Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням

Тютюн завдає шкоди тілу,

руйнує розум, отупляє цілі нації.

Оноре де Бальзак

ЩОРОКУ, 31 ТРАВНЯ, ВЕСЬ СВІТ, І В ТОМУ ЧИСЛІ УКРАЇНА, ВІДЗНАЧАЄ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТЮТЮНОПАЛІННЯМ. ВПЕРШЕ ВІН БУВ ПРОГОЛОШЕНИЙ ВСЕСВІТНЬОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У 1987 РОЦІ. В ЦЕЙ ДЕНЬ ПО ВСЬОМУ СВІТУ ПРОХОДЯТЬ АНТИТЮТЮНОВІ АКЦІЇ.

НАПЕРЕДОДНІ ЦЬОГО ДНЯ В БІБЛІОТЕЦІ ОФОРМЛЕНО КНИЖКОВО-ІЛЮСТРАТИВНУ ВИСТАВКУ-РОЗДУМ «ПАЛІННЯ ЧИ ЗДОРОВЯ – ОБИРАЙТЕ САМІ».

Куріння тютюну – найпоширеніша звичка, яка руйнує здоров’я людини. Немає сумніву у тому, що з вживанням тютюну пов’язана велика кількість всіляких хвороб, а при зловживанні курінням можуть виникати надто небезпечні недуги.

У наш час боротьба з курінням є не тільки медичною, а й соціальною проблемою. Викликає занепокоєння переміщення куріння у більш ранні вікові групи населення та поширення його серед осіб жіночої статі. Незважаючи на існуючі заходи проти вживання тютюну, значних успіхів у його подоланні поки що не досягнуто. На жаль, ця шкідлива звичка міцно утримується у побуті людей і продовжує розповсюджуватись. Також причиною боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти.

"Майстер авторської казки - Юрій Ярмиш"

Юрій Феодосійович Ярмиш є одним із знаних  майстрів авторської казки в Україні. Ім'я цього чудового письменника входить у когорту таких визнаних казкарів, як Н. Забіла, О. Іваненко, В. Нестайко, Б. Чалий, В. Рутківський.

Народився Юрій Ярмиш 25 травня 1935 року в сім'ї вчителів у промисловому місті Кам'янське, що виросло на місці козачої Кам'янської січі. З дитинства йому запам'яталися широкі придніпровські степи, Дніпрові кручі, коли вони разом з батьком мандрували стежками запорізьких козаків. Будучи малим хлопчиком Юрій любив читати казки, слухав розповіді мами та бабусі. І відчув потребу висловитися, розповісти ровесникам дивовижні історії, які народжувалися в його уяві. Його казки - не ті, в яких усе солодке, правильне та бажане, про які говорять: "Усе закінчується, як у казці". Звичайно, що у казках письменника такого переважна більшість. Але є в них і солоне, і гірке, і прикре, і трагічне. Проте його твори ніколи не бувають злими, як не буває злою мудрість. 1960 року вийшла його перша збірка казок, яка називалася, як і перша його казка, "Вітрисько". За своє життя відомий письменник випустив у світ понад 60 книжок казок, притч, байок, серед яких: "Золотий кораблик", "Два майстри", "Чарівними стежками", "Великий мисливець", "Їжачок і Соловейко", "Солодкий марципан" та інші.

Книжки письменника перекладено п’ятнадцятьма мовами, зокрема англійською, болгарською, німецькою, французькою, іспанською. Юрій Ярмиш також працював як дослідник-літературознавець у галузі вивчення казки як літературного жанру та в галузі дослідження дитячої літератури.

Був членом Міжнародного товариства дослідників літератури для дітей та юнацтва.

 Творчість Юрія Ярмиша відзначена багатьма літературними преміями.

«О. Є. Корнійчук - cин свого часу»

115 років від дня народження Корнійчука Олександра Євдокимовича (1905 – 1982).

Народився в смт. Христинівка. Драматург, громадський діяч. Після закінчення літературного факультету Київського інституту народної освіти працював на Київській, Одеській та Харківській кіностудіях. Голова Спілки письменників України в 1938-1941 та 1946-1953 рр.

Автор п'єс «Правда», «На грані», «Кам'яний острів», «Загибель ескадри», «Платон Кречет», «В степах України», «Фронт», «Богдан Хмельницький», «Макар Діброва», «Крила», «Пам’ять серця», «Чому посміхалися зорі». За його творами знято низку фільмів.

Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

24 травня – День слов’янської писемності і культури

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни відзначають День слов’янської писемності і культури та вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності. В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004.

В науковій бібліотеці представлені постійно діючі тематичні виставки «Є мова – є нація» та «Спадщина тисячоліть». На виставках представлені видання: М. Грушевський «Про українську мову і українську школу, Т. Г. Шевченко «Кобзар», Г. Півторак «Українці звідки ми і наша мова», О. Олійник «Культура мовлення», практикуми та довідники з української мови, інфографіка проекту «Словопис», та книги, які вважаються пам’ятниками стародавньої української літератури: «Повість минулих літ», «Слово о полку Игореве», «История в жизнеописаниях» та інші. Виставки демонструється на першому поверсі наукової бібліотеки.

Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі і часі розширює функціонування мови.

Молода європейська держава Україна із здобуттям своєї незалежності також вшановує слов’янських учителів, чий науковий подвиг свого часу сприяв майбутньому становленню й української писемності.

Багаторічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

«В вас мудрість вічна і любов жива…

А хтось же вас народжував, слова,

Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів.»

Станіслав Тельнюк

«Корифей української сцени»

Марко Лукич Кропивницький – видатний український драматург, актор і режисер, один із фундаторів українського театру, композитор народився 10 травня 1840 року в с. Бежбайраки на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку.

Навчався в повітовому училищі в Бобринці. Недовгий час (1862-63) був вільним слухачем юридичного факультету в Київського університету.

1861-1871 рр. працював канцеляристом в судових установах Бобринця та Єлисаветграда. Брав участь в аматорських виставах.     В цей же час розпочав драматургічну діяльність. 1863 р. з’явилась його перша драма «Дай серцю волю, заведе в неволю».

Загалом М. Кропивницький написав понад 40 різножанрових п’єс. Найбільш відомі серед них – «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1863); «Пошились у дурні» (1875), «Глитай, або ж Павук» (1882), «По ревізії» (1882), «Де зерно, там і полова» (1888), «Олеся» (1891), «Замулені джерела» (1895) тощо.

Професійний акторський дебют М. Л. Кропивницького відбувся 1871 року в ролі Стецька («Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка) в театрі Моркових та Чернишова в Одесі.

Виступаючи в комедійних, драматичних і трагедійних ролях, Марко Кропивницький створив неперевершені сценічні образи. Створені ним образи Бичка («Глитай, або ж Павук»), Виборного («Наталка-Полтавка» Котляревського), Тараса Бульби («Тарас Бульба» за однойменним твором Гоголя) назавжди ввійшли в історію театру.

Розвиваючи щепкінські вимоги до театру, М. Кропивницький заснував реалістичну школу сценічного мистецтва.

Як режисер вперше в українському театрі домігся злагодженого ансамблю вистави. Своєю багатогранною діяльністю виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів, за що був визнаний «батьком українського театру». Під керівництвом Кропивницького розпочали артистичну діяльність такі діячі української сцени, як М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський, Ф. Левицький, Г. Затиркевич-Карпинська, І. Мар’яненко та ін.

Багато працював над музичним оформленням вистави. Написав ряд музичних творів, зокрема ліричних пісень. Серед них – «За сонцем хмаронька пливе», «Де ти бродиш, моя доле», «Соловейко».

https://view.genial.ly/5e30239b6bbd27220c413688/interactive-image-interactive-image

https://view.genial.ly/5eb7e0192fb48d0d930bb145/interactive-image-interactive-image

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ – ЦЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ СВЯТО, ЯКЕ ПОКЛИКАНЕ ЗБЕРЕГТИ СПОКОНВІЧНІ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ СТВОРЕННЯ ТА НОСІННЯ ЕТНІЧНОГО ВИШИТОГО ОДЯГУ, ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ЇХ ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ СЕРЕД МОЛОДІ ТА НАСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВИ. ЗАГАЛОМ ЦЕ СВЯТО-ФЛЕШМОБ, КОЛИ УКРАЇНЦІ В БУДНІЙ ДЕНЬ ОДЯГАЮТЬ ВИШИВАНКУ НА РОБОТУ, УНІВЕРСИТЕТ, ШКОЛУ ЧИ САДОЧОК. СВЯТО ДЕНЬ ВИШИВАНКИ ХОЧ І НЕ ТАК ДАВНО ЗАПОЧАТКОВАНЕ, АЛЕ ДОСЯГЛО ПРОТЯГОМ ОСТАННІХ РОКІВ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ І РОЗКВІТУ. УКРАЇНСЬКУ ВИШИВКУ НАЗИВАЮТЬ «МОЛИТВОЮ БЕЗ СЛІВ», А СОРОЧКА ВИШИВАНКА Є ГОЛОВНИМ ОБЕРЕГОМ ЛЮДИНИ.

Сьогодні яскрава декоративна вишиванка є практично у кожного. Українська вишиванка є абсолютно унікальна – це не просто одяг, це оберіг нації. Ми вбираємось у вишиванки не тільки для краси, а ще й для того, щоб зберегти наш рід. А головне – показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію.

З нагоди Всеукраїнського Дня вишиванки в бібліотеці підготовлено книжково-ілюстративну виставку «Одягнімо вишиванку друже, хай побачить українців світ». Виставка знайомить з історією української вишивки, представляє результати досліджень мистецтва вишивки і лексикону українського орнаменту, схеми українських орнаментів.

Міжнародний день музеїв

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах. З того часу 18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

В травневі дні ми відзначаємо Міжнародний день музеїв. Цей день має загальнонаціональну вагу. Адже здатність зберігати і примножувати свою культурну спадщину свідчить про розвиненість будь-якої нації.

Музеї - це духовні храми історії та культури, правдивий портрет вікової мудрості. Завдяки музейним колекціям сучасники мають унікальну можливість почути величну мову різних епох, любов до рідної землі і до прекрасного. Проте, далеко не в кожного з нас є можливість подорожувати.  

До відзначення Міжнародного дня музеїв в бібліотеці організовано книжкову виставку. Запропонована виставка дає змогу всім зацікавленим познайомитись з музеями світу і України, які експонують і зберігають пам'ятки, реліквії і шедеври вітчизняного та зарубіжного мистецтва.

Україна по праву пишається своїми музеями. Понад 390 музейних закладів щодня відкривають двері для відвідувачів. Завдяки подвижницькій, натхненній праці музейних працівників вдалося зберегти справжні культурні святині.

День Європи

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер.

У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія; культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.

Основна ідея – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у "Європейському домі".

Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії і Туреччині).

В Україні відповідно до Указу Президента України від 19 квітня 2003 року №339/2003 "Про День Європи" у 3-тю суботу травня відзначається День Європи.

Відзначення Дня Європи в Україні - це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

До Дня Європи в бібліотеці презентовано тематичну книжкову виставку «Відзначаємо день Європи».

https://www.youtube.com/watch?time_continue=66&v=pr_zmkwLaHM&feature=emb_logo

125 річчя від дня народження Тодося Осьмачки

У бібліотеці представлена виставка ювіляра «Незбагненний поет Тодось Осьмачка».

Теодосій Степанович Осьмачка народився 16 травня в с.Куцівці (нині Смілянський район) на Черкащині, в селянській родині.

 Вірші та поеми почав писати ще в дитинстві. Шкільної освіти не мав – у родини не було коштів для навчання.  Мати, народивши Тодося, втратила слух. З ранніх літ його мучило відчуття провини за мамине каліцтво, тож з усіх сил допомагав їй – носив воду та дрова, прибирав у хаті й на подвір’ї, порався на городі.

1916 р., під час Першої світової війни, Осьмачку  мобілізували до російської армії.

1922 р. вийшла друком перша збірка віршів Т.Осьмачки — «Круча». 1925 р. з’явилася друга поетична книжка — «Скитські вогні».

У 1925-х роках Осьмачка закінчив Київський інститут народної освіти. Працював шкільним учителем, входив до Асоціації Письменників (Аспис) та літературної групи «Ланка» (МАРС). Товаришував  з Є.Плужником, В.Підмогильним, Г.Косинкою, Б.Антоненком-Давидовичем.

У 1930—1932 р.р. мешкав на Кубані. Гостро і відіверто критикував більшовицьку ідеологію, докоряв інтелігенції за співпрацю з радянською владою.

1933 р. був заарештований органами НКВС, ув’язнений у Бутирській тюрмі, а потім опинився «на лікуванні» в Кирилівській психлікарні – на той час це був один із закладів репресивної психіатрії.

Кілька разів намагався залишити терени СРСР. 1942 р. дістався Львова, звідти в 1944 р. виїхав до Німеччини. По завершенні Дургої світової війни поневірявся в таборах для переміщених осіб у різних європейських країнах. Від 1948 р. мешкав у США. Входив до складу емігрантської організації «Мистецький український рух».

Помер Тодось Осьмачка 7 вересня 1962 р. у Нью-Йорку. Сучасники розповідали, що  в останні роки життя Т.Осьмачка потерпав від манії переслідування –хвороби, вочевидь, набутої внаслідок «лікувсання» у чекістській психушці. Скрізь бачив найнятих більшовиками вбивць. Панікував, коли  його намагалися чимось пригостити, тож нерідко залишався голодним упродовж цілих днів. Шукав у своїй оселі апарати, які «підслуховували думки». Голоси з цих уявних апаратів постійно з нього кпили, тож часто змінював помешкання. Останнім живого Т.Осьмачку бачив Іван Багряний: «…розбитого паралічем і безпам’ятного, в ліжку витягненого на весь зріст, суворого, як Данте. Всіма забутого і покинутого…»

Тодось Осьмачка — автор чотирьох поетичних збірок: «Круча», «Скитські вогні», «Клекіт», «Сучасникам»; поем «Поет», «Китиці часу», «Із-під світу»; трьох повістей: «Старший боярин», «План до двору», «Ротонда душогубців».

2005 р. в Києві вийшов друком роман про життя і творчість Т.Осьмачки «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)» авторства М.Слабошпицького. Роман був відзначений Національною премією ім.Т.Шевченка.

15 травня - Міжнародний день сім'ї

Сім'я для кожної людини є дуже важливою для життя. Народжуючись на світ, маленька людина набуває маму і тата, а виростаючи обзаводитися власною сім'єю. Сім'я – це не тільки батьки, це ще й улюблені, близькі, а іноді навіть друзі, з якими пройшов вогонь і воду. Звичайно, в традиційному розумінні, сім'я – це мама, тато і їх діти. Зовсім не дивно, що існує міжнародне свято сім'ї, в яке всі люди об'єднуються і святкують таке світле свято.

Міжнародний день сім'ї було затверджене 15 травня 1994 року за ініціативою ООН. Свято передбачає висвітлення як можна більш важливих проблем сім'ї, обговорюваних на різних громадських конференціях та ЗМІ. Також у цей день проводяться різноманітні фестивалі, які спрямовані на залучення членів сімей, їх згуртування і усвідомлення важливо спільного проведення часу.

Історія міжнародного дня сім'ї

Зародження дня сім'ї почалося ще в 1989 році, коли в ООН з'явилося бажання створити єдиний день, який буде присвячений розгляду проблем сім'ї в різних країнах. У 1993 році в ООН була прийнята резолюція, згідно з якою був офіційно затверджений день сім'ї 15 травня 1994 року, передає Ukr.Media.

Щороку за рішенням ООН здійснюється висвітлення найбільш актуальних проблем в сім'ї.

Традиції міжнародного дня сім'ї

Не секрет, що для щасливої гармонійної сім'ї необхідно мати традиції, які будуть об'єднувати всіх членів сім'ї. Спільні звички в сім'ї необхідні як сім'ям без дітей, щоб зберегти любов і взаєморозуміння, так і сім'ям з дітьми, щоб привчати їх до нормальних взаємин між членами сім'ї. Крім іншого діти потребують щасливе дитинство, яке їм можуть забезпечити тільки батьки. Наприклад, традиція кожні вихідні водити дітей у похід не лише згуртує всю родину, але й долучить маленьких непосид до культури і правильному ставленню до природи.

В цей день не можна забувати і про батьківську родину. Обов'язково варто відвідати їх, а краще навіть зібратися всім разом і, наприклад, відправитися на природу на шашлики. Якщо немає можливості особисто привітати батьків, то необхідно обов'язково подзвонити і сказати теплі слова привітання, адже батьківська сім'я дуже цінна для кожної людини, саме з неї починається розвиток дитини. Батьки виховують, захищають, люблять і вчать як треба себе вести в тій чи іншій ситуації.

Доброю традицією можуть стати посиденьки усіма родичами в затишній атмосфері. Можна пригадати кумедні історії з дитинства батьків та їх родичів, послухати про своє дитинство і дати настанову своїм дітям. Для таких зустрічей досить зібрати за один столом всіх родичів, приготувати смачну вечерю, можна навіть зробити кожному члена великої родини невеликі приємні подарунки і влаштувати цікаві конкурси.

Сім'я — це щастя, любов і удача,

Сім'я — це влітку поїздки на дачу.

Сім'я — це свято, сімейні дати,

Подарунки, покупки, приємні витрати.

Народження діток, перший крок, перший лепет,

Віра в найкраще, хвилювання і трепет.

Сім'я — дружна праця і вічні турботи,

Сім'я — це багато вдома роботи.

Сім'я — це складно.

Сім'я — це важливо.

Сім'я — це коли

Все на світі можливо.

https://www.thinglink.com/scene/1317825719035756546