ПРОЦЮК СТЕПАН

Відомий сучасний український прозаїк, поет, есеїст, кандидат філологічних наук – Степан Васильович Процюк.

Народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському Національному університеті  ім. В. Стефаника. У 2003 році став лауреатом обласної премії ім. В. Стефаника  в номінації „проза” за роман „Інфекція”.

Літературна біографія Степана Процюка розпочалася 1992 року, коли була надрукована перша поетична збірка „На вістрі двох правд” (збірник літгурту „Нова дегенерація”, передмова Юрій Андрухович). На початку 90-х літгурту „Нова дегенерація” вдалося стати одним із небагатьох руйнівників літературної стагнації. Пізніше з'явилася збірка віршів „Апологетика на світанку” (Ужгород, 1996) та збірка поем „Завжди і ніколи” (Львів, 1999). Згодом автор припинив писати вірші, переходячи винятково на прозу й есеїстику.

Степана Процюка вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів. Про його творчість написані сотні рецензій і статей. Автор має чимало читачів у різних містах України.

Твори С. Процюка перекладені кількома іноземними мовами: німецькою, російською, словацькою. Наприкінці 2008 р. в столиці Азербайджану Баку накладом 1000 примірників вийшов переклад роману Степана Процюка  „Тотем”. Перекладав книгу відомий азербайджанський письменник та видавець Ельчин Іскендерзаде. Зараз роман перекладається ще кількома іноземними мовами.

Степан Процюк — лауреат багатьох національних літературних премій: 7-разовий лауреат премії журналу „Кур'єр Кривбасу”(1998—2003); премії „Благовіст” (2000 р.); міської літературної премії ім. І.Франка (2002 р.);

обласної літературної премії ім. В. Стефаника (за роман „Інфекція" 2003 р.).