Звичаї та традиції, пов’язані з календарними святами українців, є частиною духовної культури українського народу. 23червня ми відзначаємо свято Трійці, яке також має назву П’ятидесятниці, тому що настає на п’ятдесятий день після Великодня. Це свято є знаковим, оскільки саме на Зелені свята на апостолів зійшов вогонь Святого Духа, і вони почали проповідувати християнство різними мовами світу. Саме тому Трійцю вважають днем створення християнської церкви. Назва «Зелені свята» дуже стародавня, в її основі лежить культ дерева, культ квітів. Зі святами пов’язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї.

У Зелену неділю в храмах відбуваються святкові богослужіння. Самі храми та оселі прикрашають гілочками зеленої липи.

Початок літа, розквіт природи, зіслання Святого Духа, який зійшов у ці дні на землю - ось найголовніше, щоб пам’ятати, шанувати і відзначати це світле свято кожному з нас! А книжкова виставка «Свято Трійці », яка містить народознавчу літературу з даної тематики, ознайомить вас з друкованими джерелами про історію та традиції святкування цього свята.

Футбол надзвичайно цікавий вид спорту, який всебічно розвиває людину, загартовуючи тіло, характер і волю.

Бажання стати футболістом починається в момент, коли батьки дарують дитині перший у його житті м’яч. З цієї хвилини, дитина стає маленьким, невмілим, але футболістом. Відтоді для малечі відкривається величезний без перебільшення, світ, під назвою Футбол.

В бібліотеці була оформлена книжкова виставка «Футбол для когось просто гра!».

Видатний український письменник-демократ і культурно-громадський діяч Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини. Його самобутня творчість всебічно відбиває тяжке життя українського трудового люду колишньої Буковини й Галичини в умовах буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австро-Угорщини і панської Польщі.

Марко Черемшина (псевдонім Івана Семанюка) – український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права народився 13 червня 1874 р. в с. Кобаки Косівського повіту. Навчався у Коломийській гімназії, закінчив Віденський Університет (1906), працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.

Він є визначним майстром психологічних новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм.

Письменників Черемшину, В. Стефаника й Л. Мартовича, зважаючи на спільне їм усім селянське походження, тематику творчості та дружні особисті зв’язки, в історії літератури об’єднують під назвою «покутської трійці».

Свіжість таланту Марка Черемшини, його неповторна і наскрізь оригінальна мистецька палітра, самобутнє поетичне світобачення – все це забезпечило його творчості почесне місце в українській дожовтневій прозі. І сьогодні художні здобутки його творчості щедро використовують сучасні українські письменники, освоюючи її високу поетичність, тонкий ліризм, самобутню образність, разюче вміння заглибитися у внутрішній світ простої людини, показати її великою і чистою в усіх помислах і ділах, у єдності з дивосвітом природи.

А ознайомитися з життєвим та творчим шляхом видатного письменника допоможе книжкова виставка «Покутський жайвір».

 

Вознесіння Господнє — одне з дванадцяти свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня, на сороковий день, після Великодня. Вознесіння належить до числа так званих господських свят, тобто тих, що стосуються Господа Ісуса Христа.

У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на Хресті й Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії на горі Єлеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка.

Після подій Воскресіння Ісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, з плоті й крові, свідченням того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятдесятниці — коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу. Але це буде пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки — Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалиму, Віфанію. Там, на горі Єлеон, вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і підноситься на небо.

У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивованим поглядам учнів з’явилися "два мужі у білій одежі" — вони сповістили про прийдешнє Друге пришестя Христа.

Після цієї дивовижної — радісної розлуки з Христом апостоли повернулися до Єрусалиму. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.

До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятдесятниця були, по суті, одним святом. П’ятдесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. У IV столітті П’ятдесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи, але і як святковий день. Коли П’ятдесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати й Вознесіння. Перші згадки про це можна прочитати у святителя Григорія Нісського і в проповідях святителя Іоана Золотоуста.

У день Вознесіння наш Господь Ісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того, як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння. Коли Господь, упродовж сорока днів являється своїм учням після Хреста і Воскресіння, Він, тим самим, зміцнює їх віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі нашого спасіння. Він, як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг спокути закінчується — людина повертається на Небо! Господь не залишає апостолів, а значить і всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який розрадить нас. Ця розрада — у святі П’ятдесятниці, яке Церква відзначає через десять днів після Вознесіння.