29 квітня – весь танцюючий світ відзначає своє професійне свято. 

Адже у всьому світі, цей день,  відзначається як Міжнародний день танцю.

Танець – невід’ємна частина будь-якої культури. Він є джерелом натхнення для художників, дизайнерів, скульпторів і режисерів театру і кіно. 

Міжнародний день танцю (International Dance Day) відзначається щорічно з 1982 року. Свято засноване за ініціативою Міжнародної ради танцю (International Dance Council, CID) ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новерра, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».

Головна ідея цього свята – об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва. Танець здатен долати всі політичні, культурні та етнічні межі, об’єднувати людей в ім’я дружби і миру, дозволяючи їм говорити однією мовою – мовою танцю.

 

«Гірка зірка Чорнобиля»

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

Дмитро Павличко

Вже скільки років минуло з дня Чорнобильської трагедії, а біль про неповоротні втрати не залишає пам’ять тих, хто живе.

Так сталося, що саме Україна стала тим місцем, де сталася сама масштабна  техногенна катастрофа на планеті Земля. Атом, який гордо називали мирним, і вважали, що зробили його своїм слухняним працівником, в квітневу ніч 1986 року повною мірою показав свою неприборкану міць.

В результаті вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, що стався о 1: 23 в ніч на 26 квітня, радіаційна хмара, що вирвалася зі зруйнованого реактора, попрямувала на захід від станції. Місце, над яким вона пройшлася, називають тепер Західним слідом. Від кількості осілих радіоактивних речовин рослий по шляху проходження хмари сосновий ліс площею майже 200 квадратних кілометрів через півгодини став рудим…

Через деякий час 30-кілометрову зону навколо аварійного атомного реактора визначили як Зону Відчуження. У деяких місцях її радіаційний фон знижений і навіть безпечний для людини. Саме це дає можливість тим, хто цікавиться  даною темою, відвідати цю територію. Вже давно розроблені спеціальні туристичні маршрути в Чорнобиль, Прип’ять, до четвертого енергоблоку на атомній електростанції, а також в довколишніх сел.

З кожним роком все далі відходять у минуле події, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС  – найбільшої  у світі техногенної та екологічної  катастрофи. Утім, до цієї теми ще неодноразово будуть звертатися політики, вчені, медики…

До 39 річниці Чорнобильської трагедії у нашій бібліотеці оформлено тематичну книжкову виставку "Чорнобиль  - довгий слід трагедії", яка присвячена цим подіям.

Запрошуємо усіх охочих відвідати виставку, ознайомитися з літературою та вшанувати пам’ять про тих, хто віддав своє життя заради майбутнього.

 

 Народився Дмитро Білоус 24 квітня 1920року в мальовничому селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області, в селянській багатодітній сім'ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів.

Закінчивши школу в селі Курмани, Дмитро у 1938 році вступив на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник.

В цей час у Білоуса зародився великий інтерес до мови. Через усе місто їздив на заняття гуртка художнього слова при театрі робітничої молоді. А читав там лекції професор М. М. Баженов.

З початком війни 1941 добровольцем пішов у на фронт. Після тяжкого поранення лікувався у шпиталі міста Красноярськ у Росії.

Потім у Москві був співробітником редакції радіомовлення для партизанів і населення окупованих території України.

Писав гуморески для радіожурналу «Сатиричний залп», друкувався в журналі «Перець», писав вірші для партизанських листівок.

У 1945 році закінчив філологічний факультет Київського університету, а в1948 році аспірантуру на кафедрі української літератури.

З 1948 року був членом Спілки письменників України.

Його тематичні книги «Диво калинове», «Чари барвінкові», «За Україну молюсь», «Безцінний скарб», «Мандрівка в Країну Чеснот», «Жар-птиця» — це поетичні розповіді про дивовижну красу і чарівні таємниці рідної мови. Вони нагадують про необхідність нести у своїй душі святе почуття любові і шани до рідної землі, її історії та мови.

Дмитро Білоус — відома постать не лише в українській літературі, а й у педагогіці. Недаремно Дмитра Григоровича Білоуса у 2000 році було обрано почесним академіком Національної академії педагогічних наук України.

У грудні 2001 року Д. Білоуса нагороджено орденом Ярослава Мудрого, цим самим відзначено вагомий внесок письменника в розвиток української літератури. З нагоди цієї події Дмитро Григорович сказав: «Я радий, що цим орденом Президент України нагородив одного мене з 1600 письменників України. А ще більше радий тому, що, таким чином, по суті, на найвищому державному рівні відзначена і підтримана моя багаторічна робота, спрямована на розвиток і утвердження української мови!»

Полинув у вічність Дмитро Білоус 13 жовтня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі м. Києва.

 

 «Книги – кораблі думки, які плавають хвилями часу і несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління» (Ф. Бекон)

Всесвітній День книги і авторського права – це свято тих, хто поважає книгу; тих, хто читає, пише, думає і створює. Мета цього свята – вшанувати тих, чий розум і руки невтомно поповнюють культурну спадщину людства. Ідея виникнення цього свята має іспанське походження. Король Іспанії, Альфонсо ХІІІ, вражений величезним книжковим ярмарком, влаштованим на честь всесвітньо відомих Мігеля Сервантеса, Вільяма Шекспіра, Інки Гарсіласо де ла Веги, підписав указ про святкування Дня національної книги 23 квітня.

День книги став всесвітнім 15 листопада 1995 р., коли в Парижі на Генеральній конференції ЮНЕСКО був започаткований Всесвітній день книги і авторського права.

Зрозуміло, що перш за все, це свято всіх тих, хто працює з книгою: письменників, працівників бібліотек, видавництв та книгарень. Саме ці люди виступають посередниками між Книгою і читачем. Завдяки ним в наш час високих технологій та всемогутнього Інтернету, коли книга почала втрачати повагу до себе і свою цінність, – саме вони повертають авторитет книзі. Саме вони, відомими лише їм способами, доводять, що книга – це не тільки інформація і знання, а й ідеї духовних і моральних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Важко не погодитись, що Книга – є носієм інформації, основою освіти і творчості. Книга дає можливість кожній культурі розповісти про себе, знайомить зі звичаями і традиціями різних народів.

Але ж в цей день хотілося б не просто казати гучні слова на адресу книги, а віддати данину поваги Книгам і Авторам, закликаючи всіх, і особливо молодь, читати, знаходити задоволення в читанні і поважати незамінний внесок тих, хто сприяв культурному розвитку людства, хто намагався зробити цей світ добрішим і світлішим, хто вірив в справедливість, чистоту людської душі, хто доводив, що в житті крім зради, підступності і обману існує вірна дружба, чисте кохання і люди з високими моральними принципами і добрим серцем.

Відзначаючи Всесвітній день книги і авторського права, ми повинні акцентувати увагу на ролі книги в збереженні і примноженні культури кожної держави. Адже книга – найкращий помічник в зусиллях із захисту і збагачення культурної спадщини людства.

 

 

Все на землі, все треба берегти

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б.Лепкий

Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня, в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди, проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру - символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас - це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі.

Спілкування з природою просто дає нам радість. Чому? Мабуть тому. що природа - це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину. Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов'я або вигин лебединої шиї, безодня нічного зоряного неба - все це несе в собі невичерпний заряд краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю.

До Дня Землі і Довкілля із учнями  була проведена бесіда «Майбутнє Землі у твоїх руках». Учні розглянули такі важливі питання екологічного характеру, як забруднення атмосфери, проблеми гідросфери, відповідальності за майбутнє планети Землі, привернення уваги суспільства і кожної людини до глобальних проблем людства, проблем охорони навколишнього середовища, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття та поліпшення санітарного стану довкілля.

Давайте леліїти і берегти нашу природу, нашу Землю, збагачувати та робити щось не тільки за для себе, а й для інших! Думати не тільки про сьогоднішній день, ай про завтрашній.

Адже в цьому світі нікому і ніщо не належить, і ніхто не має права щось приборкувати за для себе. Якщо кожен із нас буде дотримуватися цих пріоритетів – нам вдасться зберегти природу і все живе на Землі! Не забувайте, що наша доля – це доля нашої рідної Землі.

 

 

Великдень - це світле й радісне свято Воскресіння Сина Божого – Ісуса Христа.

На Великдень не замовкають святкові церковні дзвони, лунають цілий день, будять у людських душах радість, надію. На Великдень і сонце грає, сказано бо: усе радується і на землі, і на небі.

Цього року одне з найголовніших християнських свят в культурі українського народу – Великдень відзначається 20 квітня. Свято символізує воскресіння з мертвих Ісуса Христа, який прийняв смерть за гріхи людей і спасіння людського роду. Цей день має ще одну назву – Пасха, що в перекладі з давньоєврейської означає «вивільнення, проходження».

Щороку дата святкування змінюється, але Великдень завжди відзначають у неділю. Це свято дуже давнє. Українці відзначали його ще задовго до встановлення християнства. Тоді, 22 березня, наші предки відзначали найголовніший день весни, перемогу над зимою, над темрявою. Дивовижно, що через стільки століть багато традицій та обрядів досі зберігаються в родинах українців. І нині Великдень – це не просто релігійне свято, це культурна спадщина нашого народу, його душа, яскрава і неповторна.

З Великоднем традиційно пов’язана велика кількість народних повір’їв, прикмет і обрядів, які формувалися протягом століть та передавалися з покоління в покоління. Саме про них ви дізнаєтесь з книжкової виставки.

Великдень - це час творити добро, це час, коли навіть найменші наші мрії стають дійсністю.  Великдень - це більше, ніж традиції. Це - нагадування, що після темряви завжди приходить світло. Що життя перемагає. Що ми разом. І саме в цьому - справжнє воскресіння.

Нехай цей Великдень  подарує кожному натхнення творити добро, віру в щасливе завтра і силу йти вперед. З надією на Перемогу, з любов’ю до України - до нових зустрічей у нашій бібліотеці!

 

День довкілля, або День навколишнього середовища – національне екологічне свято, яке відзначається щорічно в третю суботу квітня, починаючи з 1999 року, згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» від 6 серпня 1998 року № 855/98. Встановили його після Стокгольмської конференції з довкілля, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху. Цього ж дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором та ідеологом.

Свято було задумано на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій щодо розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево–Життя» та іншими громадськими ініціативами.

Головна його мета – підвищення рівня свідомості українців, громадських організацій, влади та всіх, хто піклується про природу та безпеку навколишнього середовища.

Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкілля, на стан якого впливає маса чинників – від кинутого на землю недопалка, папірця до величезних сміттєзвалищ і височезних труб промислових комплексів, що отруюють димом повітря мегаполісів; від убитого заради бивнів слона десь у Центральній Африці до вирубаних декількох гектарів лісу у Закарпатті. Головну загрозу довкіллю становить Людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність.

В результаті війни, розв’язаної фашистською росією в Україні, уже зафіксовано 139 злочинів проти довкілля. Весь цей список можна поділити на категорії: енергетична безпека, пошкодження промислових об’єктів, ядерна небезпека, вплив на екосистеми та інше – те, що трапилося внаслідок військових дії.

Злочини проти довкілля у довгостроковій перспективі призведуть до збільшення смертності, адже люди гинуть не лише від бомбардувань і куль, а й від забруднення навколишнього середовища. Через воду і ґрунт у продукти харчування потрапляє отрута –  ті ж важкі метали. Це все, звісно, впливатиме і на здоров’я.

На жаль, природа беззахисна перед війною. Поки весь світ ламає голову над тим, як уникнути екологічної катастрофи, тут і зараз ворог веде проти України свою криваву війну, наближаючи нас і світ до лиха.

День довкілля покликаний спонукати якомога більше людей до активних дій, аби не допустити, щоб навантаження на природні системи життєзабезпечення планети, яке зростає з кожним роком, сягнуло своєї критичної межі.

Щорічно влада, громадські організації, екологи закликають українців та всіх, хто піклується про природу, взяти участь у квітневій толоці: висадці дерев, наведенні порядку на вулицях, у парках і скверах, озелененні територій, збиранні сміття, а також проведенні різних конференцій та лекцій, які підвищують усвідомленість населення в екологічних і природоохоронних питаннях.

Це чудова нагода вкотре наголосити на важливості відповідального ставлення до навколишнього середовища.

 

Вербна неділя — одне з найрадісніших і світлих православних свят. У цей день православні християни святкують вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Яка історія цього свята, які існують традиції і звичаї , що можна і чого не можна робити в цей день?

Давним-давно, близько 2000 років тому, в цей день Ісус Христос в оточенні своїх учнів в’їхав в Єрусалим. Вони прибули до столиці для святкування головного іудейського свята — Пасхи.

Серед учнів був Лазар, якого Ісус напередодні воскресив з мертвих. (Тому субота перед Вербною неділею називається Лазаревою.) Чутки про це чудо швидко розлетілися і вже дісталися столиці Ізраїлю. Щасливі іудеї та гості міста вітали Ісуса як свого Царя і Месію, віддавали шану, устеляючи дорогу, по якій ступав Христос, своїм одягом і гілками пальми, співали хвалебні пісні.

Так чому ж тоді день входу Господнього в Єрусалим має назву Вербна неділя? Все просто. Коли Володимир хрестив Русь, то один з основних атрибутів цього свята — пальмові гілки — замінили на гілочки пухнастої верби. Адже навесні в наших широтах квітне і має невеликі листочки лише це дерево.

Вербна неділя є своєрідним перепочинком у Великий піст, перед труднощами й випробуваннями Страсного тижня, який неодмінно закінчиться дивом Господнім — воскресінням Ісуса Христа.

Свято відзначають у неділю, що передує Великодню або у шосту неділю Великого посту. Цю неділю називають «вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею — «вербним».

 

Традиції святкування

              З Вербної неділі починається Страсний тиждень.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі — старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або — якщо було близько — то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

І до сьогодні збереглася ця традиція. В неділю віруючі відвідують церкву і беруть з собою гілочки верби, яка вважається символом весни і нового життя. За повір’ями, гілочки цієї рослини захищають будинок від хвороб, бідності, пожеж, повеней і інших неприємностей.

Народні звичаї на Вербну неділю такі: якщо після богослужіння зустріти людину, якого не було в церкві, а також ввійшовши до хати, заставши когось, хто проспав заутреню, то їх потрібно жартома вдарити гілочкою свяченої верби, примовляючи:

“Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечке червоне яєчко!”

 

12 квітня – день початку епохи пілотованих космічних польотів – спільне свято, що з’єднує минуле, сьогодення і майбутнє людей Землі. У цей день, 64 роки тому, Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Схід» вперше у світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин. До цього моменту були запуски у космос штучних супутників, але в цей день людина вперше підкорила космос.

На честь цієї історичної події 12 квітня по всьому світі й дотепер відзначають як Всесвітній день авіації і космонавтики, а також Міжнародний день польоту людини в космос.

З нагоди свята в бібліотеці була представлена ілюстрована книжкова виставка. Цікаві факти про космос, наукові дослідження та відкриття Всесвіту, історичні постаті, що присвятили своє життя вивченню та опануванню космічного простору – все це неабияк зацікавило юних читачів. Діти із захватом розглядали матеріали виставки, адже космос й досі продовжує вабити та інтригувати людство, як і сотні років тому.