«Письменник незвичайної долі»
(60 років від дня смерті  Тодося Степановича Осьмачки

(1895–1962),  українського поета, прозаїка, перекладача, педагога)

 «Моя тужлива Україно,
Таку тебе я полюбив
І за твою одну сльозину
Навіки голову згубив»
/Тодось Осьмачка/

   Тодось Степанович Осьмачка – поет-імпресіоніст, прозаїк, перекладач, педагог, громадський і політичний діяч.
   Тодось Осьмачка – талановитий український письменник, якому випало жити і творити в нелегкі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати на власному досвіді нелегке життя в еміграції (адже двадцять із 67-ми років він прожив на чужині). За кордоном були написані поетичні та прозові твори, які здобули Тодосю Степановичу славу видатного майстра західноєвропейської та заокеанської української діаспори і всієї України.
   Все життя Тодося Осьмачки було наповнене стількома злигоднями і таким болем, ніби увібрало в себе десятки мученицьких життів. Його мистецтво – сердечна рана. Поет-вигнанець хотів бодай лише словом повернутися до рідного порога. Тодось Осьмачка на прикладі своїх героїв і власної долі показав трагедію України 20-го століття, можливо, найбільшу світову трагедію.

 

***

Скиталець вічний, перемігши втому,
Іде стежками, що ведуть в село…
Селянський син вертається додому
і Україні на плече кладе чоло.
/Леонід Даценко/

    Тодось Осьмачка – письменник із драматичною долею, яскрава й неординарна постать в українській літературі ХХ століття. Початок його творчості припадає на період національного ренесансу 20-х років. Письменнику вдалося вижити і зберегти внутрішню свободу у 30-ті роки, в умовах тоталітаризму, у часи нищення української культури. Обравши долю емігранта, він прагнув розповісти про пережите, донести до нащадків трагедію свого покоління.
   Тодось Степанович Осьмачка народився в с. Куцівка на Черкащині. Тут же здобув середню освіту. Писати поеми розпочав ще в школі. У 20-х рр. закінчив Київський інститут народної освіти, працював учителем у київських школах, увійшов до літературного угрупування "Ланка". Видав три збірки – поезій: "Круча" (1922), "Скитські вогні" (1925), "Клекіт" (1929).
   З 1926р. Осьмачка належав до організації МАРС (Майстерня революційного слова). У 30-х рр. з початком сталінських репресій намагався перейти західний кордон, але був спійманий, відсидів у Бутирці, Лук'янівській в'язниці, проходив курс примусового лікування в Кирилівській психіатричній лікарні, звідки втік і переховувався в рідному селі.
   У 1942 р. Осьмачка приїхав до Львова, а звідти потрапив на Захід. Жив у таборах для переміщених осіб, гнаний манією переслідування, постійно переїжджав з місця на місце: жив у країнах Європи, США, "Поет" (1947, 1954), "Китиці часу" (1953), "Із-під світу" (1954) та три повісті: "Старший боярин" (1946), "План до двору" (1951) та "Ротонда душогубців" (1956). Активно співпрацював в організацією письменників-емігрантів "Мистецький український рух" (МУР). Здійснив блискучі переклади із О. Уайльда та У Шекспіра.
   6 липня 1961 р. у Мюнхені Т. Осьмачку розбив параліч. Друзі перевезли поета на лікування до Нью-Йорка.
   7 вересня 1962р. Тодось Осьмачка помер у Нью-Йорку.
   «Він був один такий. Його шляхом не пішов ніхто. Він не мав ні послідовників, ні учнів. Важко сказати, хто все це міг би витримати», так написав про Тодося Осьмачку автор роману-біографії М. Слабошпицький. Дійсно, усе життя його було наповнене стількома злигоднями і таким болем, ніби увібрало в себе десятки мученицьких життів.
   Сучасні дослідники пояснюють цю трагічну тональність поезії Т. Осьмачки характерною реакцією на «історичну дійсність того часу», яка спричинює «глибоку психологічну роздвоєність» і, врешті, невротичність «постбільшовицького українського письменника, що трансформується в параноїчний психоз на основі історичної травми 20–30-х років ХХ ст.
   Пам’ять про поета жива і житиме у віках багатьох поколінь. Адже Тодось Осьмачка, котрий проніс через усе своє страдницьке життя незмінну любов до журливої України, повертається до нас у чудових творах, добрих спогадах, музейних експонатах. У Куцівці Смілянського району, де він народився, щорічно вшановують його пам’ять. У 2013 р. заснована літературна премія імені Тодося Осьмачки, яка присуджується за високохудожні твори, в яких зображено український національний характер, осмислено історичну долю України та її народу, втілено ідею національно-державної незалежності.