«Знавець душі народної»

до 180-річчя від дня народження І. С. Нечуя-Левицького, українського письменника

«Іван Левицький – се великий артист

зору, колосальне, всеобіймаюче око України»

І. Франко

Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище – Левицький) народився 13 (25) листопада 1838 р. у с. Стеблів Богуславського повіту Київської губернії. І. С. Левицький показав надзвичайні успіхи у навчанні. Він закінчив Богуславське повітове духовне училище, Київську духовну семінарію та Київську духовну академію.

Творчість Івана Нечуя-Левицького збагатила національну культуру, сприяла дальшому розвиткові літературного процесу в Україні. Він одним із перших серед українських письменників відійшов від традиційної селянської тематики і змалював майже всі верстви населення тогочасної України. Зі сторінок його повістей і оповідань постали жахливі картини життя заробітчан, трагічна доля московок, розгнівні постаті народних месників, безпросвітна темрява пореформеного села.

Друкуватися він почав 1868 року («Дві московки»). Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 р.), повістей: «Бурлачка» (1878 р.) — про життя заробітчан, «Хмари» (1874 р.), «Над Чорним морем» (1891 р.) — про діяльність української інтелігенції. Письменнику належать гумористично-сатиричні твори «Кайдашева сім'я» (1879 р.), «Старосвітські батюшки та матушки» (1881 р.), «Афонський пройдисвіт» (1890 р.).

Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія «На Кожум'яках», історичні драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї» (1875 р.) тощо), етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868—1871 рр.), «Українські гумористи та штукарі» (1890 р.), лінгвіст «Сучасна часописна мова в Україні» (1907 р.); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 р.) тощо.

І хоча творча спадщина І. Нечуя-Левицького нараховує не один том, візитною карткою письменника стала повість «Кайдашева сім'я», вперше надрукована 1879 року в десяти номерах львівського журналу «Правда». У тому ж році повість вийшла у Львові окремою книжкою. Автор двічі звертався до царської цензури, але дозволу надрукувати твір у Росії не одержав. Лише 1886 року було дозволено надрукувати «Кайдашеву сім'ю» з деякими змінами.

2 (15) квітня 1918 р. І. С. Нечуй-Левицький помер. Похований письменник на Байковому кладовищі.

Творчий доробок Нечуя-Левицького – взірець високої майстерності, новий крок у розвитку критичного реалізму, нових жанрів великої прози, у збагаченні мови художніх творів. Він назавжди залишився з народом, а його кращі твори поповнили золотий фонд класичної спадщини української й світової літератури.

Запрошуємо відвідати тематичну книжкову виставку з нагоди пам’ятної дати. Експозиція містить такі відомі твори автора, як: «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», гумористичні оповідання та ін., а також праці вчених, які досліджували життя та творчість письменника.

Навіть тепер, в ХХІ столітті доробки Нечуя-Левицького актуально болючі і знаходять свою аудиторію і глядачів, адже його п’єси ставляться театральними трупами в кожному куточку України.