Вербна неділя: історія свята, звичаї, народні прикмети та, що не можна в цей день.

За тиждень – Великдень!

Будьте здорові, як вода,

І багаті, як земля.”

Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзнеачатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.

В цей день великий піст дещо послаблюється: ті, хто постять, можуть вживати рослинну олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина. Але це не єдине, що варто знати про це свято. Стаття, окрім короткої історії про походження свята, містить багато цікавих фактів про святкування, забобони та заборони, котрих здавна дотримувались українці та як бонус, прикмети до Вербної неділі!

Коротка історія про походження свята:

Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.

Тож коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа. Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до цих пір.

Раніше Вербна неділя мала іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим, але оскільки на теренах Європи символом цього дня є верба, а припадає він щороку на сьомий день тижня, тож отримав видозмінену народну назву — Вербна Неділя.

Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але оскільки на території Європи, в тому числі і України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба, навпаки, поширене дерево, що несе у собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою.

Звичаї і заборони під час Вербної неділі, пов’язані із вербою:

Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду.

Освяченою гілочкою верби махали у бік хмар, якщо хотіли відігнати грозу та очистити небо від хмар.

Після освячення в церкві, вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників — аби вся живність була здорова, а господарство процвітало.

Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року. Засушеною вербою розмалювали піч у якій випікались пасочки до Великодня.

Та у взагалі, освячені гілочки ставили у кутках будинку і залишали до тих пір, коли вони самі не засохнуть.

Вірили також, що вода, у якій були замочені вербові гілочки, має цілющу силу, нею вмивались, поплескуючи легенько себе та своїх рідних гілочкою і промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист».

Існувала також цікава традиція випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишки верби, а запечені вироби згодовували худобі та домашнім улюбленцям, щоб ті були здорові.

Вдариш по тілу гілочкою верби – буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе і рідних, яким зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок.

Це лише декілька прикладів традицій, пов’язаних із вербою. Насправді, в Україні існує величезна кількість подібних “вербових” традицій, які мають свої відмінності у кожному куточку країни.

Заборони під час Вербної неділі:

Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці, такої як рубання дров чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.

Звісно ж, до заборон відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, котрі триватимуть ще протягом тижня до Великодня.

Чудодійні властивості верби:

·Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

·Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

·Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

·Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

·Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

·Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

·Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

·З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

·Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

·Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;

·Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

·Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

·У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;

·Коли  господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.

·Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

Народні прикмети на Вербну Неділю:

·     Якщо у цей день нема заморозків — чекайте щедрий врожай фруктів.

·     Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо.

·     Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною.

·     З’їсти шматочок освяченої верби — отримати успіх у своїх справах.

·     Закликати кохану людину подумки у свій дім — пришвидшити її прихід у ваше життя.

·     Якщо на Вербну неділю йде дощ, то весь врожай буде хорошим.

·     Посадиш кімнатну рослину в будинку у цей день — принесеш достаток у дім.

·     Мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів.    

В бібліотеці оформлено книжкову виставку до свята «Гілочка тоненька, котики пухнасті принесуть у хату радість, мир і щастя». 

12 КВІТНЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ

…«З висот, проклавши трасу невідому.

Оглянув землю-матір наш Антей

І повернувся до землі. Додому –

В обійми людства і дітей»

Василь Юхимович (про перший політ Ю.О.Гагаріна)

12  квітня світ відзначає День авіації і космонавтики – пам’ятну дату, присвячену першому польоту людини в космос. Це особливий день – день тріумфу науки і всіх тих, хто сьогодні  працює в космічній галузі.

Саме 12 квітня 1961 року відбувся історичний політ радянського льотчика-космонавта Юрія Гагаріна на орбіту Землі, що відкрив нову епоху в освоєнні космосу людиною. Політ тривав 108 хвилин і за один день зробив Гагаріна героєм всесвітнього масштабу. У день космонавтики і авіації ми вшановуємо працівників ракетної та авіаційної галузі, які розвивають космічну техніку, запускають на орбіту супутники, створюючи передумови для подальших наукових досліджень.

Цікаві факти про космос, як правило, привертають до себе масу читачів у всьому світі. Таємниці і загадки Всесвіту не можуть не хвилювати нашу уяву. Що ж ховається там, високо-високо в небі? Чи є життя на інших планетах? Як багато часу потрібно, щоб дістатися до сусідньої галактики? Погодьтеся, відповіді на ці питання хочеться отримати всім, незалежно від віку, статі чи, скажімо, соціального статусу. Відповісти на ці та інші питання користувачам бібліотеки допоможе книжково-ілюстративна виставка-подорож «Космічні таємниці». Матеріали, представлені на виставці розповідають про найцікавіші факти про космос і космонавтів. Знайомлячись з книгами, маленькі читачі дізнаються багато нового про те, про що раніше і не здогадувалися.

Бібліотека запрошує всіх бажаючих ознайомитися з матеріалами виставки та здійснити цікаву захоплюючу космічну подорож.

85 річчя від дня народження Коломієць Тамари Опанасівни

Коломієць Тамара Опанасівна (9 квітня 1935, місто Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області) – українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (з 1956 року).

1957 року закінчила факультет журналістики Київського університету.

Мати багато працювала, тому вихованням дівчинки займалася бабуся. Тамара виросла «у пелені бабусі Ганни», яка була в міру релігійною, керувалася здоровим глуздом і прислухалася до народної мудрості. Ці риси характеру вона передала внучці.

Неписьменна баба Ганна знала напам’ять майже весь «Кобзар» і часто його цитувала.

Мама дівчинки працювала лікарем, але Тамарі ця професія була не зовсім зрозуміла: лікарня, амбулаторія, виклик, знову лікарня. Дідуся і татка, на жаль, уже в ранньому дитинстві у дівчинки не було: дідуся забрала громадянська, а татка – Друга світова війна. Але був ще маленький братик, якому доводилося власноручно майструвати вітрячки, літачки та кораблики. Тамара Коломієць належить до покоління, дитинство якого було перерване війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі підручники замінив «Кобзар» та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні, казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч. У дитинстві дівчинка надавала перевагу хлопчачій компанії і гралася виключно з хлопчаками. У шкільні роки мріяла стати лікарем, бо дитяче серце ще довго залишалося чутливим до ран війни. Якщо у школі задавали писати твір на вільну тему, то Тамарі легше було висловлюватись у віршованій формі. А коли в пам’яті народжувався якийсь рядок, то він, як правило, мав бути останнім і на нього «треба було вийти».

Творчість

Перша збірка «Проліски» побачила світ 1956 року, коли Тамара Коломієць ще навчалася в університеті. 1957 року цю збірку відзначено першою премією та золотою медаллю VI Всесоюзного фестивалю молоді і студентів у Москві. Перша збірка лірики Тамари Коломієць -– «Проліски» (1956) – з’явилася друком, коли авторка – студентка факультету журналістики Київського університету – мала 21 рік. Тоді ж молоду поетесу прийняли до Спілки письменників. На початку творчого шляху її помітив і благословив напутнім словом М. Рильський. Першим редактором був М. Стельмах. Із більшими чи меншими перервами звідтоді вийшло 10 книжок лірики, зокрема «Осіння борозна» (1981), «Багаття на межі» (1984) та «Дорога в листопад» (1990).

А потім – 15 років – не мовчання поетеси, а невидавання її книжок. Були лише добірки в періодиці – газетах «Вечірній Київ», «Хрещатик», «Я, ти, ми», «Вісті», в журналі «Вітчизна»…

Нині поетеса скерувала свої зусилля в інше русло – у дитячу літературу. Питання рідної мови, святинь та ідеалів, такі актуальні сьогодні, старшим людям освоювати важко, а ще важче – міняти їх. Тому працювати треба з найменшими, вважає Тамара Опанасівна. Тож вона активно пише та співпрацює з різними видавництвами. У її творчому доробку – понад 30 збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок.

Найвідоміші її книги:

«Пастушок» (1961),

«Хиталочка-гойдалочка» (1965, 1969, 1983),

«Помічники» (1965, 2014),

«Недобрий чоловік Нехай» (1967, 2012),

«Біб-бобище» (1968, 1977, 1989),

«Луговий аеродром» (1972),

«Хто розсипав роси?» (1975),

«Візьму вербову гілочку» (1983),

«Найперша стежечка» (1985, 2006),

«Гарна хатка у курчатка» (1989, 1990, 1991, 2002, 2003),

«Де ховає сонце роси» (2006),

«Бринчики-мізинчики» (2012) та інші.

А для найменшеньких читачів, які тільки засвоюють перші літери – чудові абетки:

«Веселе місто Алфавіт»,

«Хто нам літери приніс»,

«Абетка»,

«Зоопарк від А до Я».

Твори Тамари Коломієць перекладено англійською, польською, угорською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу.

Чимало віршів Тамари Коломієць покладено на музику композиторами М. Чемберджі, Ю. Рожавською, Ж. Колодуб, Б. Буєвським, С. Сабадашем, Т. Димань. Окремою збіркою, що має назву «Я по вулиці іду» вийшли пісні композитора А. Мігай на слова поетеси. У 2008–2014 роках вийшли книжки Т. Коломієць з аудіо-відео додатками, зокрема: «Недобрий чоловік Нехай», «Помічники», і вже названа збірка «Я по вулиці іду».

Тамара Опанасівна досить активно співпрацює з популярним журналом «Пізнайко». Нещодавно «Веселка» перевидала її «Веселе місто Алфавіт». У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, – уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.

Тамара Коломієць також перекладає з інших мов. Зокрема,

з білоруської – збірка народних пісень, загадок, скоромовок «Пішов котик на торжок», твори Н. Гілевича «Біжить клубок з голками»,

з латиської – «Золоте ситечко» Я. Райніса,

з монгольської – «Тато, мама і я» Ж. Дашдонга та інших мов.

Відзнаки:

За переклади з білоруської поетесі було присуджено премію імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини». Вона також нагороджена премією імені Наталі Забіли журналу «Малятко», медаллю А. С. Макаренка. У 2009 році Т. О. Коломієць присуджено найголовнішу премію, якою відзначають в Україні книжки для дітей – премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Нею відзначено дві збірки поетеси: «Найперша стежечка» та «Де ховає сонце роси».

Тамара Коломієць – щаслива мати і бабуся. Вона має двох дочок (Оксану й Мар’яну) і шестеро онуків. Стежками матері пішла донька – талановита поетеса Мар’яна Рочинь, а брат – Петро Коломієць – відомий сьогодні письменник, журналіст, автор багатьох історико-пригодницьких повістей.

В бібліотеці до ювілею представлено книжкову виставку виставку «Лагідний світ Тамари Коломієць».

7 КВІТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗДОРОВ’Я

"Здоров’я - це не все,

але все без здоров’я - ніщо!"

Сократ

Щорічно Всесвітній день здоров’я святкується в день створення Всесвітньої організації  охорони здоров’я (ВОЗ) у 1948 році. За час, що пройшов з цього дня членами Всесвітньої організації охорони здоров’я стали близько двохсот держав світу. Він проводиться для того, щоб люди могли зрозуміти, як багато означає здоров’я в їх житті, і вирішити, що їм потрібно зробити, щоб їхнє здоров’я стало краще.

Сучасний  світ відкриває перед  нами  великі  можливості,  ми поспішаємо жити не замислюючись над тим, що іноді потрібно зупинитися, потурбуватися про себе, про своє життя, лише здорова людина відчуває себе повноцінною    особистістю, і лише    здорова    людина    приносить    користь суспільству. Здоров'я - одна з основних умов щастя людини.

У рамках відзначення Всесвітнього Дня здоров’я у бібліотеці відкрилася книжкова виставка-порада «Здоров’я найбільша цінність у житті». Зокрема, виставка на тему охорони здоров’я спрямована на підтримку у пропагуванні здорового способу життя.

Бережіть себе і свій організм, радійте життю, набувайте хороших звичок, привчайте себе до активного і здорового способу життя, будьте розумними і мудрими, впевнено крокуйте до «Країни Міцного Здоров'я» і пам'ятайте, що Ваше здоров'я - у Ваших руках.

7 КВІТНЯ БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Благовіщення Пресвятої Богородиці — християнське свято, що відзначає подію, коли архангел Гавриїл провістив Діві Марії, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Сина Божого — Ісуса Христа.

 У православ'ї входить до ряду дванадесятих свят. Є третім за значенням святом після Великодня і Різдва Христового. У Католицькій церкві Благовіщення має найвищий статус торжества.

 Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня (за юліанським календарем), а західного — 25 березня (григоріанський календар).

 В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського описаного у Євангелії від Луки.

 До 14 років Пресвята Діва виховувалася в храмі, а потім, за законом, повинна була залишити храм, як повнолітня, і або повертатися до батьків, або вийти заміж. Священики хотіли видати Її заміж, але Марія оголосила їм про свою обіцянку Богові - залишитися назавжди Дівою. Тоді священики заручили Її далекому родичу, вісімдесятирічному старцю Йосипу, щоб він піклувався про Неї і охороняв Її дівування. Живучи в Галілейському місті Назареті, в будинку Йосипа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відокремлене життя, як і при храмі.

 Через чотири місяці по зарученні, Ангел явився Марії, коли Вона читала Священне Писання і ввійшовши до неї, сказав: "Радуйся Благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої - дарів Святого Духа). Господь з Тобою! Благословенна ти між жінками". Архангел Гавриїл сповістив Їй, що Вона знайшла найбільшу благодать у Бога - бути Матір'ю Сина Божого.

 Марія в подиві запитала Ангела, як може народитися син у тієї, яка не знає чоловіка. І тоді Архангел відкрив Їй істину, яку він приніс від Всемогутнього Бога: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього осінить Тебе; тому й святе наречеться Сином Божим». Зрозумівши волю Божу і цілком віддаючи Себе їй, Пресвята Діва відповідала: «Я раба Господня, нехай буде мені згідно з словом твоїм».

 Благовіщення - зачаття Ісуса Христа. Дією благодаті Божої в лоні Марії розпочалося нове людське життя. Диво полягає не стільки в тому, що Діва, що не знала чоловіка, почала виношувати дитину, але, що сам Бог ототожнив Себе з цією дитиною і з усім, що відбудеться в Його житті. Бог не просто вселяється в Діву. Через архангела Гавриїла Вседержитель, Владика і Господь просить згоди Марії. І тільки після її згоди, Слово стає плоттю.

 З цього моменту починається євангельська історія. Попереду - Народження Христа, втеча в Єгипет, спокуси в пустелі і зцілення одержимих, Таємна Вечеря і арешт, Розп'яття і Воскресіння - Великдень ...

 В Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.

 Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Святі Отці Церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. В залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.

Благовіщення й народні повір'я

В ніч на свято Благовіщення можна випрошувати собі славу. Оскільки раніше вважалося, що тоді прийде багатство і щастя. Тому шукали яскраву зірку в небі і голосно вигукували прохання, звернене до Бога, про дар слави собі.

Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок, — будеш вродливою.

Є очисний обряд відпустити птахів на волю, що символізує звільнення, дароване Богом людям, від гріха і смерті.

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить. В цей день всяка робота вважалася гріхом.На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не запліднилося. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами або вилупляться з них каліки.

Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули, — «вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — мурахи, жаби, гади.» Від Введення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — «і всяке диханіє».

Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла

"Благовіщення Діві Марії..." 

Благовіщення Діві Марії.

Чистий подив, дитинно-дівочий.

У покорі опущені вії

Вкрили ясні задумливі очі.

Тиху радість цій Божій Дитині

Таїна сокровенно відкрила.

І Архангел вклонився Людині –

Перед Нею згорнув білі крила.

Благовіщення. Всесвіт квітує,

Очищаючи кров свою згірклу.

Мила пташечка радість вістує,

Знісши крильця-пелюстки на гілку.

Бог шепнув їй ту світлу новину,

І маленька всім серцем співає,

Бо почула, що Божого Сина

Від сьогодні Пречиста чекає.

Біля церкви в живому віночку

Небесам тихо моляться віти,

Жде народження перших листочків

Поетичний замріяний квітень.

В одкровенні весняному світу

Розцвітають в душі псалмоспіви –

Мов бальзамові трави, мов квіти

Стелять землю для Чистої Діви.

180 років від дня народження французького письменника Еміля Золя

Весь сенс життя полягає

в нескінченному завоюванні невідомого,

у вічному зусиллі пізнати більше.

Еміль Золя

Еміль Золя є одним з найбільших письменників XIX століття, автором більше двадцяти романів, творцем нового напряму в літературі - натуралізму. Крім того Золя був відомий своїми різкими виступами проти антинародних соціальних реформ і переслідувань людини. І, тим не менш, цей перелік заслуг письменника не може повною мірою відобразити його багату подіями життя.

"Найбільший лірик нашого часу", - сказав про Еміля Золя Анатоль Франс. Творчість Еміля Золя вражає нас своєю граціозністю і цілеспрямованістю. Золя - художник великих, неозорих полотен. Йому тісні були масштаби однієї книги, одного роману, і тому він об'єднував свої твори у величезні цикли і серії. "Ругон-Маккари", "Три міста", "Чотири євангелія", п'ять романів, написаних у молодості, збірки оповідань, нарисів і статей - все це легко перерахувати кількома словами, але за всім цим роки наполегливої праці, десятки грубезних томів.

Золя вірив у своє покликання, вірив у правильність обраного шляху. Йому було 28 років, коли він приступив до роботи над "Ругон-Маккари", 53 роки, коли він її завершив. Тисячі перешкод вставали на його шляху, безліч труднощів доводилося долати, але письменник наполегливо йшов до мети. Життя Золя сповнене величезної творчої напруги і боротьби. Він гаряче ненавидів і палко любив і ще в молодості проголосив святість ненависті до всього, що пригнічує, ламає, калічить життя.

Літературна спадщина Золя не втратила свого значення і в наші дні, тому що, як висловився один з великих прогресивних письменників XX століття, Генріх Манн, Золя «не тільки писав твори, а й стверджував істини. Істина стала душею його творчості».

Відкрийте для себе творчість цього письменника. Запрошуємо

ознайомитись з книжковою виставкою, оформленою в нашій бібліотеці. Завітавши на виставку допитливий читач дізнається більше про життєвий і творчий шлях Е. Золя, зможе познайомитись з багатогранним талантом митця. Як автор романів, Е. Золя мав великий вплив на розуміння соціальних закономірностей життя багатьох своїх сучасників.

2 квітня – Міжнародний День дитячої книги

Книга – це віконце, через яке діти бачать

і пізнають світ і самих себе.

В.О. Сухомлинський

Щороку – 2 квітня, в день народження великого казкаря Г. К. Андерсена, весь світ відмічає Міжнародний День дитячої книги.

Це свято з’явилося за ініціативи видатної діячки світової літератури для дітей Елли Лепман – організатора Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). У 1967 році Е. Лепман домоглася, щоб саме 2 квітня – день народження Г. К. Андерсена – став Міжнародним Днем дитячої книги. Тим самим підкреслила величезне значення письменника та роль дитячої книги у духовному й інтелектуальному розвитку нових поколінь земної кулі.

2 квітня виповнюється 215 років від дня народження данського казкара, романіста, поета і драматурга - Ганса Крістіана Андерсена. Казки Андерсена - це той дивовижний світ, який відкривається нам у дитинстві й супроводжує все життя. В кожному творі автора – дивовижна філософія. Казки данського письменника переповнює ціла гамма людських відчуттів і настроїв: доброти, милосердя, захоплення, жалості, іронії, співчуття. І найголовніше - любові. 

Книжкова виставка «Великий казкар» ознайомить користувачів з чарівним світом Андерсена. В його казках є багато пластів, розкрити які може як дитина, так і дорослий. У них добро і любов перемагають, але інколи залишають легкий смуток і роздуми. Минуло багато років, а світом ходять «голі королі» та «снігові королеви», «гидкі каченята» стають прекрасними лебедями, маленькі «Дюймовочки» знаходять своє кохання.

Тож запрошуємо не тільки юних читачів, а й дорослих ознайомитися з книжковою виставкою, присвяченої ювілеєві Ганса Крістіана Андерсена, адже його казки ніби створені для спілкування і з дорослими - в них багато мудрості, узагальнення та загальнолюдських істин, вони дуже актуальні сьогодні і дають відповіді на запитання: Хто ми? Куди йдемо? Що керує нашим життям?

Пригадай героїв казки "Снігова королева"
 

ЖМЕНЬКА СМІХУ ВСІМ НА ВТІХУ

«Посміятися над собою - значить

позбавити цієї можливості інших»

Олексій Іванов

День сміху (День усіх дурнів) відзначається 1 квітня.

 Історія Дня сміху починається ще в античний час.

 На думку деяких дослідників прототипом цього свята у еллінів був фестиваль Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише обманною луною.

 Ще одна гіпотеза пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем. Одразу ж після весняного рівнодення давні римляни відзначали свято на честь божества сміху (Кізиз). Свято це поєднувалося з різними жартівливими обманюваннями. Римський письменник Апулей, автор “Метаморфоз”, писав з цього приводу: «Забави ці, які ми кожного року влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають які-небудь вигадки. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляє забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом”. Ісландські саги також розповідають, що звичай обманювати 1 квітня існує з дуже давніх часів та введений самими асами (богами). Цей звичай поширений у Данії, Швеції, Норвегії та в багатьох інших країнах. У давніх індійців в квітні, першому місяці їхнього року, відзначався день народження богині Сіти. На цьому святі влаштовувалися і сценічні вистави, у яких індійці жартома обманювали одне одного, намагаючись таким чином привернути до себе богиню.

 Перша письмова згадка про 1 квітня як конкретний День усіх дурнів знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям. Щоправда, стверджують, що у Франції він існував із 1564 року, коли там було введено новий календар, що пересунув Новий рік із 25 березня на 1 січня. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку. Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят – 1 квітня. Інші ж тішилися над ними й називали «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», бо вони легше за все ловляться на гачок.

 День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. 

Австралія

 В Австралії цей день розпочинається у буквальному сенсі зі сміху птахи кукабарри-пересмішника. Життєрадісні австралійці в цей день особливо сміються і радіють життю, розігрують один одного і дарують незвичайні смішні подарунки.

Англія

В Англії прийнято розігрувати один одного тільки до 12 години дня. Стандартні першоквітневі жарти - сказати: «У тебе шнурок розв'язався», перевести годинник або ще що-небудь в цьому роді. В Англії прийнято на 1 квітня посилати один одному смішні листівки або сувеніри.

Вірменія

Вірмени, як відомо, завжди славилися своїм іскрометним гумором. І з деяких пір у Вірменії 1 квітня відзначають День сатири і гумору абсолютно офіційно. Кажуть, що причиною тому стали весняні примхи погоди - вірмени намагаються задобрити природу жартами і розіграшами.

Болгарія

У Болгарії День сміху в особливій пошані. Жителі цієї країни дуже люблять жарти та розіграші. Особливо радіють святу діти. Газети та радіо теж з задоволенням розігрують населення, підносячи просто карколомні новини!

Є в Болгарії такої місто Габрово. Жителі цього міста славляться своїм неперевершеним почуттям гумору. Там постійно проходять виставки карикатур і влаштовуються гуморини. Габровці славляться жахливими скнарами, причому самі ж над собою з-за цього й жартували.

Італія

«Першоквітневий рибка» - саме так в Італії називають цей міжнародне свято. Італійські жарти абсолютно нешкідливі. 1 квітня на спині якогось італійця можна побачити симпатичну паперову рибку, старанно намальовану і розфарбовану.

Якщо 1 квітня іде дощ, то в парасольку вам хто-небудь може кинути конфетті. Розкрити парасольку - буде справжній феєрверк! А ще хто-небудь з членів сім'ї запросто може перевести всі годинники в будинку на годину назад. Замість цукру в цукорниці чомусь з'являється сіль, а в сільниці, звідки ні візьмися, - цукор!

Румунія

У Румунії День сміху не є офіційним святом, але румуни цей день дуже люблять і знаходять привід над ким-небудь пожартувати. Румунію взагалі часто називають країною сміху і гумору, настільки дотепні її жителі. У них завжди напоготові анекдот, жарт або кумедний розповідь.Головними героями анекдотів в Румунії є Пэкалэ і Тындалэ, що висміюють найчастіше самих себе. Пэкалэ - маленький, хитруватий, але добрий і чесний. Тындалэ - високий, простакуватий і хитрий. Жарти у румунів дуже добрі і зовсім не образливі.

США

У США це свято називають «святом серця, а не держави». Найбільш популярними жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу привязаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється позаду з написом «Чекаю стусана». Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата чи торт, заповнений ганчірям (смачненький напевне!!!).В Америці 1 квітня жартують дуже необразливо. Приблизно так: «Ой, у тебе шнурок розв'язався!» або «чим це ти забруднився?» Школярі невпинно розігрують один одного, а того, хто «попадається», називають квітневим дурнем. А от по телевізору в цей день можуть оголосити список найдурніших людей, причому звичайно в нього потрапляють найвідоміші люди. Але при цьому диктор повинен спочатку попередити, що зараз буде виголошена першоквітневий жарт.

Фінляндія

 У Фінляндії 1 квітня, як і в інших країнах, вважається Днем жартів і обманів. А фіни жартувати вміють! Наприклад, здавна під час великих свят батьки давали дітям жартівливі доручення - відправляли в сусідський двір за чимось неіснуючим, наприклад, за скляними ножицями.

Франція

У Франції, як і в Італії, 1 квітня можна зустріти людей з паперової рибою на спині. Їх називають «квітневою рибою». Всі намагаються бути пильними, «не залишитися в рибах», тобто в дурнях.Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб. А ще французи жартують так: підсипають друзям в цукорницю сіль, кладуть перець солодкий пиріг. Вони також люблять давати один одному безглузді доручення, наприклад, знайти і принести солодкий оцет.

Шотландія

 У Шотландії День дурня відзначається не один день, а цілих два! Перший день називають Днем зозулі, а тих, кого вдалося обдурити, - «разинями». Другий день святкування називають Днем хвоста. Шотландці з задоволенням підкладають один одному спеціальні гумові мішки, які при натисканні видають не зовсім пристойні звуки.

1 квітня в Україні

 Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком. Для цього дня маємо приповідку: «Першого квітня — брехня всесвітня!».

 Історія доводить, що звичай жартувати, обманювати та веселитися цього дня був, є та, мабуть, і буде завжди.

 До речі, професор Стенлі Теп із інституту здоровя в Окхерсті (Каліфорнія), стверджує: «30 хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період — перші півроку після нападу. — і потім жити повноцінним життям. Здоровим же людям ця кількість сміху подовжує життя на роки, іноді на десятиріччя».

Головне цього дня не забути пожартувати зі своїми друзями, створити справжню атмосферу свята для своїх знайомих, подарувати усім навколо гарний настрій, позитив і енергію. Тож смійтесь на здоров’я. Але не забувайте не піддаватись на провокації!

Сміх людський — чудесна штука.

Він — мистецтво і наука.

Він — в житті і для життя.

Із потворного й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б'є, не мучить,

Він на світі жити учить.

П.Глазовий

До Всесвітнього дня сміху в нашій бібліотеці проведено огляд тематичної полиці «Хай звучить веселий сміх, щоб гарний настрій був у всіх», на якій представлено книги з гуморесками, анекдотами. Вітаємо усіх зі святом! Бажаємо, щоб на вустах була завжди лише посмішка, гарного всім настрою та веселої вдачі.