У давнину свято Благовіщення мало різні назви: зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок спокутування, Благовіщення ангела Марії. Про те, де і як вперше з'явилося свято Благовіщення, нічого невідомо. Відомо лише, що у 560 році імператор Юстиніан вказав дату святкування Благовіщення – 25 березня (7 квітня – за новим стилем).

Назва свята – Благовіщення – передає головну суть пов'язаної з ним події: сповіщення Діві Марії благої вісті про зачаття і про народження Нею Богонемовля Христа.

За церковним переказом, Діві Марії з'явився Архангел Гавриїл саме тоді, коли вона читала книгу пророка Ісаї, якраз оповідь про народження Месії. «Я готова стати останньою служницею у тієї, яка буде обрана народити Месію», – думала вона.

Ангел зійшов до Діви, щоб сповістити їй «Благу звістку»: Син Божий стає Сином людським. Виповнюється пророцтво Ісаї. Богородиця відповіла згодою: «Хай буде так із словом твоїм». Без цієї добровільної згоди Бог не міг би стати людиною. Він не міг би втілитися, так як Бог не діє силою, не примушує ні до чого. Людині дана повна свобода відповісти Богу згодою і любов'ю.

Споконвіку Пречиста Діва – покровителька українських земель та всесильна заступниця й помічниця.

Святкування Благовіщення не відкладається навіть у день Пасхи Христової, якщо ці свята збігаються, а якщо припадає на дні посту, то піст послаблюється. За церковним Уставом, у цей день благословляється вживання риби і єлею.

Зі святом Благовіщення у народі пов'язані давні звичаї. Кажуть, що у день Благовіщення «птах гнізда не в'є, дівчина коси не плете».

У цей день випускають пташок з неволі – «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив».

Від Благовіщення Бог благословляє землю «і всяке дихання».