Вербна неділя — одне з найрадісніших і світлих православних свят. У цей день православні християни святкують вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Яка історія цього свята, які існують традиції і звичаї , що можна і чого не можна робити в цей день?

Давним-давно, близько 2000 років тому, в цей день Ісус Христос в оточенні своїх учнів в’їхав в Єрусалим. Вони прибули до столиці для святкування головного іудейського свята — Пасхи.

Серед учнів був Лазар, якого Ісус напередодні воскресив з мертвих. (Тому субота перед Вербною неділею називається Лазаревою.) Чутки про це чудо швидко розлетілися і вже дісталися столиці Ізраїлю. Щасливі іудеї та гості міста вітали Ісуса як свого Царя і Месію, віддавали шану, устеляючи дорогу, по якій ступав Христос, своїм одягом і гілками пальми, співали хвалебні пісні.

Так чому ж тоді день входу Господнього в Єрусалим має назву Вербна неділя? Все просто. Коли Володимир хрестив Русь, то один з основних атрибутів цього свята — пальмові гілки — замінили на гілочки пухнастої верби. Адже навесні в наших широтах квітне і має невеликі листочки лише це дерево.

Вербна неділя є своєрідним перепочинком у Великий піст, перед труднощами й випробуваннями Страсного тижня, який неодмінно закінчиться дивом Господнім — воскресінням Ісуса Христа.

Свято відзначають у неділю, що передує Великодню або у шосту неділю Великого посту. Цю неділю називають «вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею — «вербним».

 

Традиції святкування

              З Вербної неділі починається Страсний тиждень.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі — старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або — якщо було близько — то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

І до сьогодні збереглася ця традиція. В неділю віруючі відвідують церкву і беруть з собою гілочки верби, яка вважається символом весни і нового життя. За повір’ями, гілочки цієї рослини захищають будинок від хвороб, бідності, пожеж, повеней і інших неприємностей.

Народні звичаї на Вербну неділю такі: якщо після богослужіння зустріти людину, якого не було в церкві, а також ввійшовши до хати, заставши когось, хто проспав заутреню, то їх потрібно жартома вдарити гілочкою свяченої верби, примовляючи:

“Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечке червоне яєчко!”