10 грудня — Міжнародний день прав людини

Всі ми люди, але piзнi;

Piзнi, але рівні.

Міжнародний день прав людини — міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи ухвалення нею Загальної декларації прав людини в 1948 році. Вона включає в себе широкий перелік політичних, громадянських, соціальних, культурних та економічних прав.

Загальна декларація прав люди внесена до Книги рекордів Гіннеса як документ, перекладений більше, ніж 400 мовами, що свідчить про її універсальний характер і масштаби поширення.

В Конституції України відображені всі норми, які проголошені Загальною декларацією прав людини та зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Сьогодні Україна, як і весь світ, стикнулася з особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Тому як ніколи суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі. Враховуючи важливе значення правової освіти в подальшій розбудові України як правової держави, вихованні у громадян поваги до закону і прав людини, Указом Президента України започатковано проведення Всеукраїнського тижня права, щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

І саме в цей день в бібліотекар підготувала і провели правознавчу інформаційну бесіду «Правовий захист дитини». Кожна дитина потребує піклування і доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм.

У  бібліотеці оформлена книжкову виставку «Світлішає на світі коли радіють діти».  Виставка дає можливість користувачам бібліотеки ознайомитись з правовою літературою. Знання своїх прав та вміння ними користуватись є невід’ємною частиною якісного життя кожного українця. Наші читачі мають змогу переглянути матеріали, представлені на книжковій виставці. До їх уваги документи з різних галузей права. Виставка стане корисною всім, хто займається правовою самоосвітою, цікавиться питаннями правознавства і практично всім громадянам.

 

 

День української хустки в Красноїльському ліцеї. Учні 3 класу розмальовували розмальовки хустки, а також була оформлена книжкова виставка, де школярі дізнавалися цікаві факти про українську хустку.

 

День Збройних сил України

Щорічно 6 грудня в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні сили України»  відзначається День Збройних сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у кривавих війнах та конфліктах від Київської Русі і до нашого часу.

День Збройних сил України - одне з найважливіших свят цього року, адже ЗСУ зараз є нашою опорою.

Це свято завжди відзначалося з гордістю та пошаною, але у 2022 році під час повномасштабної війни його важливість зросла ще більше. ЗСУ - це меч і щит України, наша опора і захист. Найкращі сини і дочки України борються в Збройних силах за незалежність і свободу своєї Батьківщини.

Із нагоди свята в бібліотеці відкрита книжково-ілюстративна виставка, присвячена мужнім захисникам Батьківщини. На виставці розміщені матеріали про солдат і офіцерів Збройних сил, які гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. З історією української зброї, війн та збройних конфліктів, військовою символікою держави та становленням Збройних сил знайомлять читачів бібліотеки книги, розміщені на виставці.

Зазвичай на День Збройних сил України проводяться паради і виставки військової техніки в різних містах, але в цьому році таких заходів, зрозуміло, не буде. Натомість українські захисники покажуть свою майстерність на фронті.

Вітаємо всіх доблесних і хоробрих чоловіків і жінок, які потужною стіною захищають свою рідну Україну від окупанта! Неможливо висловити словами нашу безмежну вдячність. Нехай Господь береже кожного українського воїна. Україна пишається своїм військом. Слава Збройним Силам України! Слава Україні!

 

 

«У істини проста мова» до 300-річчя Г. С. Сковороди

«Якби ніхто нічого не знав про Г. Сковороду, якби час не пощадив для нас його рукописні твори…, якби народ не зберіг легенд про його дивовижне життя, якби зосталася одна- єдина його епітафія, то і вона блиснула би для людства спалахом дивовижної сили і осяяння: «Світ ловив мене, та не впіймав!»

І. Драч

 Україна на державному рівні відзначає 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди. Дата ювілею відомого українця увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.
   Григорій Савич Сковорода –  видатний філософ, педагог, поет, композитор, музикант, постать якого є символом української культурної спадщини. Він мав високі досягнення та блискучу освіту, проте зрікся світу й кар’єрного росту. Замість родинного затишку обрав долю мандрівного філософа й протягом 25 років побував у багатьох містах і селах України, через пісні, кантати і псалми викладаючи свої філософські погляди, тавруючи соціальне зло, прославляючи природу та волелюбність людини.

До 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди - видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога вчителем української літератури Мінайлюк О. В. з учнями 7 класу Красноїльського ліцею, проведено виставку дитячих малюнків "Життєдайна сила афоризмів Григорія Сковороди",

Учні, презентували свої роботи за такими афоризмами:

Людина - це маленький світ
Крила любові- крила вогню
Бери вершину і матимеш середину
Більше думай і тоді вирішуй
Праця - всякому добру батько
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений
Любов є джерелом всякого життя
Не за обличчя судіть, а за серце

Мудрість, яку він проповідував, не має часових обмежень,і зараз в часи важких випробувань, набуває особливого значення для кожного з нас. Це можливість зупинитися на хвилинку й поміркувати про наповнення і сенс життя, про чорне і біле, про друзів і ворогів. Сковородинівська мудрість є близькою до кожного з нас й знаходить відгук у нашому серці й душі.

3 грудня 2022 року відзначаємо 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди. Усі про нього чули, бачили його портрет на 500 гривнях, скоріше за все, навіть використовують його вислови, що вже стали крилатими. Але чи багато з нас дійсно читали його твори? Якщо ні, то мерщій завітайте до нашої бібліотеки та ознайомтеся з новими виданнями, які представлені на книжковій виставці.

 

 

125 років від дня народження Головка Андрія Васильовича

Андрі́й Васи́льович Головко́ ( 3 грудня 1897, с. Юрки, Кобеляцького повіту Полтавської губернії Російської імперії , нині Козельщинського району Полтавської областіУкраїни — 5 грудня 1972 Київ, УРСР)   Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887 р. в с. Юрки на Полтавщині в заможній селянській родині. У 1905 — 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 — 1914), мріяв про власну літературну працю. У 1912 р. під впливом «Кобзаря» почав писати вірші українською мовою. Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві «Юнацька спілка» та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському журналі «Рідна мова». Жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки. Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість «З-за хмари»). Під час імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення. Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У січні 1919 р. в Кременчуцькому видавництві «Маяк» вийшла поетична збірка Головка «Самоцвіти» (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у ній в перші місяці 1919 р. кілька уривків з розпочатої повісті «У дикому танку. (З часів німецької окупації)», але цей твір лишився незавершеним. Літо й осінь 1919 р. Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах Стінка і Ляхівці. У червні 1920 р. записується добровольцем у Червону Армію. Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об’єднаної дивізії курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного. Січень-квітень 1921 p. — служба в харківській Школі червоних старшин, де він викладав політекономію. У 1922 p., демобілізувавшись, повністю перейшов на літературну роботу. З 1923-го — член Спілки селянських письменників «Плуг». Перший його завершений прозовий твір — шкіц «Момент» (опублікований під назвою «Рафінована проституція»: Шляхи мистецтва. — 1921. — № 2). Наступні твори — шкіці «Діти Землі і Сонця» (1922), повісті «Можу» (1922) і «Червоний роман» (1923). 1924 р. — оповідання «Крученим шляхом», де майже повністю збережено сюжет «Червоного роману» (для видання творів у двох томах (1957) автор здійснив нову редакцію повісті). Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та повістями про сільську молодь. Оповідання «Дівчинка з шляху» (1922), «Товариші» (1923), «Пилипко» (1923) склали першу прозову збірку А. Головка «Дівчинка з шляху», що вийшла у Харкові 1925 p. Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань «Пилипко» і «Червона хустина» (друга редакція 1957р.), які були опубліковані 1924 р. і стали хрестоматійними. З’являються також повісті «Зелені серцем» (1924) та «Пасинки степу» (1925). 1926 р. видано збірку оповідань і повістей «Можу» (в цей час Головко уже переїхав до Харкова). Восени 1926-го письменник готувався до «запису тексту» завершеного на той час в творчій уяві роману «Бур’ян». Вже в кінці 1927р. на республіканському конкурсі до 10-річчя Жовтня книга була удостоєна ювілейної премії. З’явилися переклади російською, білоруською, а пізніше — німецькою, угорською, польською та чеською мовами. На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман «Три сини» (після 1931p. — трилогія «Три брати»). У 1932p. з’явився твір «Мати» (як пролог до роману «Три брати»),а в 1935p. опублікована його нова (основна) редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії — романом «Артем Гармаш», у періодиці друкується кілька фрагментів з перших розділів. Спробував А. Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість «Скиба Іван» (1934) і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії — «Митько Лелюк» (1936 — 1937) та «Літа молодії» (1940). Під час війни був спочатку військовим кореспондентом авіаційної дивізійної газети, потім — кореспондентом газети ЦК КП(б)У «Комуніст» («Радянська Україна»), а з липня 1943р. працював у фронтовій газеті «За честь Батьківщини». З-поміж творів воєнного періоду виділяється оповідання «Дружба», яке вийшло окремою книжечкою в Уфі 1942р. 1942р. в Уфі вийшла збірка нарисів «Бойові епізоди» (твори «Бойовий екіпаж», «Капітан Чайка», «Снайпер Максим Бриксін» та ін., вміщувані раніше у фронтових газетах). З кінця 40-х років основною роботою А. Головка стала праця над «Артемом Гармашем». Роман у нинішньому його вигляді складається з трьох книг (частин). Перша з них вийшла друком у 1951р. (із змінами і доповненнями — в 1954р.); друга — в 1960р. (кількома розділами доповнена 1962 р.); у трьох книгах роман опублікований 1971 р. (з доповненням — в 1972р.). Письменник розпочав також четверту книгу роману, обмірковував сюжетні ходи п’ятої книги. Та їм уже не судилося побачити світ. 5 грудня 1972 р. А. В. Головко помер. Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи, вулиці, колгосп на його батьківщині.

 

1грудня щороку відмічається Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Його мета – привернути увагу громадськості і нагадати суспільству, що ВІЛ/СНІД є однією з самих глобальних проблем людства.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування.
Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ. За даними Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй із ВІЛ/СНІД, близько 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч не знають про свою хворобу.
Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди, які живуть з вірусом імунодефіциту людини, можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Соціальним педагогом Рубаняк Л.О., медичною сестрою Аксюк В.В. було проведено бесіду " СНІД чума ХХІст." з учнями 11класу. Символ Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – червона стрічка, яка символізує пам’ять про людей, життя яких забрав СНІД. Також вона є символом боротьби із захворюванням і надії на те, що незабаром знайдуть ліки від “чуми XX століття”.
Учні і педагогічний колектив нашої школи не могли пройти осторонь цієї проблеми.
Учителі у класах провели виховні бесіди щодо цієї болючої теми, а діти змогли висловити свої думки та поставити хвилюючі їх питання. Біблотекар Шпитчук О.М. підготувала виставку “Не дай СНІДу шанс”.
Кожна дитина нашої школи підтримала День боротьби, вдягнувши символ – червону стрічечку.