Нескорене серце

Григорій Михайлович Косинка (Стрілець) – один із найкращих українських новелістів XX ст., 120 років із дня народження якого Україна відзначатиме в листопаді. Першими спробами ювіляра писати були вірші. Потім з’являються цілі низки його публікацій. Проза Косинки відзначається правдивістю і гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Пристрасне слово автора стало виразником громадських думок і палких почуттів, сповнених боротьби за звільнення людини, за її щастя.

Серед постатей-символістів українського Відродження 1930-х рр.. однією з найяскравіших фігур був Г. Косинка – патріот, талановитий письменник, життя якого на тридцять п’ятому році жорстоко обірвала система, однією з перших жертв якої він став.

 Тридцять років твори письменника не перевидавалися, а ім'я замовчувалося або згадувалося в негативному контексті. Реабілітація художніх і публіцистичних творів письменника відбувалася в кілька етапів.

 У часи хрущовської «відлиги» в 1962р. М. Стельмах і М. Рильський підготували збірку «Новели», куди входили чотирнадцять новел, які нібито своїм змістом не суперечили радянській кон'юнктурі і мали, як писав у передмові до збірника М. Рильський, «велике пізнавальне значення і безперечну ідейно-естетичну цінність». Пізніше, в 70-х роках, до них у різних виданнях несміливо долучалися «Троєкутний бій», «Анкета» і «Темна ніч», а вся художня і публіцистична спадщина письменника (без «Фавста» і «Зустрічі») опублікована лише в 1988 році. Вагоме місце в цьому виданні, що мало назву «Гармонія», займали твори (вісім новел), які радянська критика вважала найбільш «ворожими» — бандитськими, не просвітленими ідейно і т. ін. Насправді в них ішлося про драму тих заблуканих «лицарів темної ночі», які не могли «вхопити тропи», творили грунт для отаманщини, міжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як відомо, завжди (а в Україні — особливо) супроводжувались значні суспільні злами та потрясіння, і письменник цілком закономірно відтворив їх з великою художньою силою і з великим людським болем. 

 Відтоді ми маємо змогу читати твори Григорія Косинки. Але ще багато нерозкритих сторінок його життєвої та творчої біографії чекають на дослідників. Доробок Косинки свідчить, яку величезну еволюцію духовного становлення він пережив од часу своєї журналістської практики до власне художньої творчості. Разом зі смертю письменника практично урвався в українській прозі художній напрям суто реалістичного, драматичного осмислення життя. Його відродження почалось через три десятиліття в творчості окремих прозаїків-шістдесятників (насамперед — Григора Тютюнника). Тоді ж був започаткований і процес поступового повернення в літературу гідного й чесного імені Григорія Косинки.

До ювілею поета в бібліотеці оформлена книжкова виставка.