Чарівний світ дитинства у творах Пауля Маара

Пауль Маар — відомий німецький сучасний дитячий письменник, драматург, перекладач і художник.

Пауль Маар – один із найпопулярніших дитячих авторів сучасності

Письменник народився 13 грудня 1937 року в місті Швайнфурт (Німеччина).

Пауль рано втратив матір і дитячі роки провів у дідуся в невеликому містечку Терес на півночі Баварії.

З дитинства захоплювався живописом, тому після закінчення гімназії вступив до Академії мистецтв у Штутгарті.

Працював викладачем мистецтвознавства і малювання в школі, пізніше - оформлювачем сцени та сценічним фотографом в театрі замку Масбах.

З 1976 року повністю присвятив себе літературі. Він пише романи й вірші, п’єси для дітей і сценарії для дитячих програм на телебаченні.

Маар автор понад 50 творів.

Письменник перекладає англійські книжки для дітей на німецьку мову, ілюструє книги та створює комікси, інколи сам робить декорації для своїх вистав і навіть грає в театрі й кіно.

За дорученням Німецького культурного центру імені Гете, Маар об'їхав півсвіту з лекціями про німецьку дитячу літературу.

Письменника дуже шанують в усьому світі та в його країні: 14 шкіл та дитячих садків Німеччини названі на честь Маара.

Пауль Маар є лауреатом Німецької премії дитячої літератури, Австрійської державної премії, Премії братів Грімм, Премії Е. Т. А. Гофмана, Премії Фрідріха Рюкерта.

Книги Пауля Маара перекладені тридцятьма мовами

А чи ЗНАЄТЕ ВИ, що...

Першу книгу – «Собака із татуюванням»(пан Белло) – Маар написав у 1967 році.

Це збірка оповідань, об'єднаних спільним сюжетом про собаку, який розповідав історії про малюнки, зроблені на його тілі. Ставши людиною, пан Белло залишився добрим і наївним. Про нього Маар написав 4 книжки й не збирається на цьому зупинятися

Перша книга про Суботика – «Що не день, то субота» – вийшла в 1973 році

Непосидючого Суботика читачі полюбили за доброту, гумор і фантастичні можливості здійснювати бажання.

Кожна нова історія про Суботика розповідає про добре створіння з поросячим носиком, що має енергійний характер і здатне зробити такими всіх людей, з якими зустрічається.

Суботик обирає собі тата — трохи старомодного й нудного пана Пляшкера, котрий усього боїться.

Як поступово змінюється новоспечений татусь, розповідається в 9 книжках : «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу», «Китобус, або Нові цятки для Суботика», «Суботик у небезпеці» та інших.

У 2001 році в Німеччині було відзнято фільм «Рудий п'ятачок» за першими трьома книжками Пауля Маара про Суботика.

Сам письменник виступив як сценарист кінострічки разом з Ульріхом Ліммером. Фільм став володарем Баварської Кінопремії, Золотої Німецької Кінопремії.

Маар пише також і серйозні книги для дітей. Так, у 2004 році побачила світ збірка «Старша сестра, чужий біль», яка складається з одинадцяти оповідань та повістей про непрості стосунки в сім’ях, де є діти.

ПИСЬМЕННИК ЗГАДУЄ, що ..

з дитинства дуже любив читати, але його батько вважав, що читання – це даремно витрачений час. Вдома у Маарів книг було дуже мало, тому Пауль брав їх в бібліотеці та читав після уроків вдома у шкільного приятеля.

можливо, тому Маар і став писати твори для дітей. «Мої книги – це послання тому хлопчикові з мого дитинства. Це те, що він хотів би прочитати, проте так і не прочитав» - каже письменник.

написати першу книгу спонукав Маара його п’ятирічний син, який попросив почитати щось цікавеньке.

до написання першої дитячої п'єси письменника наштовхнули нарікання директора театру, в якому Маар працював, на відсутність нових п'єс і необхідність раз за разом ставити «Сплячу красуню». Маар написав дві дитячі п'єси, першою з яких була« Король у ящику»(1971)

«Дитячий письменник або пригадує у своїх творах власні щасливі дитячі роки, або вигадує прекрасний світ дитинства, якого не мав у дійсності», - стверджує Пауль Маар. Про себе він каже, що належить до других, тому в його казкових історіях панує радість і довіра.

Творами Маара захоплюються діти і навіть дорослі, які не втратили дитячий погляд на світ і які не вважають, що жити треба нудно та розмірено, а навпаки вірять в те, що в житті є місце мріям, радості та пригодам .

Пропонуємо вам познайомитися з неймовірно цікавими персонажами творів Пауля Маара!

Книги письменника чекають у бібліотеці!

 

 

225 років від дня народження Генріха Гейне

Генріх Гейне народився в родині єврейського торговця Самсона Гейне й Бетті

ван Гельдерн у місті Дюссельдорфі, на Рейні. Рейнська область була  економічно більш розвиненою, ніж інші. Тут уже 1805року з приходом французьких військ були скасовані феодальні повинності й введене більш прогресивне законодавство. Отож, з раннього віку Гейне мав змогу бачити не лише феодальну відсталість країни, але й паростки нової Німеччини. З 1810 по 1812 рік Генріх навчався у Дюссельдорфському ліцеї. Наступний рік провів у конторі багатого банкіра у

Франкфурті-на-Майні. У 1816 році Генріх продовжив заняття комерцією у Гамбурзі у торговій фірмі дядька − мільйонера Соломона Гейне. Перший літературний виступ Гейне належить до 1817 року, коли в журналі "Гамбурзький страж" були надруковані його перші вірші. Юнацька лірика Гейне була відгуком на перше нерозділене кохання до кузини Амалії. На кошти дядька юнак вступив до Боннського університету (1819), звідки потім переїхав до Геттінгензького університету (1820), але змушений був полишити його у зв'язку з дуеллю. Він вивчав юридичні науки, філософію, літературу. У 1821 році вступив в Берлінський університет, де слухав лекції філософа Гегеля, одного з найосвіченіших людей свого часу. Пізніше Гейне виступив з глибоким аналізом німецьких філософських систем. У грудні 1824 році Генріх повертається до Геттінгензького університету. У цьому ж році його приймають у будинку Гете у Веймарі. У 1825 році Гейне захистив у Геттінгензькому університеті дисертацію на ступінь доктора права, а напередодні прийняв лютеранство. Потім він багато подорожує, відвідуючи Англію, Італію. Враження від цих поїздок відбились у його дорожніх нарисах. Під час літнього відпочинку Гейне прочитав у газетах про Липневу революцію. Це підштовхнуло його до рішення поїхати до Франції. Гейне прибув до Парижа 14 травня 1831 року. Все подальше життя пройшло в столиці Франції. До Німеччини він боявся повертатися, адже йому загрожував арешт за гострі політичні твори. Упродовж життя Гейне побував у Німеччині два рази, щоб навідати матір і улаштувати діла з видавцем (1844). У подальшому поїздки до Німеччини були неможливими за станом здоров'я: у поета був параліч спинного мозку. У травні 1848 року він востаннє вийшов з дому, щоб відвідати Лувр. Решту років він був прикутий до ліжка. Проживаючи в Парижі, Генріх Гейне зустрічався з багатьма видатними людьми: Оноре де Бальзаком, Жорж Санд, Гансом Крістіаном Андерсеном, Ріхардом Вагнером, Фердинанадом Лассалем і Карлом Марксом. Гейне починав писати в той час, коли в Німеччині лірична поезія переживала розквіт. Епоха романтизму зробила лірику традиційним жанром німецької літератури. Його поезія стала вищим досягненням німецького романтизму. Гейне відкидав застарілі поетичні умовності, говорячи про свої почуття без риторики й поетики, а іноді дозволяв собі навіть іронізувати над пристрастю своїх почуттів. Простота, природність, імпровізаційність його поезії підкорили тодішнього читача. У 1826-1831 роках Гейне пише "Подорожні картини" − серію художніх нарисів, у котрих на перший план виходить особистість автора, це пристрасний, допитливий спостерігач, який піддає критиці сучасну йому дійсність. Мандрівка Гарцом слугує для автора приводом, щоб висловити свої думки про різні сторони громадського, політичного й культурного життя Німеччини. У 30-ті роки почалась бурхлива публіцистична діяльність Гейне. Він друкує серію статей, у котрих знайомить німецького читача з Францією часів Липневої монархії. Коли восени Гейне здійснив поїздку до Німеччини, він відчув, як змінився за ці роки: набув великого суспільного досвіду, оволодів передовими ідеями свого часу. Після повернення поета з Німеччини у грудні 1843 року він зустрівся з молодим політичним мислителем Карлом Марксом. Між ними встановились тісні дружні стосунки. Важливу роль відіграло знайомство з ученням утопічних соціалістів, особливо Сен-Сімона. Ідеї Сен-Сімона знайшли відображення у першому розділі його нової поеми "Німеччина. Зимова казка" (1844). Сюжетом її послужила мандрівка письменника Німеччиною. У ній прихований гострий політичний конфлікт. Образ батьківщини Гейне змалював у чіткому часовому й просторовому вимірі. Простір поеми — це територія Німеччини, кожен новий розділ — це нове місце, водночас реальне й умовне. У центрі авторської уваги — сучасність, хоча він іноді звертається до наполеонівської епохи або до давнини, котра стала вже міфами та легендами. Повстання ткачів влітку 1844 року сколихнуло всю Німеччину. Ця подія знайшла відображення у творчості багатьох поетів і художників, котрі прагнули викликати співчуття до тяжкої долі ткачів. Гейне відгукнувся на цю подію віршем "Сілезькі ткачі" (1844). В останнє десятиріччя життя поет був прикутий до ліжка, ці вісім років він називав "матрацною могилою". Події в Німеччині глибоко хвилювали поета. Він звинувачує боягузливу німецьку буржуазію, її зрадницьку поведінку під час революції. Тяжкі роздуми викликає поразка революційних сил Німеччини та Угорщини ("У жовтні", 1849). Збірка "Романцеро" (1851) відбиває настрої гіркоти, його погляд на хід історії стає песимістичним. У бібліотеці ліцею експонуватиметься книжково-ілюстративна виставка до 225-річчя від дня народження видатного німецького поета Генріха Гейне.

Книжкова виставка представить творчий шлях Генріха Гейне (1797-1856) – одного із найвидатніших німецьких поетів та журналістів ХІХ століття, який вважається останнім поетом «романтичної епохи» і одночасно її очільником. Він зробив німецьку мову придатною для лірики, підніс жанр фейлетону і подорожніх нотаток до рівня мистецтва, і надав мові стилістичної легкості та елегантності. Ліричні вірші раннього періоду творчості Гейне були об’єднані в збірку «Книга пісень» (1827), що принесла йому визнання у Німеччині, а згодом і в інших країнах Європи. За життя автора її видавали 13 разів. Чимало віршів поета було покладено на музику Робертом Шуманом, Францом Шубертом, Йоганнесом Брамсом, Петром Чайковським, Ріхардом Штраусом, Едвардом Грігом та іншими.

Виставка розрахована на широке коло користувачів і супроводжуватиметься бібліографічними оглядами представленої літератури.

 

10 ГРУДНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ФУТБОЛУ

Футбол надзвичайно цікавий вид спорту, який всебічно розвиває людину, загартовуючи тіло, характер і волю.

Для багатьох людей футбол став не просто грою, а стилем життя професією або захопленням. В цю гру грають професійні гравці і незлічена кількість любителів. А скільки вболівальників збирають матчі улюблених команд, даруючи вболівальникам чудову насолоду від красивої гри.

Можна написати багато гарних слів про цей вид спорту, але, найголовніше, що він об’єднує нас всіх під одним прапором, ім’я якому ФУТБОЛ!

Вітаємо всіх майстрів шкіряного м’яча , пропагандистів найпопулярнішого виду спорту. Бажаємо успіхів, перемог і яскравих вражень від улюбленої гри.

Бібліотека ліцею пропонує ознайомитися з книжковою виставкою «Футбол грають всі». Для любителів і цінителів футболу знайомство з цією виставкою буде справжньою насолодою.

 

 

10 грудня — Міжнародний день прав людини

Всі ми люди, але piзнi;

Piзнi, але рівні.

Міжнародний день прав людини — міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи ухвалення нею Загальної декларації прав людини в 1948 році. Вона включає в себе широкий перелік політичних, громадянських, соціальних, культурних та економічних прав.

Загальна декларація прав люди внесена до Книги рекордів Гіннеса як документ, перекладений більше, ніж 400 мовами, що свідчить про її універсальний характер і масштаби поширення.

В Конституції України відображені всі норми, які проголошені Загальною декларацією прав людини та зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Сьогодні Україна, як і весь світ, стикнулася з особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Тому як ніколи суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі. Враховуючи важливе значення правової освіти в подальшій розбудові України як правової держави, вихованні у громадян поваги до закону і прав людини, Указом Президента України започатковано проведення Всеукраїнського тижня права, щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

І саме в цей день в бібліотекар підготувала і провели правознавчу інформаційну бесіду «Правовий захист дитини». Кожна дитина потребує піклування і доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм.

У  бібліотеці оформлена книжкову виставку «Світлішає на світі коли радіють діти».  Виставка дає можливість користувачам бібліотеки ознайомитись з правовою літературою. Знання своїх прав та вміння ними користуватись є невід’ємною частиною якісного життя кожного українця. Наші читачі мають змогу переглянути матеріали, представлені на книжковій виставці. До їх уваги документи з різних галузей права. Виставка стане корисною всім, хто займається правовою самоосвітою, цікавиться питаннями правознавства і практично всім громадянам.