Не зупинюсь, не похитнуся,
Нехай хурделиця сніжить,
Бій хворобі… Я сміюся!
Триматись буду! Буду жить!
Хай сто недуг і бід на душу –
Впаду і знову  підведусь.
Бо кедром я стояти мушу,
Бо я до тебе, сонце, йду…
Орися Яхневич

 Народилася вона в с. Семенівка Городенківського району в сім'ї сільського коваля. З восьми років тяжкою недугою прикута до ліжка. Середню освіту здобула заочно в Незвиській загальноосвітній школі.

У 1962 році поетеса вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою „Життя  всміхається  через  вікно". Її твори публікувалися в обласній та всеукраїнській періодиці, у колективних збірниках „Перевал", „Суцвіття".

У творчому доробку Орисі Яхневич такі  поетичні збірки як: „Я іду", „Сонце і гроза", „Тепло любистка", „Чари любові", „Молімось", „Горіння" та інші. Її вірші  світлі, чисті, щирі. У них - відверта сповідь серця, схвильований голос душі, ясне горіння думки авторки.

Орися Яхневич - член Національної спілки письменників України і є автором поетичних збірок: "Я іду", "Путь", "Сонце і гроза", "Нескорена" "Ще не вечір", Молімось", "Тепло любистка″,  лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука за книгу „Нескорена". А за багатолітню плідну працю на літературній ниві Прикарпаття удостоєна премії імені Леся Мартовича.

Орися Яхневич - талановита майстриня поетичного слова дивує життєрадісністю і сяйливою простотою своїх поезій. Майже в кожному вірші пульсує щирість, кожен рядок сповнений надією і вірою в життя велике і прекрасне. Орися Яхневич, нескорена покутянка.