Як протидіяти булінгу

У рамках проведення загальнонаціонального правопросвітницького проекту "Я МАЮ ПРАВО!" та проведення всеукраїнського тижня з протидії булінгу, 20 вересня 2019 року головним спеціалістом відділу «Верховинське бюро правової допомоги» Аллою Зеленчук проведено правопросвітницький захід на тему: «Зупинимо булінг разом!» за участю соціального педагога Лариси Рубаняк, практичного психолога Руслани Танасійчук та вчителів Красноїльської ЗОШ I-III ступенів. Учасниками заходу обговорено положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», способи реагування на випадки боулінгу, захист постраждалих осіб та відповідальність за вчинення булінгу. Оскільки підлітки активно користуються соціальними мережами, було звернуто увагу на  окрему форму булінгу - «Кібербулінг». Розповсюджено інформаційні буклети на правову тематику.

 Насильство та булінг - наша спільна проблема. Проте людство лише на початку шляху її вирішення. Найголовніша місія ХХІ сторіччя – навчитися шанувати Землю і всіх живих істот на ній. бібліотекарем були підготовлені брошури по протидії булінгу.

«Михайло Коцюбинський – письменник сонячний,

 і не тільки тому, що  «носив у душі сонце»,

як сам про себе казав... Уся  його проза, попри

соціально загострені драматизм і трагізм –

це світлий, відкритий простір для душі і духу».

О. Логвиненко

17 вересня відзначається 155-річчя з дня народження М.М.Коцюбинського – видатного письменника, громадського діяча, класика української літератури. М.Коцюбинський автор повістей «Fata morgana», «Тіні забутих предків», понад сорока оповідань і новел, а також багатьох нарисів, статей і листів.

Для вшанування пам’яті М.Коцюбинського в бібліотеці організовано книжкову виставку «Закоханий у життя, у сонце, у людину». «Творець краси і добра» - під такою назвою бібліотекарем був проведений захід, присвячений 155-річчю від дня народження видатного українського письменника Михайла Коцюбинського. Його називали сонцелюбом, сонцепоклонником. Сонце, людина, природа - три кити його творчості. Він вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.

Михайло Коцюбинський — так і не здобув офіційної вищої освіти (закінчив Шаргородську духовну семінарію, університет так і залишився мрією). Але він був високоінтелігентний, умів вести і піддержувати всяку розмову так, що кожний мав задоволення розмовляти з ним.

Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську…

Присутнім на заході були презентовані найцікавіші видання про життя і творчість письменника, фотоматеріали та пригадані цікаві факти з життя Коцюбинського.

СПІВЕЦЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

До 230-річчя від дня народження американського письменника Джеймса Фенімора Купера

Д.Ф. Купер – розумний, добрий, проникливий знавець природи й глибин Людського серця

15 вересня 2019 року відзначаємо 230-ю річницю від дня народження Джеймса Фенімора Купера – американського романіста, класика пригодницької літератури.

Стати письменником йому допоміг забавний випадок: одного разу, читаючи вголос власній дружині якийсь роман, він сказав, що міг би написати краще.

Щоби не виглядати в очах коханої хвальком, Фенімор Купер виконав обіцянку і написав свою першу книгу буквально за кілька тижнів.

Потім була ціла серія романів (33 романи), які розповідають про американське життя. Ці твори принесли письменнику справжній успіх: критики називали Фенімора Купера американським Вальтером Скоттом. Його знаменита серія «індіанських романів», названих «Повістями про Шкіряну Панчоху», про пригоди американського мисливця слідопита Нетті Бампо та захоплюючі романи про морські авантюри знаходять безліч шанувальників по всьому світі.

Джеймс Фенімор Купер (1789–1851) – американський письменник-романтик, один із засновників жанру авантюрного роману. Купера називають «американським Вальтером Скоттом», тому що він осмислив історію своєї молодої країни. Світову славу письменнику принесла пенталогія «Шкіряна Панчоха», до якої увійшли пригодницькі романи «Піонери», «Останній з могікан», «Прерія», «Слідопит» та «Звіробій».

У бібліотеці з нагоди 230-річчя від дня народження американського письменника Джеймса Фенімора Купера підготовлено тематичну виставку «Співець рідної землі». Запрошуємо до бібліотеки, щоб поринути у світ пригод та таємниць творів Купера.

"СПОРТ - ЦЕ СИЛА І ЗДОРОВ’Я"  

до дня фізичної культури і спорту

Святкування Дня фізичної культури і спорту в Україні припадає на другу суботу вересня (Указ президента від 29 червня 1994 року № 340/94).

З нагоди відзначення Дня фізичної культури і спорту наша бібліотека пропонує увазі відвідувачів книжкову виставку «Спорт – це сила і здоров’я».

Відомо, що здоров’я людини – найцінніший скарб. Добре, міцне здоров’я – головна умова повноцінного життя. Здоров’я допомагає нам реалізовувати свої плани, успішно розв’язувати життєві завдання й долати труднощі.

Фізичні вправи й рухова активність – найкращий шлях до оздоровлення. Проблема зміцнення здоров’я засобами фізичної культури споконвічна. Ще античний мислитель Горацій застерігав: «Якщо не бігаєш, поки здоровий, доведеться бігати, коли захворієш».

Спорт - це бажання досягти і пізнати межі можливостей людського тіла і духу. Чому людей так приваблює спорт? Відповідь проста: спортивні заняття приносять велику радість, силу та здоров’я.

Спорт – невичерпне джерело життя, сили і краси. Спорт – це ціла наука, філософія, що не приймає ні алкоголю, ні тютюну. Спорт – це режим, що дозволяє розподілити раціонально свій час.  Спорт – це сила волі, прагнення до перемоги, прагнення бути кращим. Спорт – це ясні думки. Спорт – це краса, це посмішки й щастя вас і ваших близьких. Спорт – це спілкування. Спорт не тільки дає здоров'я, він загартовує характер і волю. Сьогодні здоровий спосіб життя стає все більш популярним у нашому суспільстві, і це не просто данина моді, а бажання людей різних поколінь зберегти молодість і здоров'я.

Запрошуємо всіх бажаючих переглянути нашу виставку.

День українського кіно

Професійне свято працівників кінематографії - День українського кіно - встановлений Указом Президента від 12.01.1996 № 52/96 і відзначається щорічно у другу суботу вересня.

Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.

З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка). У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Д. Вертова «Симфонія Донбасу».

Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.

У 2003 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії», завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.

З цієї нагоди бібліотекарем І категорії була підготовлена тематична виставка «Кіно та книга».

Книжкова виставка «Комп’ютерний світ»

День комп’ютерника і програміста - неофіційне свято програмістів, що відзначається на 256-й день року. Число 256 (два у восьмому ступені) обрано тому, що це кількість чисел, які можна виразити за допомогою одного байта. У високосні роки це свято потрапляє на 12 вересня, в невисокосного - на 13 вересня.

Найчастіше слово «програмування» і все, з ним пов’язане, асоціюється у звичайної людини тільки з персональним комп’ютером, проте це не так. Практично кожен електронний пристрій - від пульта дистанційного керування до складних промислових верстатів з програмним управлінням - свого часу пройшли через руки фахівців з програмування.

І хоча поки що це свято цілком і повністю віртуальне, плоди труда наших славних програмістів вельми і вельми реальні. Значення професії програміста у повсякденному житті важко недооцінити. Цей рід діяльності стає все більш масовим і, в той же час, символізує авангард сучасного суспільства.

СПІВЕЦЬ ЛЮБОВІ, ВОЛІ Й УКРАЇНИ

Я не літав в надзоряні країни,

А все державсь бездольної землі;

Боровся я за щастя для людини,

 За світло в чорній млі.

                                                  П. Грабовський

Видатний український поет, прозаїк, перекладач і публіцист кінця ХІХ — початку ХХ ст. Павло Грабовський (псевдонім Граб, 1864 —1902) народився в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер Краснопільський район Сумської області). Учився в Охтирській бурсі, потім у Харківській духовній семінарії. Був активним учасником організації революційних народників «Чорний переділ». 1882 року за революційну діяльність його виключили із семінарії, арештували і вислали у село під нагляд поліції. По закінченні терміну виселення працював у Харкові коректором газети «Южний край». 1886 року його знову арештували, а після тюремного ув’язнення заслали у Балаганський округ Іркутської губернії. За активну революційну діяльність 1889 року П. Грабовського ув’язнили в Іркутську на три з половиною роки. З Іркутської тюрми листувався з І. Франком, який гаряче підтримував письменника-засланця. Пізніше П. Грабовського заслано до Вілюйська, згодом до Якутська, потім до Тобольська, де він, тяжко захворівши, помер.       

Поетичний доробок П. Грабовського становлять збірки «Пролісок» (1894), «Твори Івана Сурика» (переклади поезій І. Сурикова, 1894), «З чужого поля» (1895), «З півночі» (1896), «Доля» (1897), «Кобза» (1897). Поет підготував до друку ще збірку «Вітка», якої досі не знайдено. Прозою письменник залишив багато статей, нарисів, листів (до І. Франка, Б. Грінченка і багатьох інших культурних діячів).

П. Грабовський оригінальною творчістю і численними перекладами з російської і світової літератури збагатив українську літературу й літературну мову. На формування його мовно-естетичних поглядів великий вплив мали, з одного боку, український фольклор, з другого — творчість Т. Шевченка. Письменник обстоював єдиний всеукраїнський варіант літературної мови і заперечував вузькотериторіальні її відмінності. У тюрмі і на засланні, будучи відірваним від українського середовища, склав для себе словник рідної мови, до якого вносив слова з різних доступних йому писемних та усних джерел. Письменник дбав про чистоту мови, протягом творчого життя вдосконалював її, окремі слова в пізніших виданнях замінював. Проте основою мовного чуття П. Грабовського великою мірою був рідний йому слобожанський говір, зокрема західна його частина, що майже збігається із середньонаддніпрянським говором, який по суті ліг в основу нової української літературної мови. Будучи відірваним від українського літературного й мовного середовища і не маючи змоги вивіряти мову своїх творів за писемними джерелами, він часто вживав слова і їх форми, які чув на рідній Слобожанщині.

З 11 вересня у бібліотеці експонується книжкова виставка "Крик болю за рідною Україною" присвячена 155-річчю з дня народження  Павла Арсеновича Грабовського  (1864-1902), українського поета-лірика.

Я син свого часу і весь належу сучасникам моїм…

10 вересня минає 125 років від дня народження О.П.Довженка (1894-1956) українського кінорежисера і письменника. У творчому доробку видатного кінорежисера, письменника, художника 14 ігрових і документальних фільмів, 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, понад 20 оповідань і новел, автобіографічна повість «Зачарована Десна», щоденникові записки, які є документом доби, свідченням про потворну природу тоталітаризму, трагічну долю України та її видатних митців.

Бібліотека з приводу цієї дати активно висвітлює життя та творчість О.П. Довженка. Так, в бібліотеці оформлено: книжкова виставка «Олександр Довженко – співець краси України».

Літературна вітальня «Десною зачарований» зібрала прихильників літературної творчості письменника і його кінематографічної діяльності. Під час заходу проведено літературно-мистецькі паралелі творчості О.Довженка і народних художниць К.Білокур та М.Приймаченко, полотна яких дуже близькі до творів письменника.

Олександр Довженко – великий гуманіст, який не мислив себе без людей, своєї діяльності на благо народу, без органічного свого єднання з ним.

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ - БАТЬКО НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Сьогодні ми відзначаємо 250-річчя від дня народження класика української літератури Івана Петровича Котляре́вського. З нагоди ювілею письменника в бібліотеці влаштовано та презентовано книжкову виставку-портрет «Класик нової української літератури». Бібліотекар представила твори письменника, розповіла його біографію. Український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч, його поема «Енеїда» (1798 р.) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Творчість Котляревського має вагоме значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

Із 1780 по 1789 рр. вчився у духовній семінарії. В 1789-1793 рр. працював канцеляристом, у 1793-1796 рр. домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

У 1796-1808 рр. перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. В 1806-1807 рр. Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806–1812 рр., був учасником облоги Ізмаїлу. В 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни. З 1810 р. працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». В 1817-1821 рр. -директор Полтавського вільного театру. У 1827-1835 рр.- попечитель «богоугодних» закладів.

Помер письменник 10 листопада 1838 р. і похований у Полтаві.

1990 р. встановлено премію в галузі драматургії і театрального мистецтва імені І. П. Котляревського, яка присуджується щорічно представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.

З 2007 року встановлена Полтавська обласна премія імені І. П. Котляревського.

Про письменника знято фільм «Іван Котляревський» (1967, режисер О. Ігішев).

Високо шанував Івана Котляревського Тарас Шевченко. У 1838 р. присвятив йому вірш «На вічну пам’ять Котляревському», в якому є такі рядки:

 Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди.

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Ці слова пророчі. Вдячні нащадки пам’ятають Котляревського як національного співця та творця безсмертної «Енеїди».

Перший урок, присвячений Україні

Найсвітліша дорога в світі —

Це дорога до знань, до школи.

Пам’ятайте це, любі діти,

Не забудьте цього ніколи.

З метою виховання в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові та поваги до рідної історії; виховання толерантного ставлення до соціокультурних надбань різних європейських народів; уміння поважати точку зору інших, формувати цікавість до вивчення історії й культури в школі було проведено Перший урок за темою «Україна вище понад все!». Зважаючи на сьогоднішні події в Україні, зміст даного твердження є необхідним для кожного свідомого громадянина нашої держави.  В усіх класних колективах говорили про цінності, які роблять нас сильнішими, зміцнюють і об’єднують нашу державу, про історичну долю України, про героїку сучасних захисників суверенітету і територіальної цілісності країни.

Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно його знати нам, українцям. Адже від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагались відібрати історичну пам'ять, а отже, й позбавити національної гідності, перетворити на рабів із синдромом меншовартості. А тим часом наша історія, наша культура, наші традиції, може, й найдавніші у світовій цивілізації. 

Бібліотекар разом з класним керівником 6-Б класу провели перший урок, який був забарвлений святковістю, урочистістю, добрим настроєм. Учні дізналися, що в історії України чимало подій, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя, про винаходи, природні багатства, блискучі ідеї, традиції, спортсменів та героїв-захисників, що прославляють нашу країну на весь світ. Також учні могли переглянути відео «Легенда про Україну» та «10 цікавих фактів про Україну». Також розказували вірші про Україну та на кінець уроку власноруч зробили голубів миру.

Під час проведення заходів звучали українські мелодії, вірші, вислови відомих людей.

У черговий раз школа гостинно відчинила для учнів свої двері і запросила  у просторі і затишні класи, щоб набиралися мудрості і знань, щоб наповнювали своє серце любов’ю і добротою, щоб вчилися долати труднощі і впевнено крокувати до своєї мети.

Відомий педагог В. О. Сухомлинський писав: «Найголовніше, найяскравіше, що на все життя западає в серце патріота і що втілює в собі Батьківщину, – це люди». Дійсно, сила України у силі духу її громадян, її впевненість – у готовності  молодих людей, сміливо крокувати дорогою самостійного життя. 

Всього, що вмієш, і всього, що знаєш, за плечима не носити. Не лінуйтеся і не зупиняйтеся на досягнутому, розвивайте свої таланти, творчість, здібності.  Учіться бути мудрими, добрими і людяними. Виростайте справжніми людьми!

День знань

Відчуття, які викають першого вересня,

неможливо порівняти ні з якими іншими

відчуттями з нашого дитинства.

День знань завжди особливий –

яскравістю вражень, нових переживань.

нових надій і несподіваних зустрічей.

День Знань – це радісне і велике свято, світлий промінь надій і сподівань. Знання – це великий розум і могутня зброя в руках людини.

Сучасний світ потребує людини з високим рівнем загальної культури, освіти, людини цілеспрямованої, мобільної, здатної швидко орієнтуватися і приймати оптимальні рішення у складних обставинах. Цей перелік вимог сучасності до людини можна продовжувати і продовжувати. Але безперечним залишається одне: чим вищий рівень знань людини, тим більше вона відповідає всім цим вимогам, тим ширші можливості відкриваються перед нею, тим легше знаходить вона своє місце в суспільстві.

Нині, на початку третього тисячоліття, людство переходить від суспільства індустріального до суспільства інформаційного. Це вимагає від молоді, яка вступає в самостійне життя, глибоких знань, високого інтелектуального й фізичного розвитку.

Щоб розширити свої знання з основних предметів з 1 вересня на абонементі для читачів представлена виставка – порада «Вершини знань і інтелекту – дорога у нові світи».

Шановні користувачі, дорогі діти! Читання книг збагачує життя, робить його більш цікавим і наповненим та допомагає пізнавати світ. Приходьте до нас, ми чекаємо на Вас!

"Осінь – очей чарівність"

Часто кажуть, що осінь - це пора коли на душі стає прохолодно і просто хочеться зігрітись чиєюсь присутністю, або і простим теплим словом.

Ми задумливо і мрійливо дивимось у вікно сидячи вдома, на роботі, чи просто їдемо в транспорті... І що ми бачимо? Осінь – це пора золота, це краса, яку вона несе, це щедрість осінніх полів і садків! Вона дарує нам нові відчуття і зовсім інший настрій!

"Осінь усміхається, зітхає, Золотом стіка додолу клен." – таку назву має книжкова виставка-настрій представлена відвідувачам та користувачам бібліотеки на абонементі.

До уваги читачів на виставці представлена література про осінь, прислів’я та приказки про осінь. Та саме головне для наших користувачів – це осіннє читання. Зачаровує осінь яскравими фарбами та красивими, ліричними віршами та оповіданнями.

І тепер розуміємо, що осінь – найкрасивіша, найбагатша і найщедріша пора року.

Запрошуємо до перегляду!