27 березня – Міжнародний день театру

Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня. Це не просто професійне свято митців сцени, це свято мільйонів небайдужих глядачів. День театру щорічно святкують в усьому світі починаючи з 1961 року після відповідного рішення на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.

Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. Слово «театр» походить від грецького «theatron», і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.

В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського. А от у Тернополі у 1915 році Лесь Курбас заснував перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори».

В Україні з нагоди Міжнародного дня театру проводяться театральні фестивалі, артисти отримують нагороди та державні звання, а глядачі йдуть на прем’єри вистав.

Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить нам радість. Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.

 

 

 

Благовіщення Пресвятої Богородиці – найсвітліше християнське свято

Це свято належить до двунадесятих неперехідних свят і відзначається щороку в один і той же квітневий день.

У давнину свято Благовіщення мало різні назви: зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок спокутування, Благовіщення ангела Марії. Про те, де і як вперше з'явилося свято Благовіщення, нічого невідомо. Відомо лише, що у 560 році імператор Юстиніан вказав дату святкування Благовіщення – 25 березня (7 квітня – за новим стилем).

Назва свята – Благовіщення – передає головну суть пов'язаної з ним події: сповіщення Діві Марії благої вісті про зачаття і про народження Нею Богонемовля Христа.

За церковним переказом, Діві Марії з'явився Архангел Гавриїл саме тоді, коли вона читала книгу пророка Ісаї, якраз оповідь про народження Месії. «Я готова стати останньою служницею у тієї, яка буде обрана народити Месію», – думала вона.

Ангел зійшов до Діви, щоб сповістити їй «Благу звістку»: Син Божий стає Сином людським. Виповнюється пророцтво Ісаї. Богородиця відповіла згодою: «Хай буде так із словом твоїм». Без цієї добровільної згоди Бог не міг би стати людиною. Він не міг би втілитися, так як Бог не діє силою, не примушує ні до чого. Людині дана повна свобода відповісти Богу згодою і любов'ю.

Споконвіку Пречиста Діва – покровителька українських земель та всесильна заступниця й помічниця.

Святкування Благовіщення не відкладається навіть у день Пасхи Христової, якщо ці свята збігаються, а якщо припадає на дні посту, то піст послаблюється. За церковним Уставом, у цей день благословляється вживання риби і єлею.

Зі святом Благовіщення у народі пов'язані давні звичаї. Кажуть, що у день Благовіщення «птах гнізда не в'є, дівчина коси не плете».

У цей день випускають пташок з неволі – «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив».

Крім того для українського селянина за народною символікою, Благовіщення віщує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла, і т. далі. І на останок хочу подати народні прикмети, що пов’язані з Благовіщенням;

Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.

Яка погода на Благовіщення, така й на Великий день.

Гарна погода — гарний врожай.

Туманний ранок — повідь на річках.

Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.

Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно.

Благовіщення без ластівок — холодна весна.

На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.

На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.

На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.

На Благовіщення птиця гнізда не в'є.

Якщо на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.

До Благовіщення кам'яна весна.

 

 У рамках Національного тижня читання поезії у 7 класі бібліотекаркою Оксаною Шпитчук та вчителькою Галиною Кіцнак проведено інтегроване заняття «З книгою - до Перемоги», завданням якого було привернення уваги учнів до ролі поетичного слова.

Поезія - це щось позавимірне й незбагненне, що зміцнює нас ізсередини та вкладає іскру життя і в найсіріші будні.

Поезія – це той дзвінкий струмок,

Що витікає з надр душі твоєї,

Це мрії у тлумаченні думок,

Що з вірою вселяються в надію!

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

До Всесвітнього дня поезії бібліотекаркою та вчителькою української мови проведено бібліотечний урок «Поезія виховує високі почуття» з учнями 10-Б класу. Під час заняття здобувачі освіти розгадували ребуси, кросворди та ознайомлювалися з поезією, представленою на книжковій виставці "Поезія- це діамант величиною в слово".

«Поезія. Таке коротке і таке змістовне слово!
Вона і втішить, і пригорне, і приголубить…»
Ліна Костенко

Щороку 21 березня світ відзначає Всесвітній день поезії.

Це свято відзначається з 1999 року. Рішення про встановлення даного свята було прийнято в зв’язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з’явився у 2004 році і відзначають його на державному рівні. Любов українців до поезії не поступається ані французам, ані англійцям, ані італійцям. Адже самих лише народних пісень по всій Україні записано понад 500 тисяч! А ще були гнівно-журливі твори Шевченка, і революційні рядки Франка, і сентиментальні строфи Лесі Українки, і музичні вірші Тичини, сонети Рильського, пісні Малишка, містичні образи Богдана-Ігоря Антонича та модерні форми поезій Ігоря Калинця… «Поезія потрібна всім — поети так само потребують читачів, як і читачі поетів…» – зазначала Ліна Костенко.

Справжня поезія — безсмертна. Вона лікує, надихає, розчулює, смішить. Кажуть, що поезія — це голос істини, голос правди . Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.

В бібліотеці організовано книжкову виставку «Поезія поетів рідного краю» та проведено бібліотечний урок «Поезія виховує високі почуття» з учнями 9 класу.

 

 

“Слова – це крила ластівки, вона їх не почуває,

але без них не може злетіти.

Слова, сказані й не сказані ще ніким,

живуть у душі народу”...

Юрій Мушкетик

21 березня виповнюється 95 років від дня народження Юрія Мушкетика - визначного майстра української історичної прози.

"Добрі справи — це ті, що в ім'я рідної землі і рідного люду", — писав Юрій Мушкетик.

І письменник творить добрі справи, створюючи історичні романи. Бо ці твори показують велич українського народу, підносять дух, сприяють самоусвідомленню нації. Романи Ю. Мушкетика виховують гордість за свій волелюбний і нескорений народ. До ювілею письменника експонується книжкова поличка: «Художні світи Юрія Мушкетика». Пошуки істини, правди та справедливості, відстоювання добра, непримеренність до зла - все це характерне для персонажів, яким прозаїк симпатизує. Твори письменника, представлені на книжковій виставці, допоможуть відвідувачам знайти відповіді на важливі питання сучасності.

Юрій Мушкетик – визнаний майстер сучасної української прози. За три десятиліття його праці опубліковано понад десять романів, повістей, збірок оповідань.

Ю. Мушкетику належить багато творів, які відображають історію, розвиток держави та роль особистості в ній.

Автор створює глибокі образи, продовжує пошуки форм і засобів вираження важливих проблем сучасності, зробивши основним об’єктом дослідження людину.

Письменник палко спостерігає за дійсністю, тому герої його творів такі реальні, а проблеми, яких він торкається, такі актуальні.

«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними,

 читайте їм казки. Якщо ви хочете,

щоб вони стали ще розумнішими,

то читайте їм більше казок» 

Альберт Ейнштейн

20 березня відзначається Всесвітній день казки. Казки безсмертні тому, що в них живе і не вмирає сам народ, казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Гортаючи сторінки улюблених казок , ми розуміємо, що казки – то наші великі вчителі. Мистецтво казки полягає в тому, що вона гармонізує людину з навколишнім світом з одного боку, а з іншого - координує її в суспільстві, світі, вигаданому людьми.

Казки - один із головних елементів культури будь-якого народу. Такі народні твори переказувалися та переказуються з покоління в покоління. Є казки для дітей, є і для дорослих.

В бібліотеці зібрано багато казок, які представлені на книжковій виставці «У світі казки чарівної». Також бібліотекарем проведено бібліотечний урок "Казки, що вчать добра й любові" з учнями 2 класу.

Любі діти! Читайте казки та легенди, нехай вони живуть серед вас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити.