7 січня – Різдво Христове

Різдвяна ніч… Чи ж передати вдасться,

«Всю повноту і таємниць, і мрій,

І спогадів, і снів. А скільки щастя,

І скільки світла в сповненні надій?!

Бо це ж та ніч, в якій зоря засяла,

Й на цілім світі нова радість стала.»

Автор невідомий

Одне з 12 головних церковних свят, що має багатовікові традиції – Різдво Христове, яке є частиною нашої національної скарбниці.

Цікаво, що протягом перших сторіч Різдво, як окреме свято, в християнському світі не існувало. Вперше його почали відзначати в IV столітті, де вже після встановлення таких свят, як: Великдень, Трійця й Богоявлення. Різні дати Різдва (25 грудня або 7 січня) пояснюються тільки різними системами літочислення (григоріанський і юліанський календарі).

7 січня віряни відзначають народження Ісуса Христа. Коли народився Ісус, від Віфлеємської зірки почало йти яскраве світло, яке і сповістило світу про народження Спасителя. Світло зірки вказало дорогу й східним мудрецям – волхвам, які щедро обдарували немовля – звідси і бере свій початок традиція дарувати подарунки на Різдво.

Після святкової служби в храмі, за столом збирається вся родина, кажучи замість привітання слова: «Христос Рождається! Славімо його!». 7 січня – дата закінчення посту, тому господині на цей день готували вже й м'ясні страви. Головною різдвяною стравою вважається кутя – пшенична або рисова каша, змішана з родзинками, маком, медом, горіхами. Також на столі обов'язково має бути узвар – компот із сухофруктів.

Святкують Різдво 12 днів, до Водохреща – 19 січня. Цей період називається Святки. Також на Різдво Христове прийнято колядувати, а колядників обдаровувати грішми й солодощами. На це свято в кожному домі також випікали пироги, пряники, колядки – це вироби з житнього прісного тіста з начинкою, якими пригощали колядників.

Має значення і на який день випало Різдво Христове: понеділок – літо буде теплим і порадує великим урожаєм грибів; вівторок – рік вдалий для укладення шлюбу; середа – рибалка і полювання будуть успішними; четвер – фортуна посміхнеться незаміжнім дівчатам; п'ятниця – зима буде довгою, а літо – коротким; субота – о кінці зими буде багато дощів; неділя – рік буде хорошим і принесе людям багато радісних подій.

Шановні читачі! Від щирого серця бібліотека вітає Вас з Різдвом Христовим. Зичимо кожній родині достатку, міцного здоров'я, творчих натхнень, закоханості, добра та успіхів у навчанні та роботі. Давайте наколядуємо та нащедруємо благополуччя для України, для всіх нас. Нехай в ці світлі дні преображаючий дух Народження Христового запанує в наших серцях і подарує мир, радість, добро і процвітання, а це Різдво стане ще одним яскравим моментом у житті. Будьте щасливі!

Земля і Небо торжествують,
радіють, колядують дорослі і малі:
«Бог народився - весь світ звеселився!»
− Христос Рождається!
− Славімо Його! 

 

Василь Стус – постать, що єднає Україну

Миттєве й вічне — то одно і те ж.

Коли ти весь, неначе кулька болю,

ані пережидаєш цю недолю,

ані до себе смерти не зовеш.

Як на твоїх очах твоя планета

подаленіла й зникла на очах!

Як наростає біль! В тобі, поете,

усе живе проллялося в рядках,

де ні оскарження нема, ні болю.

Бо, тратячи, своїх доходиш меж,

ані пережидаєш цю недолю,

ані до себе трудну не зовеш.

Василь Стус «Миттєве й вічне — то одно і те ж…»

   Василь Стус – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, Герой України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (посмертно), поет страдницької долі, громадянин-патріот, український інтелігент, співтворець сучасного українського культурного відродження.

  Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області  — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.

  У 1944-54 Василь навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно і наполегливо працював у бібліотеці. Закінчивши 1959 році навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші.

  Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Веселий цвинтар» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

  За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

  Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він оперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням спів в’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

 Василь Стус жив, творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує, – свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну пам’ять, самобутню культуру. Як письменник і громадянин Стус належить до тих духовних лідерів нації, актуальність яких із плином часу не зменшується, а набуває все більшої ваги, бо сьогодні він єднає два віддалені регіони – Поділля й Донеччину, ніби стверджуючи своєю долею ідею соборності України.

 З нагоди дня вшанування пам’яті В.Стуса бібліотекарем було оформлено книжкову виставку, де представлені твори автора.

 

«Твою красу я переллю в пісні…»

 Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!

 

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

                                             

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецької області). Його дитячі роки минули у селищі Третя Рота (нині м. Верхнє) біля Дінця. З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, потім був телефоністом, чорноробом.

Початкову освіту дав йому батько; крім того, Володимир багато читав, особливо захоплюючись пригодницькою літературою. У 1911 р. він вступає до двокласного училища в с. Третя Рота. Продовжував освіту в Харківському інституті народної освіти. – Червоної армії) та Другій світовій війні.

Писати вірші почав із 14 років. У жовтні 1917 р. лисичанська газета «Голос рабочего» друкує вірш В. Сосюри «Плач волн», потім – перший вірш українською мовою «Чи вже не пора». Як поет В. Сосюра виходить з романсової традиції з притаманним їй образним рядом та інтонацією. Соціальна тематика уживається в його поезії із сентиментальними медитаціями. Формування його як зрілого поета припадає на пореволюційні часи.

У 1921 р. вийшла збірка «Поезії», це була друга його книжка. Перша, «Пісні крові» (1918 р.), не збереглася. Цього ж року з’являється поема «Червона зима». У 20-х роках XX ст. виходять також збірки «Осінні зорі» (1924 р.), «Сьогодні» (1925 р.), «Золоті шуліки» (1927 р.), «Коли зацвітуть акації» (1928 р.).

За десятиліття між 1922 та 1932 роками В. Сосюра був членом багатьох літературних організацій – Пролеткульт, «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. У цей важкий час В. Сосюра майже не пише, займається перекладами. Настрої відчаю позначилися й на збірці «Серце» (1931 р.). У 1936 р. поета знову приймають до Спілки радянських письменників (у 1934 р. В. Сосюру «за націоналістичні ухили» виключають з партії та зі Спілки письменників).

Наступного року з’являється збірка «Нові поезії». У 1939 р. – збірка «Люблю». У 1940 р. В. Сосюра закінчує своє найбільше ліро-епічне полотно – роман у віршах «Червоноармієць». Збірки воєнних та повоєнних років: «В годину гніву» (1942 р.), «Під гул кривавий» (1942 р.), «За мир» (1953 р.), «На струнах серця» (1955 р.), «Солов’їні далі» (1957 р.). У 1960 р. завершує поему «Розстріляне відродження», розпочату в довоєнний час і опубліковану в 1988 р. в журналі «Вітчизна». В останнє десятиліття життя поета побачили світ збірки поезій «Близька далина» (1960 р.), «Поезія не спить» (1961 р.), «Осінні мелодії» (1964 р.), «Весни дихання» (1964 р.).

Поема «Мазепа», розпочата у 1929 р. та закінчена в 1959 р., потрапила до списку заборонених творів і була надрукована аж у 1988 р. До останнього дня поет залишався людиною активною, діяльною, життєлюбною. Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р.

Книжкова виставка присвячена сторінкам життя та творчості Володимира Сосюри, де представлені зібрання творів Володимира Сосюри.

 

Новорічна феєрія у бібліотеці

Свято наближається… найулюбленіше свято дітей і дорослих.

Новорічні свята – це свята дитинства! Це особлива атмосфера, настрій, очікування дива, казки. Це запах ялинки, шоколадних цукерок і мандаринів.

Мабуть кожен відчуває, що з приходом зими все навкруги наче перетворюється на казку. Звичний пейзаж змінюється, коли з неба починають падати, кружляючись у вальсі, сріблясті сніжинки. Іноді піднімається хуртовина, утворюючи снігові перемети. Діти з нетерпінням чекають можливість долати снігові кучугури на санчатах. А коли морози змінює відлига на дахах будинків з’являється мереживо з бурульок, які у промінцях сонця виблискують усіма фарбами веселки. Всі відчувають наближення свят.

Кожен вважає Новий рік та Різдво Христове радісними, затишними сімейними святами. І дорослі, і малеча чекають новорічного дива. Дорослі вірять, що новорічна ніч може виконати всі бажання. Діти заздалегідь стають слухняними, як ніколи! Всім відомо, що лише слухняним малюкам Дід Мороз приносить омріяні подарунки. Навіть дорослі відчувають себе дітьми, отримавши сюрпризи під ялинкою. 

Готуючись до свят в кожній оселі починають велике прибирання – у новий рік потрібно входити з чистим будинком. Вигрібається пил і бруд з усіх кутків, миються люстри, наводиться порядок у кухонних шухлядках і на книжкових полицях. Але несподівано до рук потрапляє коробка, схована на верхній поличці книжкової шафи. Обтираючи пил з кришки, розумієш, що прибирання почекає. У коробці причаїлися новорічні та різдвяні листівки, які зберігало не одне покоління вашої родини. Знайомий почерк, щирі побажання… Новорічні дива трапляються: тихими кроками на мить повертається минуле і зігріває душу теплом.

Новорічне свято бере свій початок ще з часів найдавніших народів – землеробів. Неможливо визначити який народ почав святкувати зустріч Нового року першим, оскільки цей день святкується всіма народами нашої планети з давніх часів. Але до кожного народу Новий рік приходить «у свій час», відповідно до традицій, звичаїв, легенд, пов’язаних із місцем проживання та історичною долею.

А щоби новорічний настрій остаточно заполонив вас, бібліотека підготувала святкову виставку із рекомендацією літературних творів для різдвяного читання. Ця чудова збірка складається із десяти новорічних історій, наповнених теплом, духом Різдва і очікуванням дива, також, як завжди, на абонементі художньої літератури на вас чекають теплі любовні історії, улюблені детективи, збірки поезій, історичні та біографічні романи.

Передноворічні дні, подібно чарівній машині часу, здатні повернути в дитинство навіть найзатятіших скептиків. Вбрані ялинки неймовірної краси, яскрава ілюмінація на вулицях, а головне – флюїди чуда й казки, що витають в повітрі – вони невиразні поглядом, але зате відчуваються кожної струнку душі. І, навіть якщо ти вже давно не віриш в Діда Мороза, так і хочеться згадати саме божевільне бажання і всім серцем повірити в те, що воно обов’язково здійсниться!  

Тож нехай «Зміни будуть лиш на краще

В році тому, що прийде.

Хай усім нам, друзі, з вам

Він лиш щастя принесе».