Вознесіння Господнє — одне з дванадцяти свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня, на сороковий день, після Великодня. Вознесіння належить до числа так званих господських свят, тобто тих, що стосуються Господа Ісуса Христа.
У
цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус
Христос був розіп’ятий на Хресті й Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав
апостолів у Віфанії на горі Єлеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті —
вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях
святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка.
Після
подій Воскресіння Ісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував
Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, з плоті й крові,
свідченням того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг
смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятдесятниці —
коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа
всьому світу. Але це буде пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки
— Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалиму, Віфанію. Там, на горі Єлеон,
вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє
учнів і підноситься на небо.
У
Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був
прихований хмарою, після чого здивованим поглядам учнів з’явилися "два
мужі у білій одежі" — вони сповістили про прийдешнє Друге пришестя Христа.
Після
цієї дивовижної — радісної розлуки з Христом апостоли повернулися до Єрусалиму.
Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.
До
кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятдесятниця були, по суті, одним
святом. П’ятдесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період
церковного календаря. У IV столітті П’ятдесятниця остаточно оформилася не
тільки як особливий період після Пасхи, але і як святковий день. Коли
П’ятдесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати й Вознесіння.
Перші згадки про це можна прочитати у святителя Григорія Нісського і в
проповідях святителя Іоана Золотоуста.
У
день Вознесіння наш Господь Ісус Христос наставляє все людство — і кожного з
нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того,
як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння. Коли
Господь, упродовж сорока днів являється своїм учням після Хреста і Воскресіння,
Він, тим самим, зміцнює їх віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство
Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі нашого спасіння.
Він, як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином,
Його подвиг спокути закінчується — людина повертається на Небо! Господь не
залишає апостолів, а значить і всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем
приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який розрадить нас. Ця розрада — у
святі П’ятдесятниці, яке Церква відзначає через десять днів після Вознесіння.
Немає коментарів:
Дописати коментар