Нескорене серце

Григорій Михайлович Косинка (Стрілець) – один із найкращих українських новелістів XX ст., 120 років із дня народження якого Україна відзначатиме в листопаді. Першими спробами ювіляра писати були вірші. Потім з’являються цілі низки його публікацій. Проза Косинки відзначається правдивістю і гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Пристрасне слово автора стало виразником громадських думок і палких почуттів, сповнених боротьби за звільнення людини, за її щастя.

Серед постатей-символістів українського Відродження 1930-х рр.. однією з найяскравіших фігур був Г. Косинка – патріот, талановитий письменник, життя якого на тридцять п’ятому році жорстоко обірвала система, однією з перших жертв якої він став.

 Тридцять років твори письменника не перевидавалися, а ім'я замовчувалося або згадувалося в негативному контексті. Реабілітація художніх і публіцистичних творів письменника відбувалася в кілька етапів.

 У часи хрущовської «відлиги» в 1962р. М. Стельмах і М. Рильський підготували збірку «Новели», куди входили чотирнадцять новел, які нібито своїм змістом не суперечили радянській кон'юнктурі і мали, як писав у передмові до збірника М. Рильський, «велике пізнавальне значення і безперечну ідейно-естетичну цінність». Пізніше, в 70-х роках, до них у різних виданнях несміливо долучалися «Троєкутний бій», «Анкета» і «Темна ніч», а вся художня і публіцистична спадщина письменника (без «Фавста» і «Зустрічі») опублікована лише в 1988 році. Вагоме місце в цьому виданні, що мало назву «Гармонія», займали твори (вісім новел), які радянська критика вважала найбільш «ворожими» — бандитськими, не просвітленими ідейно і т. ін. Насправді в них ішлося про драму тих заблуканих «лицарів темної ночі», які не могли «вхопити тропи», творили грунт для отаманщини, міжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як відомо, завжди (а в Україні — особливо) супроводжувались значні суспільні злами та потрясіння, і письменник цілком закономірно відтворив їх з великою художньою силою і з великим людським болем. 

 Відтоді ми маємо змогу читати твори Григорія Косинки. Але ще багато нерозкритих сторінок його життєвої та творчої біографії чекають на дослідників. Доробок Косинки свідчить, яку величезну еволюцію духовного становлення він пережив од часу своєї журналістської практики до власне художньої творчості. Разом зі смертю письменника практично урвався в українській прозі художній напрям суто реалістичного, драматичного осмислення життя. Його відродження почалось через три десятиліття в творчості окремих прозаїків-шістдесятників (насамперед — Григора Тютюнника). Тоді ж був започаткований і процес поступового повернення в літературу гідного й чесного імені Григорія Косинки.

До ювілею поета в бібліотеці оформлена книжкова виставка.

«Невтомний збирач духовних скарбів»

30 листопада– 70 років від дня народження

українського драматурга, прозаїка Стельмаха Ярослава Михайловича

30 листопада 1949 р. в Києві у родині відомого українського письменника

Михайла Стельмаха народився син Ярослав. Після школи вступив до Київського інституту іноземних мов, на час закінчення якого мав уже декілька надрукованих перекладів з англійської. У 25 років став кандидатом наук. Десять років виклав у Київському педінституті та Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Особливо цікавим для себе письменник вважав світ дитинства. У 1975 році дебютував книгою «Манок» – невеликі оповідання для дітей.

У 1978 був прийнятий до Спілки письменників України.

У 1981 році закінчив Вищі літературні курси при Московському літературному інституті імені О. М. Горького.

За короткий час став одним з найпопулярніших молодих драматургів України. Його вистави «Шкільна драма» (1978), «Привіт, Синичко!» (1979), «Провінціалки» (1986) та ін. не сходять зі сцени роками. Успіх мали п’єси «Крихітка Цахес» (за мотивами Гофмана), «Емма», «Кохання в стилі бароко» та автобіографічна п’єса «Синій автомобіль», яка отримала «Гран-прі» 2001 року в Мінську. Він визнаний кращим драматургом України 2001 року. П’єси Я. Стельмаха ставляться не лише в Україні, а й за її межами.

За п’єсу «Запитай колись у трав» письменнику присуджено премію імені М. Островського (1984); за п’єси «Ніч на Івана Купала» (за Гоголем) і «Стережись лева» – премію імені І. Котляревського.

Автор популярних дитячих книг: «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Премудрий». Книжка «Голодний, злий і дуже небезпечний» була відзначена літературною премією імені Лесі Українки 2001 року.

Переклав на українську мову ряд популярних п’єс, які йшли на сценах Києва і Львова. В його доробку – кіносценарії: «Циганка Аза», (1987), «Провінціалки» (1990), «Кіценька» (1995) (в складі серіалу «Острів любові»).

Ярослав Стельмах – автор понад 50 перекладів і кількох сценаріїв. Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком.

СХИЛІМО ГОЛОВИ В СКОРБОТІ…

1933-й рік… найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю нашого народу.

22 листопада в школі був проведений урок для учнів 9-10 класів «Схилімо голови в скорботі»,  який підготувала вчитель історії Рильчук С.Г. з бібліотекарем Шпитчук О.М.

Діти нагадали про ті страшні сторінки історії нашої держави, коли без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей.

Сьогодні ми впевнено можемо говорити, що це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.

Учасники заходу зачитали розповіді свідків того страшного голодного лихоліття, адже це – достовірне джерело правди про голодомор.

Тривожною була хвилина мовчання. Адже моторошно уявити мільйони зморених голодом людей України.

Також учні наголосили на тому, що хліб потрібно шанувати, адже колоски пшениці вважаються символом життя і перемоги над голодом.

А шкільний бібліотекар ознайомила учнів з літературою про Голодомор, яка є в бібліотеці.

Звертаючись до учнів школи, вчитель історії закликала усіх зберегти пам’ять про ці події і запалити свічку пам’яті 23 листопада о 16.00 год.

Відкритий урок у 3-Б класі

21 листопада класоводом Маковійчук І.Я. був проведений відкритий урок у 3-Б класі «Поняття про енергію. Сонце, вітер і вода – невичерпні джерела енергії».

На уроці учні дізналися, що таке енергія, чому її існує багато видів і як енергія переходить з одного виду в інший та уявлення про відновлювані та невідновлювані джерела енергії.  Навчались виховувати бережливе ставлення до невідновлюваних джерел енергії.

ПОДІЇ, ЩО ЗМІНИЛИ ДОЛЮ УКРАЇНИ

До Дня Гідності і Свободи

21 листопада українцями відзначається День Гідності і Свободи. Свято встановлене з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, а також вшанування патріотизму й мужності громадян. Це одне зі знакових державних свят у новітній історії України. Воно присвячене двом революціям в Україні – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору. Україна вже заплатила високу ціну за те, що обрала свободу. З вини російського агресора на сьогодні також втрачено тисячі українців, які загинули боронячи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність України. Тому в цей день проходять заходи зі вшанування пам'яті загиблих героїв.

Бібліотекарем підготовлена тематична книжкова виставка «Свобода, воля і честь понад усе», яку розташовано у бібліотеці. Оксана Михайлівна провела бесіду з учнями 10- х класів біля виставки та зазначає: «Майдан 2004 року та Революція Гідності 2013 року стали символами Свободи і Гідності українського народу. Українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Ми вшановуємо громадянський подвиг учасників Революції Гідності, увічнюємо пам’ять самовідданих українців, Героїв Небесної Сотні, які поклали свої життя у боротьбі за самовизначення нації, героїв-воїнів АТО, котрі загинули, захищаючи кордони та суверенітет нашої держави».

Гра – мандрівка

В рамках тижня початкової освіти з метою згуртування дитячого колективу пройшла гра – мандрівка  в 3-А класі «Дружба – найцінніший скарб».

Третьокласники розкрили для себе поняття «друг», «дружити», «справжня дружба», училися цінувати дружбу та друзів. Захід пройшов у цікавій ігровій формі з використанням інтерактивних технологій. Діти вчилися дружити, розуміти один одного, вчасно приходити на допомогу один одному. Класовод  Морощук В.В. уміло пов’язувала теоретичні знання з життєвими ситуаціями, і непомітно підвела малюків до визнання найціннішого скарбу людського життя – дружби!

 Відкритий урок у 1-Б класі

21 листопада в рамках проведення тижня початкової освіти класоводом Морощук М.І. 1-Б класу був проведений відкритий урок з музичного мистецтва. Учні вивчали українські народні танці  такі як «Козачок», «Гопак» та створювали музичний супровід до вивчених пісень.

Відкритий урок у 4класі

20 листопада в рамках проведення тижня початкової освіти у 4 класі був проведений  відкритий урок з літературного читання класоводом Пуршегою С.В. Учні опрацьовували твори з хрестоматії української дитячої літератури у 3-4 класах «Чорнобиль – зона відчуження» та твір Саші Кочубей « Володарка лісу», зворушив їхні серця. Вони ще раз доводили один одному, що найголовніше для людини – родина. Школярі дізналися про трагедію на Чорнобильській АС, та про трагедію Хіросіми і Нагасакі… Було цікаво  і повчально!

Всесвітній день дитини

20 листопада — Всесвітній день дитини. Діти – наша надія і сподівання, наше майбутнє. Майже афоризмом стали слова «Без свят не буває дитинства!». Свята духовно збагачують дитину, розширюють її знання про навколишній світ, допомагають відновлювати старі й добрі традиції, об’єднують і спонукають до творчості. Тому 20 листопада в бібліотеці бесіду з учнями «Дитинство – це пора казкова, цікава, добра золота». В цей день була організована книжкова виставка «Країна  дитинства», яка познайомила дітей з правами, які надаються їм для навчання, розвитку творчих здібностей. Бесіда пройшла весело, цікаво та яскраво і діти отримали позитивні емоції та гарний настрій.

Діти – це квіти нашого життя! І це не просто гарна фраза. Діти – це найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки майбутнє нашої країни, а й майбутнє всього нашого світу.

 «Толерантність – шлях до успіху»

Толерантність – це те, що робить можливим досягнення миру

 і веде  від культури війни до культури миру.

Що таке "толерантність" - лише вихованість, чи щось більше? Ми всі разом намагались зрозуміти, кого можна назвати толерантною людиною.

І в цьому нам дуже допомогла інформація з книжкової виставки «Будуємо мости толерантності».

У бібліотеці школи для учнів було проведено годину спілкування «Толерантність – шлях до успіху».

Бібліотекар наголосила: “Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті.

 У всіх людей одна спільна мета – жити в добрі та злагоді, зробити життя на Землі кращим. Якщо ти успішний – допоможи іншому, якщо ти щасливий – зроби щасливим когось поруч, будь щирим у своїх діях. Мир – це перша та необхідна умова, щоб мати спільну мову у суспільстві.

Чи є толерантним базіка, або егоїст, якому байдуже до почуттів інших людей? А може толерантна людина, яка до всіх усміхнена, а з батьками груба й вимоглива? Чи толерантні люди, які проходять повз котеня, що застрягло на дереві й не може злізти, адже вони співчувають: "Бідолашне!", та ніхто не зупиниться і не допоможе?

Усі ми дійшли висновку, що:

·   Толерантні ті, хто люблять друзів та близьких не лише на словах, а й ділом: допомагають, розраджують у смутку, підтримують.

·   Толерантні ті, хто уважні до чужої біди і докладають зусиль, щоб допомогти людині похилого віку, або поллють рослинку біля дому у спеку, чи підгодовують птахів взимку.

·   Толерантні ті, хто приязно та з піклуванням ставиться до людей з обмеженими можливостями, до людей з синдромом Дауна.

·   Толерантні ті, хто постають на захист несправедливо скривдженого, хай і не знайомого. І ті, хто вміють добрим словом заспокоїти готових до бійки.

Такі заходи ще раз підтверджують, що бібліотека школи – це відкритий майданчик, куди може прийти кожен, аби провести час, зустрітися з друзями, обмінятися думками, завжди почуватися повноцінним й рівним.

Дуже приємно побачити такі яскраві очі дітей, що горять розумом і цікавістю. І особливо приємно відкрити для них щось нове й незнане у світі книг.

В Україні, як  багатонаціональній державі з різними культурами та релігіями, терпимість до інших є головним чинником внутрішньої стабільності та мирного розвитку.

Безпека на дорозі – безпека життя

З метою посилення профілактичної та роз’яснювальної роботи, підвищення рівня культури поведінки дітей на дорогах та закріплення знань Правил дорожнього руху в школі з 11.11 по 15.11.2019 року проходив Тиждень безпеки дорожнього руху.

15 листопада класними керівниками проведено єдиний національний урок «Безпечна країна».

Проведені заходи були цілеспрямовані на формування  у дітей ціннісного ставлення до власного життя та здоров’я, популяризації правил дорожнього руху серед дітей.

Мета його — привернути увагу учасників дорожнього руху до проблем забезпечення безпеки дорожнього руху, зменшення тяжкості наслідків дорожньо-транспортних пригод, а також попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Саме в цей день, щоб навчити учнів 8-11 класів безпечної поведінки до нас завітали інспектори з дорожнього нагляду Верховинського відділення поліції Пуршега Василь, Лаб’юк Василь та Тарас Коцофрук. Вони провели урок на правову тематику «Безпека на дорозі – безпека життя». Урок пройшов у дружній атмосфері, поліцейські постійно акцентували увагу дітей на неухильному дотриманні Правил дорожнього руху, наводили різні ситуації, в які найчастіше потрапляють юні пішоходи.

Діти залишилися дуже задоволені такою зустріччю і зізнавалися, що уже з нетерпінням чекають на наступну.

«Щоб привчити діток до необхідності дотримання встановлених правил та норм поведінки, така робота повинна проводитися уже з перших шкільних років, — зазначили інспектори.  Задля того, аби діти розуміли справжню цінність людського життя, такі заходи поліція проводитиме і надалі».

Адміністрація школи та учнівський колектив вдячні представникам поліції за співпрацю та високий професіоналізм та сподівається на подальші зустрічі.