, українську мову. У 1961 році Заливаха остаточно переїхав на Івано-Франківщину. Організував персональну виставку своїх творів, яка дуже не сподобалася працівникам обкому партії за “занепадницькі настрої”, і через кілька днів її було закрито.
Восени 1962 року познайомився з молодими київськими художниками, поетами, критиками. Активно долучився до правозахисної діяльності. У 1964 році у співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко було створено вітраж “Шевченко. Мати” до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. Скликана після цього комісія кваліфікувала твір як ідейно ворожий і знищила його.
Опанас Заливаха був заарештований у 1965 році, його засудили до 5 років таборів суворого режиму за звинуваченням в “антирадянській пропаганді й агітації”. Покарання відбував у мордовському таборі № 11, де таємно виконав десятки екслібрисів, вітальних листівок, ескізів тематичних композицій, плакатів із зображенням Т. Шевченка (для святкування в таборі).
У 1970 році повернувся до Івано-Франківська. Одружився з Дариною, племінницею Степана Бандери.
Опанас Заливаха працював у галузях станкового й монументального малярства, станкової та книжкової графіки, створював вітражі, мозаїки, станкові скульптури та кераміку. Новаторські за формою твори митця сповнені національно-патріотичного змісту. Для його творчості характерна широка тематика: відтворення історичного минулого народу, возвеличення Кобзаря, філософські роздуми, духовність народу, переживання людської долі, викриття злочинів тоталітарного режиму; мужність, жертовність, шляхетність мучеників за свободу.
Помер 24 квітня 2007 року. 23 листопада 2017 року на пішохідній частині вул. Незалежності в Івано-Франківську художнику був встановлений пам’ятник (скульптор Ігор Семак).

Книги про Опанаса Заливаху:
Опанас Заливаха. Каталог. Самвидав.
Б. Горинь. Опанас Заливаха: Вибір шляху. Київ, УРП, 1995.
Б. Мисюга. Опанас Заливаха. Альбом. Київ, Смолоскип, 2003.
М. Аронець. Опанас Заливаха. Альбом. Івано-Франківськ, Лілея-НВ, 2016.
Пропонуємо Вам ознайомитись з виставкою з нагоди 95-ої річниці від дня народження Опанаса Заливахи – художника, скульптора, дисидента, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Акція «16 днів проти насильства»

Найвищою цінністю будь – якої держави, у тому числі й України, є людина, її життя і здоров’я, честь, і гідність, недоторканність та безпека. Життєве неблагополуччя може бути спричинене різними факторами, зокрема перебування людини у ситуації торгівлі людьми або ж у зв’язку із вчиненням насильства в сім’ї.
З 25 листопада по 10 грудня в Україні проходить акція «16 днів проти насильства».
Основними завданнями акції є:
- привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
- проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;
- формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.
Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати: 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок; 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом; 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством; 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями; 5 грудня – Міжнародний день волонтера; 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі; 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією; 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Учні нашої школи теж долучилися до акції «16 днів проти насильства». З 25.11 по 10.12 у класах пройдуть години спілкування «Мій улюблений світ без насильства», круглий стіл "Види насильства сім'ї", тренінг "Ми проти насильства", години психолога "Сім'я без насильства", "Проблеми батьків та дітей існують", заняття - тренінг "Геть насильству над дітьми". Бібліотекарем школи оформлено виставку “Я проти насильства! А ти?” та буклети.

 Всесвітній день дитини

 Захист дитинства у цілому світі

Це – місія честі, любові, добра.

Заради майбутнього треба нам жити,

Прекрасне і вічне нехай не вмера.

Щорічно 20 листопада відзначається Всесвітній день дитини, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1954 році. Це світле свято насамперед створене для привернення уваги громадськості до актуальних проблем дітей, адже вони — найбільш незахищений і вразливий прошарок населення.
Проведено виховні години «Я маю право знати свої права» у 1-11 класах, виставка малюнків "Щасливе дитинство", вікторини. Учні почули про історію свята, переглянули мультфільм «Права дітей», пригадали свої права, але запам’ятали, що крім прав іще мають і обов’язки, які повинні виконувати.
До Всесвітнього дня дитини в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Світ дитинства веселковий», де представлені книжкові видання для різновікової аудиторії, зокрема: про догляд за дитиною та її здоров’ям, матеріали для допитливих і кмітливих дітлахів та документи про права дитини.
Є маленькі люди на планеті,
Невгамовні, часом смішні, діти.
З щирими та добрими серцями,
З допитливими і чистими очима.
Вони гідні найкращої долі.
Нехай ніколи їх не спіткає горе.
Нехай діти всієї Землі сміються дзвінко.
Хай живе Всесвітній День дитини!

День Гідності та Свободи

21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Цього дня, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події: Помаранчева революція 2004-го та революція Гідності 2013-го. Під час президентських виборів 2004-го року здійнялися акції протесту. За попередніми результатами другого туру, оголошеними 21 листопада Центральною виборчою комісією, перемогу в президентських перегонах здобув Віктор Янукович. Масові та брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів збурили українське суспільство. Прихильники опозиційного кандидата – Віктора Ющенка, 22 листопада вийшли на мітинги незгоди. Протестний рух охопив найбільші міста України, а центром став Майдан Незалежності у Києві. Внаслідок цих подій відбувся повторний другий тур президентських виборів за результатами якого переміг Ющенко. У листопаді 2005 року новообраний Президент заснував свято – День Свободи. У грудні 2011 року наступний Президент України Віктор Янукович скасував День Свободи і об’єднав його з Днем Соборності. 21 листопада 2013-го року на Майдані Незалежності у Києві розпочалася акція протесту проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Спочатку зібралося декілька сотень, а вже 24 листопада – понад сто тисяч прихильників євроінтеграції. Після того як 29 листопада на Євромайдані відбувся мітинг із закликом до відставки уряду та дострокових парламентських виборів, влада застосувала силу. 30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Стало зрозуміло, що країна рухається до авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими. 18-20 лютого – в найтрагічніші дні Революції, сталися сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок, снайпери вбили понад 70 євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про День Гідності та Свободи». Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.
Бібліотекар організувала тематичну книжкову виставку «Свобода, воля і честь понад усе» у шкільній бібліотеці.
На інформаційних годинах класними керівниками було проведено ряд заходів: «З Україною в серці», «День гідності та свободи», «Україна – гідна Свободи», круглий стіл «Початок Євромайдану: як це було», конкурс малюнків «Ми – діти України», учням старшої школи було запропоновано переглянути документальний фільм «Сильніше ніж зброя».
До глибини душі проникливими були вірші та розповіді на основі реальних подій про Революцію Гідності. Хвилиною мовчання вшанували учні героїв – учасників Євромайдану, героїв Небесної сотні, воїнів АТО.

Для збереження світлої пам’яті всіх героїв Майдану та воїнів-захисників України, які загинули за гідність і свободу нашої Вітчизни, запалили свічки.
Ці заходи були спрямовані на виховання патріотизму, гордості за свій народ. Сподіваємося, що підростаюче покоління буде рівнятись на героїв і намагатиметься стати справжніми патріотами своєї країни, боротися за її честь, волю і незалежність.
Відзначаючи День Гідності та Свободи, ми сповнені гордістю за наших співвітчизників, які понад усе цінують свободу і гідність та продовжують боронити незалежність України від зовнішньої агресії. Також ми повинні пам’ятати, що кожного разу коли на небі сіяють зорі, за нами спостерігає Небесна сотня, яка освітлює шлях України у краще життя.

«Лев Толстой - людина, мислитель, письменник»

 «Толстой - найбільший і єдиний геній сучасної Європи, найвища гордість Росії, людина, одне ім'я якого - пахощі, письменник великої чистоти і святині».

                                                                              А. Блок

 

Лев Миколайович Толстой - просвітитель, публіцист, релігійний мислитель, один з найбільш широко відомих російських письменників і мислителів, шанований як один з найвидатніших письменників світу. На сторінках його творів читач знаходить істини, які повинні бути відомі кожному.

20 листопада виповнюється 110 років від дня його смерті. У нашій  бібліотеці представлена ​​книжкова виставка - портрет «Незрівнянний художник життя».

До експозиції увійшли біографічні книги про життя і творчість Льва Толстого і його знамениті твори.

 День толерантності

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності.

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості.

У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.

Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.

Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

З самого ранку учні зустрічали усіх з добрими посмішками, щирими обіймами та теплими побажаннями гарного дня. І всім, без виключення учні дарували смайлики, як символ доброго, ввічливого, толерантного ставлення до усіх людей на планеті.

На виховних годинах учні виготовляли квітку толерантності, брали участь у міні квесті «Знайди посмішку», вивчали правила толерантної поведінки на уроках, розбирали різні ситуації під назвою «Я - толерантний!»

Сьогоднішній день був направлений на  поглиблення знань учнів про поняття «толерантність», розумінню толерантності як одного із найнеобхідніших принципів людського буття, вміння виявляти толерантність до думок, поглядів, поведінки інших людей, набуття навичок толерантної поведінки і вмінь висловлювати власну думку та власну позицію, розвитку комунікативної культури спілкування і взаєморозуміння, виховування почуттів поваги один до одного.

У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності та з метою формування у читачів загальнолюдських моральних цінностей, задля пропаганди принципів терпимості та розвитку толерантних настанов бібліотека підготувала виставку літератури «Лише з добра і любові, зростає колосся життя».

До 170-річчя Р. Л. Стівенсона(13.11)

Англійський письменник, засновник і теоретик неоромантизму, літературний критик, поет, шотландець за походженням, Роберт Льюїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в столиці Шотландії, Единбурзі, в родині морського інженера.
Декілька цікавих фактів з біографії письменника:
- З дитинства Стівенсон мав слабке здоров‘я. Почав складати свої історії дуже рано. У віці шести років він почав диктувати своєї матері,Маргарет, перше оповідання власного твору, який мав назву «Історія Мойсея». А вже у 15 років видає свою першу книгу.
- Він писав під вигаданим ім'ям. Коли Стівенсон починав писати «Острів скарбів», він публікував його окремими частинами під псевдонімом «Капітан Джордж Нот» в дитячому журналі.
- Він винайшов спальний мішок, був небайдужий до бандажів( спеціальний вид захисного пояса для чоловіків), колекціонував їх.
- Стівенсон грав на фортепіано і флажолеті( старовинна флейта). Він написав понад 100 оригінальних музичних композицій і аранжувань. Серед його творів є 10 пісень, написаних на його власні вірші.

- У юності він уславився молодим денді, а його звичка носити вельветові пальто і кр слати й капелюх принесла йому прізвисько «Оксамитовий піджак».
Ще було багато цікавих історій в житті письменника.( Наприклад, історія його одруження).Незважаючи на те, що стан здоров‘я Стівенсона був дуже поганим, його твори залишалися яскравими, сповненими оптимізму і мали великий успіх у читачів. Все життя Стівенсон невтомно і дуже багато працював, одна за одною виходили його книги.
У 1880 році у письменника виявили туберкульоз, що змусило його переїхати в більш сприятливий для організму клімат. Побувавши в Південній Франції, Швейцарії, Англії, в Америці, Стівенсон із сім‘єю здійснив подорожі по півдню Тихого океану — і для того, щоб поправити здоров‘я, і для збору матеріалів для чергових нарисів. Побувавши на Маркізьких островах, Таїті, Гавайях, в Австралії, вони прийняли рішення надовго оселитися на Самоа. Тутешній клімат виявився цілющим для Стівенсона, в усякому разі, твори, що принесли йому світову популярність і зробили його класиком жанру, були написані саме тут. А ще письменник вивчав місцевий фольклор, дружив із тутешніми мешканцями, брав участь у їхньому житті, залюбки їздив верхи і багато працював не лише за письмовим столом, а й фізично. Стівенсони були на Самоа «першими громадянами». Тубільці шанували Стівенсона, називаючи Тузіталою,тобто Співцем. Вожді острова розчистили до будинку письменника «дорогу люблячих сердець», «дорогу вдячності».
13 листопада 1894 р. Стівенсону виповнилося 44 роки, з цієї нагоди на острові було свято. А 3 грудня, займаючись домашніми справами, Стівенсон раптом упав — крововилив у мозок. Через дві години він помер. Поховали Стівенсона на вершині гори Веа, звідки навсібіч, доки досягає око, прослалися води Тихого океану.
Після смерті Стівенсона було видано 30 томів його творів. Талант письменника яскравий і багатогранний, він працював у найрізноманітніших жанрах — романи, оповідання, подорожні нариси, повісті, вірші, есе, п‘єси. Світову славу письменнику приніс роман «Острів скарбів»(1883). Книга належить до жанру пригодницької літератури для підлітків і серед книг цього типу, безперечно, займає почесне місце. Роман десятки разів видавався у багатьох країнах світу.
Стівенсон був беззастережно відданим своїй письменницькій справі, він не припиняв роботи навіть тоді, коли хвороба прикувала його до ліжка, коли паморочиться від слабкості голова і мучив кашель… Коли йому забороняли говорити і він був змушений вдаватися до абетки глухонімих — так він часто диктував секретарю свої останні твори.
На надгробкові Стівенсона, згідно із його заповітом, вибито вірш поета «Реквієм»:
Під зірками небосхилу
Покладіть мене в могилу.
Я любив цю землю милу.
Жив щасливий, вмер щасливий.
І на камені простому
Викарбуйте ви потому:
Повернувсь моряк додому.
З пагорбів прийшов мисливий.
(Переклад М. Стріхи)
Твори письменника знають і люблять у всьому світі. Пропонуємо книжкову виставку, присвячену 170-річчю Р. Л. Стівенсона «Легенда, віра і мрія».

 День української писемності та мови

Єдиний скарб у тебе – рідна мова.

Заклятий для сусіднього хижацтва.

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

П. Куліш

День української писемності та мови - державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».  За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.      

9 листопада в нашій школі відзначили День української писемності та мови. У програмі святкування було чимало цікавих заходів.  В 5 класі вчителем української мови Зеленчук М.Я. та бібліотекарем Шпитчук О.М. було  проведено бібліотечний урок «Найдорожча рідна мова джерельцем радісно дзвенить» з використанням лепбука. Бібліотекар і вчитель розказали діткам про історію української мови, про її красоту і милозвучність, розкрили тему багатства рідної мови, що рідна мова – це духовна святиня, найбільший та найдорожчий скарб, який формує як особистість, так і націю.

Учні 9 – 11 класів демонстрували рівень знань української мови долучившись до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.

Вчитель української мови Кіцнак Г.В. з учнями 5–7 класів взяли участь у патріотичному флешмобі «Єднаймося! Рідною мовою пишаймося!».

Бібліотекар школи організувала тематичну виставку художньої, наукової, публіцистичної літератури про українську словесність «Писемність та мова – жива плоть, яка створювалась мільйонами поколінь». Бібліотекар разом з вчителем української мови Зеленчук Мирославою провела бібліотечний урок  у 5 класі з використанням лепбука "І зачаровує серця пісенна українська мова".

Ті, хто взяли участь у заходах, присвячених Дню української писемності та мови, зрозуміли, що знання рідної мови та вміння нею користуватися – це шлях до всебічного розвитку людини. Пам’ятаймо слова відомого грецького філософа Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив!».

Відзначення Дня української мови та писемності дало змогу учням доторкнутися до джерел духовної культури рідного народу, поглибити знання про витоки писемності та розвиток української мови, її правопис; усвідомити необхідність пропагування української мови в суспільстві, підвищення власної мовної культури як обов’язку кожного українця.

 Звіт про проведення місячника шкільних бібліотек